|
|
Реклама:
- скачать рефераты
- рефераты бесплатно
- курсовые работы скачать
- диплом
- диплом скачати
- дипломи
|
|
|
| № |
Все ссылки на статьи, книги, рефераты... |
| 1 |
Стан ендотеліальної та гуморальної регуляції при серцевій недостатності у хворих на гіпертонічну хворобу у сполученні з ІХС старших вікових груп в динаміці лікування
Досліджено порушення стану ендотеліальної та гуморальної регуляції за хронічної серцевої недостатності (ХСН) у хворих на гіпертонічну хворобу, сполучену з ішемічною хворобою серця (ІХС), старших вікових груп, зважаючи на механізм адаптації та різні варіанти фармакотерапії. З віком у хворих встановлено зміни стану регуляторних систем відповідно до фаз стрес-вік-синдрому. На тлі помірної клінічної ефективності засобів базисної терапії ХСН (інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), бета-адреноблокаторів, діуретиків) визначено ознаки надмірної активації процесу адаптації у вигляді незбалансованих змін показників ендотеліальної та гуморальної регуляції. Встановлено, що додаткове призначення мілдронату до засобів базисної терапії вірогідно підвищує клінічну ефективність лікування ХСН за рахунок нормалізації стану регуляторних систем у хворих зі збереженням резервів адаптації. Розроблено рекомендації щодо індивідуального вибору оптимального варіанта фармакотерапії на підставі визначення вихідного клінічного стану хворого з високовірогідним прогнозом підвищення ефективності лікування ХСН.
|
| 2 |
Стан ендотелійзалежних чинників та їх корекція під вливом метаболічної терапії у новонароджених з гіпоксичним пошкодженням міокарда
Досліджено проблему підвищення ефективності терапії гіпоксичних пошкоджень серцево-судинної системи новонароджених шляхом застосування метаболічної терапії карнітином на підставі результатів вивчення функціонального стану ендотелію та рівня активності ендотелійзалежних чинників. Установлено, що під впливом гіпоксії у новонароджених розвивається ендотеліальна дисфункція, що проявлялася пригніченням синтезу оксиду азоту та підвищенням активності ендотеліну-1. З'ясовано, що за впливу гіпоксичного фактора різної інтенсивності відбувається активація ендотелію з експресією E-селектину, а також пошкодження ендотеліоцитів, маркером яких є підвищення рівня фактора Віллебранду. Спостережено тромбоцитарну дисфункцію, обумовлену порушенням продукції NO, яка погіршує мікроциркуляторні розлади та сприяє ішемічному пошкодженню серцевого м'яза. Показано ефективність застосування карнітину, що супроводжується достовірною зворотною динамікою клінічних та інструментальних ознак гіпоксичного пошкодження серцево-судинної системи, а також спричинює ендотелійзалежну вазодилатацію.
|
| 3 |
Стан енергетичного обміну у хворих епілепсією, його роль у патогенезі захворювання та спрямована медикаментозна корекція
На базі комплексного вивчення стану енергетичного обміну встановлено важливу роль порушень енергетичного обміну в епілогенезі. Пригнічення енергетичного обміну значно посилюється у випадку декомпенсації захворювання, що супроводжується активізацією вільно-радикального окиснення ліпідів, розвитком оксидантного стресу - важливого фактора посилення епілептизації головного мозку. Показано провідну роль пригнічення енергетичного обміну в розвитку епілептичної енцефалопатії. Встановлено взаємозв'язок біоенергетичних змін зі змінами стану артеріальної та венозної гемодинаміки. Висвітлено особливості впливу різних антиконвульсантів на стан енергетичного обміну. Обгрунтовано ефективність і доцільність терапії, спрямованої на активацію енергетичного обміну, для патогенетичного додаткового лікування епілепсії.
|
| 4 |
Знайдено документiв: 7644
Представлено документи: 6401 - 6500
|
| 5 |
Сенсорні кореляти рухової діяльності спортсменів
Уперше виявлено, що рівень активності сенсорних систем залежить від спортивної спеціалізації та рівня спортивної майстерності. Доведено, що дані системи узгоджуються не тільки за фукціональними можливостями, а й за окремими функціями. Установлено допустимі межі варіабельності сенсорних функцій та їх взаємозв'язків, амплітуда варіабельності може збільшуватися та виходити за допустимі межі залежно від спрямування й інтенсивності навантажень. Визначено, що в управлінні рухами беруть участь різні сенсорні функції, які позачергово відіграють провідну роль. З'ясовано, що з накопичуванням стомлення провідну роль можуть відігравати не одна, а декілька сенсорних функцій. Наведено дані про загальні закономірності управління рухами людини.
|
| 6 |
Сепсис новонароджених: патологічна анатомія та патогенетичне значення коагулопатій
Досліджено питання морфологічної діагностики гемостазіологічних порушень (коагулопатій) у разі сепсісу в новонароджених дітей залежно від етіології інфекційного процесу, особливостей його перебігу та стану тимуса. Показано домінуючу роль синдрому дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові з гіперкоагуляцією крові та швидким прогресуванням пойес коагулопатії споживання, під час виникнення глибоких альтернативних змін в органах, що, в свою чергу, призводить до прогресування поліорганної недостатності та генералізації інфекційного процесу. Встановлено, що декомпенсація в системі гемостазу та імунітету, які є ланками єдиної захисної системи людини, наступає паралельно, зумовлює несприятливі наслідки.
|
| 7 |
Серцева недостатність у вагітних: клініко-патофізіологічні особливості, прогнозування ускладнень, профілактика та лікування
Уперше в акушерській кардіології розроблено концепцію про особливості розвитку серцевої недостатності в період вагітності та визначено чинники, що сприяють її прогресуванню; оцінено ступінь ризику вагітності для матері та стану плода. На підставі вивчення рівня, структури та динаміки материнської та перинатальної смертності за умов захворювання серцево-судинної системи у вагітних за період 25 років дало змогу визначити основні тенденції та напрямки змін цих показників, що необхідно для розробки цілеспрямованих заходів їх подальшого зниження. Одержано нові додаткові дані про структурно-функціональні зміни серця, його ремоделювання, скоротливу здатність міокарда (систолічну та діастолічну дисфункції) за різних захворювань серцево-судинної системи вагітних. Визначено особливості змін киснево-транспортної системи на різних її рівнях (зовнішнього дихання, транспорту кисню артеріальною та венозною кров'ю, споживання кисню тканинами) у вагітних з набутими та вродженими вадами серця, а також у разі артеріальної гіпертензії. Доведено залежність між рівнем функціонування серцево-судинної та киснево-транспортної систем вагітних з кардіальною патологією та станом фетоплацентарного комплексу і розвитком гіпоксії у плода. Уперше на підставі клініко-експериментальних досліджень виявлено підвищену чутливість плацентарних судин вагітних з артеріальною гіпертензією до вазоактивних препаратів, а на моделі серцево-судинної недостатності у вагітних кролиць - позитивний вплив молсидоміну, еуфіліну та ніфедіпіну на матково-плацентарний кровообіг і стан утробного плода, що вказує на доцільність використання їх з метою антенатальної профілактики гіпоксії та гіпотрофії плода. Розроблено патогенетично орієнтовану диференційовану систему лікувально-профілактичних заходів (залежно від характеру та перебігу захворювання, стадії серцевої недостатності та функціонального класу та стану фетоплацентарного комплексу). Удосконалено тактику ведення вагітності та пологів.
|
| 8 |
Серцева недостатність: клініко-гемодинамічні, структурно-функціональні, нейрогуморальні і лікувально-прогностичні аспекти
Розглянуто питання поліпшення віддаленого прогнозу і клінічного стану хворих із серцевою недостатністю. Виявлено, що прогресування серцевої недостатності і погіршення клінічного стану та рівня життя хворих пов'язано з надлишковою нейрогуморальною активацією, яка призводить до модифікації геометрії порожнин та порушень діастолічної й систолічної функцій серця, ремоделювання і зниження механічних властивостей артерій. Встановлено, що комбінація еналаприлу і лозартану має перевагу над ізольованим застосуванням кожного з препаратів і традиційної терапії за спроможністю поліпшувати кардіогемодинамічну продуктивність, запобігати ремоделюванню серця та артерій, знижувати інтенсивність нейрогуморальної активації, а також покращувати клінічний статус, рівень та тривалість життя хворих з серцевою недостатністю.
|
| 9 |
Серцево-судинні розлади у хворих на лептоспіроз і методи їх корекції
Встановлено, що при лептоспірозі розвиваються ураження судинно-тромбоцитарної та коагуляційної ланок гемостазу, які ведуть до порушень мікроциркуляції як на рівні дрібних судин, так і на внутрішньоорганному рівні, а також до погіршення показників центральної гемодинаміки, розвитку гіпоксії тканин. Ураження серцево-судинної системи характеризуються розвитком таких синдромів, як інтоксикаційно-дистрофічного, порушення провідності та аритмічного. З метою визначення оптимального поєднання комплексної терапії з етамзилатом натрію та рибоксином у хворих на лептоспіроз були проведені клініко-лабораторні та інструментальні дослідження. Встановлено, що поєднане використання етамзилату натрію та рибоксину, як частини інтенсивної терапії дає можливість попередити або зменшити прояви геморагічного синдрому, розвиток мікроциркуляторних порушень, уражень серцево-судинної системи, а при їх наявності досягти швидшого позитивного клінічного ефекту.
|
| 10 |
Симультанні лапароскопічні операції при жовчнокам'яній хворобі в поєднанні з хірургічною патологією внутрішніх жіночих статевих органів
Зазначено, що 25 - 30 % хворих, що надходять до хірургічного стаціонару, мають поєднані хірургічні захворювання. Доцільність стимульованих операцій у вигляді поєднаних патологій загальновизнана. Виконання симультанних операцій з поєднанням патології жовчного міхура та внутрішніх жіночих статевих органів обмежується травматичністю лапаротомії. Проаналізовано результати симультанних операцій на жовчних шляхах і органах малого таза жінки, виконаних у 161 хворої з застосуванням лапароскопічної техніки. У 121 хворої основним захворюванням була жовчнокам'яна хвороба, у 40 - захворювання матки та придатків. Запропоновано оригінальну класифікацію технічної складності операцій, яка обумовлює показання та протипоказання до симультанного втручання. Розроблено спосіб операцій, що характеризується трансвагінальним вилученням макропрепаратів. З використанням методу кардіоінтервалометрії показано, що травматичність симультанної лапароскопічної операції не перевищує травматичність операції, здійсненої з приводу одного з захворювань. Встановлено, що ризик ускладнень після симультанних операцій такий самий, як після операцій, обмежених холецистектомією або на органах малого таза, симультанні операції виключають ризик післяопераційних ускладнень, пов'язаних з поєднаною патологією, дозволяють уникнути повторних операцій.
|
| 11 |
Симультанні операції в онкохірургії
Обгрунтовано медичну та соціально-економічну доцільність виконання симультанних операцій (СО) в онкологічних хворих. Визначено термінологію, запропоновано класифікацію, розроблено схему операційного ризику, сформульовано показання та протипоказання для СО. На підставі динамічного дослідження поверхнево-активних речовин (ПАР) у конденсаті водяних парів видихуваного повітря (КВВП) до операції та на 1-у, 3-ю, 5-у, 7-у добу після абдомінальних СО встановлено зниження ПАР у перші три доби за рахунок гальмування синтезу фосфоліпідів (ФЛ) сурфактанту легень (СЛ). Зазначено, що дані порушення у системі СЛ (ССЛ) відіграють важливу патогенетичну роль у розвитку ранніх післяопераційних бронхолегеневих ускладнень. З метою їх профілактики та корекції порушень ССЛ застосовано перший український препарат природного сурфактанту "Сукрім", який під час бронхоальвеолярної інстиляції та інгаляції розробленими приладами підвищує функціональну активність СЛ за рахунок його замісної дії, що супроводжується поліпшенням газообміну.
|
| 12 |
Синдром гострого пошкодження легень у новонароджених (патогенез, діагностика, прогнозування перебігу)
Проведено дослідження клінічного перебігу гострого респіраторного дистрес-синдрому за типом дорослого у новонароджених з різною патологією. Виявлено, що незалежно від основного захворювання, що призвело до розвитку критичної гіпоксемії, клінічна картина синдрому неспецифічна й обумовлена вираженістю респіраторної недостатності, гемодинамічних порушень, неврологічною симтоматикою та геморагічними проявами. Вперше на підставі дослідження показників активності нейтрофілів крові, системи протеолізу та фібринолізу, вмісту метаболітів оксиду азоту, медіаторів запалення інтерлейкінів-6 та -8 в сироватці крові та конденсаті повітря, що видихує дитина, вивчено системні та легеневі патофізіологічні зміни у новонароджених у випадку розвитку гострого пошкодження легень. На підставі виявлених патофізіологічних особливостей розроблено діагностичний комплекс виявлення початкових стадій розвитку гострого респіраторного дистрес-синдрому дорослого у новонароджених (гострого пошкодження легень), обгрунтовано імунологічні та біологічні діагностичні критерії синдрому гострого пошкодження легень і прогнозу реалізації його в гострий респіраторний дистрес-синдром. Показано, що у новонароджених з синдромом гострого пошкодження легень наявний дисбаланс у системі легеневої протеїназно-антипротеїназної активності внаслідок нейтрофільної системної активації. Встановлено діагностичні маркери синдрому гострого пошкодження легень, вивчено їх чутливість і специфічність. Уперше визначено діагностичну цінність регіонарних біомаркерів синдрому гострого неспецифічного паренхіматозного пошкодження легень у новонароджених, зокрема, рівнів метаболітів оксиду азоту, інтерлейкіна-6 та -8, продуктів пероксидного окиснення білків, показників активності фібринолізу та необмеженого протеолізу на підставі оцінки їх вмісту в конденсаті повітря, що видихує дитина. Вперше створено математичну модель легеневої ендотеліальної дисфункції, як основної патогенетичної ланки синдрому гострого пошкодження легень на підставі легеневих біомаркерів синдрому.
|
| 13 |
Синдром Ейзенменгера: клінічний перебіг, морфофункціональний стан серця та результати лікування при довготривалому спостереженні
Проведено комплексну оцінку стану систолічної та діастолічної функції лівого і правого шлуночків (ПШ) серця у хворих з вродженими вадами серця (ВВС) у фазі синдрому Ейзенменгера (СЕ), зокрема залежно від характеру ВВС, за якого розвинувся СЕ. Розроблено нові інформативні критерії діагностики СЕ у хворих з дефектами міжпередсердної перегородки (ДМПП), які дозволяють діагностувати СЕ за умов проведення стандартного Ехо-КГ дослідження та насичення артеріальної крові киснем до та після проби з 6-хвилинною ходьбою. Виявлено, що для дорослих хворих з ВВС у фазі СЕ, незважаючи на високий ступінь легеневої гіпертензії (ЛГ) та знижене насичення артеріалізованої крові киснем, є характерною виражена гіпертрофія та дилятація ПШ за малозмінених показників фази вигнання, що вказує на досить великі компенсаторні можливості ПШ у цих хворих. Вивчено та встановлено збільшення концентрації ендотеліна-I та інтерлейкінів (ІЛ-2,4,6), фактора некрозу пухлин у хворих СЕ, що може свідчити про порушення функції ендотелію та ролі цитокінів у патогенезі ЛГ. На підставі даних порівняльного аналізу показників клініки, гемодинаміки, морфофункціонального стану серця, толерантності до фізичного навантаження, насичення артеріалізованої крові виявлено менші їх відхилення у хворих СЕ у разі ДМПП у порівнянні з хворими, що мають дефекти міжшлуночкової перегородки та відкриту артеріальну протоку. Уперше за тривалої терапії СЕ (протягом 2-х років) з використанням антагоністів кальцію подовженої дії (ніфедипін-ретарду і дилтіазему) доведено їх позитивний вплив на клінічні прояви СЕ, гемодинаміку та морфофункціональний стан серця.
|
| 14 |
Синдром ендогенної інтоксикації у хворих на вовчакову нефропатію та його корекція на етапі стаціонарного лікування
Розроблено ефективний, патогенетично обгрунтований метод лікування уражень нирок у хворих на системний червоний вовчак. Встановлено, що у даних хворих наявний синдром ендогенної інтоксикації, який супроводжується дисфункцією клітинної та гуморальної ланок імунітету та посиленням процесів вільно-радикального окиснення ліпідів. Виявлено кореляційну залежність між рівнем ендогенної інтоксикації та станом імунної реактивності у хворих на вовчакову нефропатію. Запропоновано комплексний метод лікування уражених нирок з використанням точкової магніто-лазероакупунктури та харчового додатку з властивостями ентеросорбенту "Фібрабету", високу ефективність якого обгрунтовано теоретично та підтверджено практично.
|
| 15 |
Синдром ендогенної інтоксикації у хворих на хронічний пієлонефрит без порушення азотовидільної функції нирок та його корекція на етапі стаціонарного лікування
На підставі результатів комплексного клініко-лабораторного обстеження хворих на хронічний пієлонефрит (ХПН) досліджено роль синдрому ендогенної інтоксикації у формуванні клінічної симптоматики, а також перебіг ХПН без порушення азотовидільної функції нирок. Доведено, що активна фаза ХПН навіть без азотемії супроводжується розвитком синдромів токсемії та ендотоксикозу, які поєднуються з активацією процесів пероксидації ліпідів, а також зниженням активності системи антиоксидантного захисту та змінами імунної реактивності. Встановлено, що рівень ендогенної інтоксикації у разі ХПН перебуває в тісному зворотньому зв'язку з показниками клітинного імунітету, та прямому зв'язку - з інтенсивністю мембранодеструктивних процесів і достовірно зростає у разі збільшення віку пацієнтів та тривалості захворювання. Патогенетично обгрунтовано доцільність включення біологічно активного додатка з властивостями ентеросорбента "Фібрабет" та рослинного імуномодулятора - настоянки ехінацеї пурпурової до лікувального комплексу для хворих на ХПН без порушення азотовидільної функції нирок. Доведено, що така комплексна терапія позитивно впливає на клінічні прояви захворювання, стан імунної реактивності, сприяє нормалізації процесів пероксидації ліпідів, підвищенню активності системи антиоксидантного захисту, суттєво зменшує ступінь вираження синдрому ендогенної інтоксикації. Розроблено регресійні моделі для прогнозування ефективності лікування даних хворих, використання яких дає змогу обрати оптимальний лікувальний комплекс у кожному конкретному випадку ХПН.
|
| 16 |
Синдром підвищеної стомленості у хворих з поєднаною патологією гепатобіліарної та гастродуоденальної зон (клініко-патогенетична характеристика, лікування, реабілітація)
: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.02 [Електронний ресурс] / Світлана Павлівна Краснова; Луганський держ. медичний ун-т. — Луганськ, 2003. — 20 с. — укp.
|
| 17 |
Синдром стопи діабетика. Клініка, діагностика, лікування
Розглянуто проблему оптимізації результатів хірургічного лікування хворих на синдром стопи діабетика шляхом розробки комплексних патогенетичних диференційованих схем та алгоритмів багатокомпонентної терапії зазначеної патології. Наведено детальний опис особливостей клінічного перебігу синдрому стопи діабетика залежно від патогенетичної форми та глибини ураження. Вивчено варіанти порушень магістрального та локального кровообігу нижніх кінцівок, рентгенологічні та денситометричні критерії діабетичних остеоартропатій, морфологічні зміни тканин, особливості мікробіоценозів шкіри та ранових дефектів у хворих на синдром стопи діабетика. На підставі одержаних результатів розроблено комплексні патогенетичні схеми та алгоритми лікування, запропоновано оригінальну методику трансметатарзальної ампутації стопи, обгрунтовано доцільність використання субіотиків (А-бактерину), лімфостимулювальної терапії, керованого абактеріального середовища у лікуванні даної патології. Розроблено показання та техніку ранньої аутодермопластики ранових дефектів стоп. Запропоновано хірургічну класифікацію синдрому стопи діабетика.
|
| 18 |
Синдром тендоперіостопатії інсерційного апарату ахілового сухожилка диспластичного генезу зумовленого спадковою схильністю
З урахуванням результатів досліджень захворювань суглобів, зумовлених спадковою схильністю, запропоновано ідею про інсерційний апарат ахіллового сухожилка залежно від анатомо-функціональних взаємовідношень із заднім відділом стопи. Підтверджено існування диспластичної патології інсерційного апарату ахіллового сухожилка, спричиненої відхиленнями від норми елементів зазначеного відділу стопи у фронтальній площині, що призводять до нерівномірного навантаження інсерційного апарату ахіллового сухожилка з його подальшим руйнуванням. Установлено, що характер запально-дистрофічних змін в інсерційному апараті обумовлює особливості перебігу диспластичного процесу ахіллового сухожилка та локалізацію його розриву. Побудовано, верифіковано, подано в описовій і концептуальній формі новий синдром тендоперіостопатії інсерційного апарату ахіллового сухожилка диспластичного генезу, зумовленого спадковою схильністю. Запропоновано алгоритмізовану систему його діагностики, яка сприятиме покращанню виявлення означеної патології, зокрема на доклінічній та ранній клінічній стадіях.
|
| 19 |
Синдром хронічної втоми у хворих на хронічні гепатити (діагностика, лікування, реабілітація)
Узагальнено дані комплексного клініко-лабораторного обстеження 86-ти хворих з хронічними гепатитами (ХГ) невірусного генезу та наявністю синдрому хронічної втоми (СХВ) і 92-х хворих з СХВ, у яких не виявлено хронічної патології печінки. Встановлено, що у даних хворих мають місце синдром метаболічної інтоксикації, який характеризується підвищенням рівня "середніх молекул", метаболітів перекисного окиснення ліпідів на тлі більш значного зниження активності ферментів системи антиоксидантного захисту, а також помірні порушення імунологічних показників, переважно за відносним супресорним варіантом вторинного імунодефіциту, помірне зростання рівня циркулюючих імунних комплексів і природного інгібуючого фактора сироватки крові, що корелює зі ступенем зменшення концентрації IgM. Доведено, що включення ербісолу та ентеросорбції до програми лікування хворих на ХГ з наявністю симптомів СХВ сприяє більш швидкій ліквідації клінічних симптомів гепатиту, а у подальшому - зникненню симптомів СХВ; обумовлює повноцінну ліквідацію вторинного імунодефіциту, нормалізацію біохімічних показників, що у 1,6 разів частіше поєднується зі стійкою клініко-біохімічною ремісією протягом одного року. Зазначено, що проведення медичної реабілітації даних хворих з використанням рослинного препарату "Манаксу" у комбінації з ентеросорбцією після виписки із стаціонару дозволяє уникнути чергового загострення ХГ ще протягом 11 місяців.
|
| 20 |
Синдром Шегрена: офтальмологічні, імуногістохімічні та патоморфологічні критерії діагностики
Вперше методом імуногістохімічного дослідження виявлено закономірність експресії різних типів муцинів (трансмембранних і секреторних) у кон'юнктиві ока хворих на синдром Шегрена, яка полягає у значному їх зменшенні або повній відсутності, що викликає порушення процесу формування муцинового шару. З використанням гістологічних та імпресійно-цитологічних методів уточнено уявлення про стадійність дистрофічних змін кон'юнктиви за синдрому Шегрена, проявом яких є перетворення структури епітеліоцитів (пікнотизація ядра, гідропічна дистрофія цитоплазми, порушення латерального з'єднання між клітинами до повної деструкції), а також суттєве зменшення або повна відсутність келихоподібних клітин і наявність інтенсивного, дифузного інфільтриту субепітеліально. Вперше виявлено, що у слизівці порожнини рота у випадку синдрому Шегрена відбуваються аналогічні дистрофічні зміни епітеліальних клітин і слинних залоз, а також субепіталіальні перетворення, що зумовлює зниження або повну відсутність експресії секреторних і трансмембранних муцинів.
|
| 21 |
Синтез 4-оксо-3,4-дигідрохіназолінів на основі амідів та гідразидів 2-N-ацилантранілової кислоти, їх хімічні та біологічні властивості
Досліджено реакцію антраніловогідроксамової кислоти та її натрієвої солі з функціональними похідними карбонових кислот. Установлено, що за умов реакції послідовно відбуваються процеси ацилювання та циклодегідратації з утворенням 2-R-3-гідрокси-4-оксо-3,4-дигідрохіназолінів. Розроблено препаративні методи синтезу 2-R-3-гідрокси-4-оксо-3,4-дигідрохіназолінів. Досліджено шляхи синтезу нових конденсованих гетероциклічних сполук на основі похідних 4-оксо-3,4-дигідрохіназоліну. Запропоновано простий спосіб одержання 2-R-3-гідрокси[1,2,4]триазино[6,1-b]хіназолін-4,10-діонів з використанням ізатового ангідриду, гідразидів карбонових кислот, етоксалілхлориду та гідроксиламіну. Знайдено сполуки зі значним рівнем протимікробної та діуретичної активності, які є перспективними біологічно активними речовинами. Установлено закономірності зв'язку структура - активність у досліджених сполук.
|
| 22 |
Синтез арил- та гетерилзаміщених 4-тіазолідонів та їх біологічна активність
Виявлено нові потенційні біологічно активні сполуки серед 4-тіазолідонів з арильними та гетерильними фрагментами у молекулі з використанням методології традиційного органічного синтезу та фармакологічного скринінгу. Синтезовано комбінаторні ряди 5-заміщених 4-тіазолідонів з антипірильними та тіазольними субституентами, вивчено деякі особливості селективності процесів їх утворення та можливості існування таутомерних форм. Проведено фармакологічний скринінг синтезованих сполук на предмет антиексудативної, протипухлинної, антиконвульсантної, протимікробної, протигрибкової та протитуберкульозної активності. Виділено групу високоактивних і низькотоксичних сполук з зазначеними видами фармакологічних ефектів для поглиблених досліджень. Встановлено деякі закономірності взаємозв'язку "структура - активність", які можна використовувати для дизайну біологічно активних 4-тіазолідонів.
|
| 23 |
Синтез біологічно активних речовин в ряду похідних 2-оксо-4-гідроксихінолін-3-оцтової кислоти
Запропоновано препаративні методи одержання складних ефірів та амідів 1Н-2-оксо-4-гідроксихінолін-3-оцтової кислоти, на основі з 2,3,4,5-тетрагідрофуро[3,2-c]хінолін-2,4-діону. За допомогою рентгеноструктурного аналізу досліджено специфічні особливості просторової будови діалкіламідів 1Н-2-оксо-4-гідроксихінолін-3-оцтової кислоти. Внаслідок дослідження тиреотропної, протизапальної, діуретичної, протимікробної та протитуберкульозної активності синтезованих речовин виявлено потенційні протизапальну й антитиреоїдну лікарські речовини, передані на поглиблені фармакологічні дослідження.Встановлено елементи зв'язку "структура - дія".
|
| 24 |
Синтез і властивості анельованих аналогів природних кумаринів
: Автореф. дис... канд. хім. наук: 02.00.10 [Електронний ресурс] / Яна Леонідівна Гаразд; НАН України; Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії. — К., 2006. — 20 с.: рис. — укp.
|
| 25 |
Синтез і властивості інгібіторів агрегації тромбоцитів
Розглянуто питання синтезу та досліджено властивості похідних 3-амінопіперидин-2,6-діону та 3-амінопіролідин-2,5-діону і RGD-міметиків на основі 4-оксо-4-(піперазин-1-іл)бутанової кислоти. Синтезовано нові похідні 3-амінопіперидин-2,6-діону і 3-амінопіролідин-2,5-діону з антиагрегаційними властивостями. Запропоновано новий Arg-міметик - залишок 4-оксо-4-(піперазин-1-іл)бутанової кислоти для отримання RGD-міметиків. на підставі використання даного Arg-міметика синтезовано новий модельний RGDF-міметик - 4-оксо-4-(піперазин-1-іл)бутирилгліцил-L-аспартил-L-фенілаланін.
|
| 26 |
Синтез і реакції похідних спінацеаміну
Розроблено нові методи синтезу похідних спінацеаміну - потенційно біологічно активних сполук. Встановлено, що каталітичне (Pd / C) гідрування похідних 4-фенілспінацеаміну за нормальних умов призводить до розриву зв'язку С(4) - N(5) й утворення 5-бензилзаміщених гістаміну та гістидину. Доведено, що в ряду похідних 4-фенілспінацеаміну можливе успішне використання елементної сірки як дегідридного засобу. Показано, що в процесі дегідрування похідних 4-фенілспінацеаміну за допомогою сірки відбувається окиснювальне декарбоксилювання.
|
| 27 |
Синтез і утеростимулююча активність похідних 1-алкокси-3-діалкіламіно-2- пропанолу
: Автореф. дис... канд. фармац. наук: 15.00.02 [Електронний ресурс] / Юрій Васильович Короткий; Національний фармацевтичний ун-т. — Х., 2005. — 20 с. — укp.
|
| 28 |
Синтез нових сполук з протитуберкульозною дією на основі ряду похідних азолідонів та ізонікотинової кислоти
Здійснено синтез нових сполук на основі ряду похідних тіазолідину та ізоніазиду, серед яких виявлено ефективні та малотоксичні фізіологічно активні речовини з протитуберкульозною дією. Синтезовано 5-заміщені 4-ізонікотиноїлгідразонтіазолідини на основі реакцій конденсації з коксосполуками та азосполучення з солями діазонію. Одержано 3-аліл-2-ізонікотиноїлгідразонтіазолідин-4-он та запропоновано метод одностадійного синтезу його 5-іліденпохідних, що базується на послідовному проходженні [2+3]-циклоконденсації та взаємодії 4-тіазолідону, утвореного in situ, з оксосполуками. На основі вивчення антимікробної та антигрибкової активності ідентифіковано високоактивну "сполуку-лідер" серед 5-арилазопохідних 4-ізонікотиноїлгідразонтіазолідин-2-ону, що проявила дію відносно поліантибіотикорезистентних штамів стафілококу, ентеробактерій, синьогнійної палички та дріжджеподібного грибка. Встановлено високу антиексудативну активність деяких похідних тіазолідину із залишками сульфаніламідів в положенні 5. Обгрунтовано доцільність вивчення протиракової дії конденсованих 5-ілідентіазолотріазолів та роданінів з піридиновим фрагментом в молекулі.
|
| 29 |
Синтез потенційних протитуберкульозних засобів на основі гідразидів 1-R-2-оксо-4-гідроксихінолін-3-карбонових кислот
Досліджено реакцію гідразидів 1-R-2-оксо-4-гідроксихінолін-3-карбонових кислот з етилортоформіатом. Встановлено, що виділені за цих умов етоксиметиліденгідразиди під впливом надлишку етилортоформіату перетворюються на етилові ефіри відповідних хінолін-3-карбонових кислот, а у процесі термолізу - на симетричні N, N prime-ді-(1-алкіл-2-оксо-4-гідроксихіноліноїл-3)-гідразини. Запропоновано найбільш оптимальні умови одержання N-алкілантранілових кислот - ключових структур у синтезі 2-оксо-4-гідроксихінолінів. Здійснено синтез бензиліденгідразидів та (2 prime-алкіл-4 prime-оксохіназолін-3 prime-іл)-амідів 1-R-2-оксо-4-гідроксихінолін-3-карбонових кислот. Структуру одержаних сполук підтверджено даними елементного аналізу, ПМР- та мас-спектрів, а в окремих випадках - зустрічним синтезом та рентгеноструктурним аналізом. Проведено фармакологічний скринінг одержаних речовин. З метою поглиблення фармакологічних досліджень рекомендовано бензиліденгідразид 1-гексил-2-оксо-4-гідроксихінолін-3-карбонової кислоти, як потенційний лікарський засіб, придатний для лікування туберкульозних та нетуберкульозних мікобактеріозів.
|
| 30 |
Синтез та біологічна активність конденсованих і неконденсованих гетероциклічних систем на основі 4-азолідонів
Створено нові біологічно активні сполуки з групи 4-азолідонів і споріднених гетероциклічних систем. Запропоновано оригінальні підходи щодо одержання 2-ариламіно-2-тіазолін-4-онів, 3-заміщених 2-ариліміно-4-тіазолідонів та 2-іліденгідразоно-4-тіазолідонів, зокрема різних видів 5-іліден та 5-ароїлметиленпохідних, 2-заміщених-4-тіазолідон-5-оцтових кислот та їх амідів. Запропоновано новий підхід до синтезу 5-ариліден-2,4-тіазолідиндіон-3-алканкарбонових кислот, синтезовано аміди 5-незаміщених та 5-ариліден-4-азолідон-3-алканкарбонових кислот, циклічні іміди 5-фенілпропеніліденроданін-3-сукцинатної кислоти. У реакціях гетеродієнового синтезу як дієнофіли вивчено акролеїн, кротоновий альдегід, N-карбоксіалкілмалеїніміди, естери малеїнової, фумарової та ацетилендикарбонової кислоти, 2-норборнен, ангідрид та іміди 5-норборнен-2,3-дикарбонової кислоти, що дозволило одержати нові полігетероциклічниі системи. Вперше встановлено, що взаємодія 5-(2-оксифеніл)метиліденізороданінів та ангідридів малеїнової, цитраконової, ітаконової кислот або 4-азолідинтіонів та альдегідів з дієнофільними фрагментами відбувається за "доміно" механізмом. Створено метод синтезу тіоізокумарин-3-карбонових кислот. Структуру синтезованих сполук підтверджено методами УФ-, ІЧ-, мас-, ПМР-спектроскопії та рентгеноструктурного аналізу. В результаті фармакологічного скринінгу ідентифіковано нову групу протиракових агентів, яка налічує 50 високоативних і низькотоксичних сполук, 4 потенційних церебропротектори, антигіпоксанти та антиоксиданти, 3 антиконвульсанти, 10 сполук з високою протизапальною та 13 речовин з суттєвою антимікробною діями. Рекомендовано для поглиблених досліджень три потенційних лікарських засоби, які відзначаються характерним селективним впливом на ракові клітини за наявності низької цитотоксичності та гострої токсичності in vivo. Встановлено оптимальний режим дозування для потенційного церебропротектора Les-13. Проведено 2D QSAR-аналіз результатів фармакологічного скринінгу, на підставі результатів якого сформульовано деякі вимоги щодо структур протизапальної та антимікробної дії. Достовірність методу підтверджено синтезом теоретично змодельованих 3-(3-трифторметилфеніл)-2-тіоксо-4-тіазолідонів з суттєвими антиексудативними властивостями.
|
| 31 |
Синтез та вивчення шляхів перетворення 2-імінокумарин-3-карбоксамідів з метою пошуку нових біологічно активних речовин
Установлено, що 2-імінокумарин-3-карбоксаміди реагують з арил та алкіламінами, амінами Гевальда, гідроксиламінам та арилгідразинами з утворенням відповідних імінопохідних. Але з 2-амінобензофенонами 2-імінокумарин-3-карбоксаміди реагують за рециклізаційним механізмом та утворюють 3-(4-арилхіназолін-2-іл)кумарини. Показано, що внаслідок міцного внутрішньомолекулярного водневого зв'язку 2-(N-арил)імінокумарин-3-карбоксаміди легко ацилюються оцтовим ангідридом з утворенням N3-ацетил-2-(N-арил)імінокумарин-3-карбоксамідів. Структуру синтезованих сполук підтверджено даними інфрачервоної, ультрафіолетово/Вид, ЯМР-спектроскопії, хромато-мас-спектрометрії та рентгеноструктурного дослідження. Досліджено комбінаторні бібліотеки 2-(N-арил)імінокумарин-3-карбоксамідів та N3-ацетил-2-(N-арил)імінокумарин-3-карбоксамідів та N3-ацетил-2-(N-арил) імінокумарин-3-карбоксамідів, розроблено методики їх синтезу та здійснено синтез цих бібліотек з високою ефективністю. Вірогідну біологічну активність 2-(N-арил)імінокумарин-3-карбоксамідів спрогнозовано за допомогою розрахункової програми PASS. Виявлено, що ці сполуки можуть проявляти анальгетичну, антиалергічну, противірусну, імуностимулювальну та протипухлинну дії. За результатами проведеного фармакологічного скринінгу виявлено, що 2-[N-4-(амінокарбоніл)феніл]іміно-5,5-бензокумарин-3-карбоксамід є відносно нетоксичним та проявляє високий рівень гепатопротекторної, анальгетичної та антиексудативної дії. Цю речовину запропоновано для поглибленого фармакологічного дослідження. На зазначену субстанцію розроблено проект АНД.
|
| 32 |
Синтез та властивості похідних 4-аміно-3-меркапто-4Н-1,2,4-триазолу
Розроблено методи синтезу триазоловмісних сполук на основі 4-аміно-3-меркапто-4Н-1,2,4-триазолу. Досліджено будову продуктів конденсації 4-арилметиліденаміно-4Н-1,2,4-триазол-3-ілтіолів з бігунціональними сполуками. Доведено можливість переходу подвійного зв'язку азометинової групи в 6-арил-7Н-[1,2,4]триазоло-[3,4-b][1,3,4]тіадиазинах з утворенням ізомерних 5Н-[1,2,4]триазоло[3,4-b][1,3,4]тіадиазинів. Встановлено можливість синтезу заміщення [1,2,4]триазоло[4,3-b]піридазинів циклоконденсацією похідних 4Н-триазоліл-3-тіолу з ацетилацетоном. Вивчено протизапальні, анальгетичні, протигрибкові, антимікробні, антиоксидантні та противірусні властивості синтезованих сполук. Запропоновано сполуку етил 2-(4-аміно-5-трифторметил-4Н-1,2,4-триазоліл-3-тіометилкарбоксамідо)-5,6-дигідро-4Н-циклопента[b]тіофен-3-карбоксилат, що виявила високу протизапальну активність, для поглибленого фармакологічного вивчення.
|
| 33 |
Синтез та дослідження біологічно активних похідних 2-оксо-4-гідроксихіноліну
Розроблено новий перспективний науковий напрямок у синтезі біологічно активних речовин на основі похідних хіноліну. Запропоновано оригінальний універсальний спосіб одержання 3-заміщених 2-оксо-4-гідроксихінолінів, який успішно використано для синтезу 3-алкіл-, 3-ациламінопохідних та відповідних хінолін-3-оцтової (пропіонової) кислот. Розглянуто ймовірні механізми зазначених хімічних перетворень. Експериментально доведено та теоретично обгрунтовано можливість здійснення конденсації за типом Дикмана без участі основних каталізаторів. Встановлено, що хімічна лабільність 3-амінозаміщених 2-оксо-4-гідроксихінолінів пов'язана з їх перетворенням під впливом світла у симетричні дихіноліни. Будову одержаних сполук підтверджено сучасними методами інструментального аналізу (зокрема рентгеноструктурного). За результатами біологічних випробувань виявлено сполуки з вираженою антитиреоїдною, протимікробною, місцевоанестезуючою, мембраностабілізуючою, антикоагулянтною та фунгіцидною активністю. Для перспективного тиреостатика "Тиреохін" розроблено та апробовано за умов виробництва нормативно-технічну документацію.
|
| 34 |
Синтез, будова та протитуберкульозна активність фторзаміщених амідів 1-R-2-оксо-4-гідроксихінолін-3-карбонових кислот
Вивчено реакцію алкілування 1H-2-оксо-3-карбетокси-4-гідроксихіноліну етилйодидом за присутності поташу. Встановлено, що основним продуктом даної реакції незалежно від використаного розчинника є 4-етоксипохідне. Зроблено спробу здійснити N-алкілування 1H-2-оксо-3-карбетокси-4-гідроксихіноліну після блокування 4-гідроксигрупи. Показано низьку ефективність 4-O-ацетильної захисної групи. Доведено, що алкілування 1H-2-оксо-3-карбетокси-4-хлорхіноліну алкілгалогенідами нормальної будови з наступною трансформацією 1-алкіл-4-хлорхінолінів у 4-гідроксипохідні може рекомендуватися як препаративний метод одержання складних ефірів 1-алкіл-2-оксо-4-гідроксихінолін-3-карбонових кислот. Вивчено декілька варіантів одержання та здійснено синтез фторзаміщених анілідів і бензиламідів 1-R-2-оксо-4-гідроксихінолін-3-карбонових кислот. Структуру одержаних сполук підтверджено даними елементного аналізу та спектрів ПМР, а в окремих випадках - зустрічним синтезом і ренгеноструктурним аналізом. Проведено мікробіологічний скринінг даних речовин.
|
| 35 |
Синтез, вивчення фізико-хімічних та біологічних властивостей алкіламідів 1-R-4-гідрокси-2-оксохінолін-3-карбонових кислот
Синтезовано нову групу біологічно активних похідних хінолін-3-карбонової кислоти: алкіл-, аралкіл- і гетериламіди 1-R-4-гідрокси-2-оксохінолін-3-карбонових кислот. Запропоновано ефективний спосіб перетворення 2 prime-хлоретиламідів 1-R-4-гідрокси-2-оксохінілін-3-карбонових кислот з високими виходами на відповідні 2 prime-бром- та 2 prime-йодпохідні. Одержано оптично чисті антиподи 1 prime-фенілетиламідів 1-R-4-гідрокси-2-оксохінолін-3-карбонових кислот. За допомогою рентгеноструктурного аналізу встановлено, що обертання конфігурації в процесі амідування етилових ефірів 1-R-4-гідрокси-2-оксохінолін-3-карбонових кислот S(-) 1-фенілетиламіном не відбувається. Досліджено антитироїдну, протитуберкульозну, протисудомну та діуретичну активність одержаних сполук. Встановлено елементи зв'язку "хімічна структура - фармакологічна дія". З метою подальшого впровадження як перспективний антитероїдний засіб рекомендовано 2 prime-йодетиламід 1-H-4-гідрокси-2-оксохінілін-3-карбонової кислоти.
|
| 36 |
Синтез, властивості та біологічна активність ефірів та амідів 2-оксоіндолінкарбонових кислот
Здійснено синтез йодметилатів та метилбензосульфонатів основних ефірів та амідів 3,3-діарил-2-оксоіндолін-1-, 5- і 7-карбонових кислот. Шляхом конденсації ефірів 2-оксоіндолін-3-гліоксилових кислот з амінами, а також 2-оксоіндолінів з ефірами оксамінових кислот за Кляйзеном здійснено синтез амідів 2-оксоіндолін-3-гліоксилових кислот. Вивчено вплив на першу конденсацію природи аміну, природи розчинника, молярних співвідношень реагентів та температури. Структура одержаних сполук підтверджена даними елементного аналізу, ІЧ-, ПМР- та мас-спектрів.
|
| 37 |
Синтез, властивості та біологічна активність магнетиту і магнітокерованої рідини
На підставі результатів вивчення фізичних, фізико-хімічних, мікробіологічних і біологічних властивостей магнетиту, гідрофільної рідини окремо та у складі мазі доведено можливість використання магнетиту як магнітного наповнювача магнітокерованих лікарських засобів. Представлено науково-методичний підхід до створення гідрофільної магнітної рідини - основи м'якої магнітної форми, а також магнетитової мазі багатоспрямованої дії на гідрофільній основі. Уперше розроблено якісні характеристики магнетиту як магнітного наповнювача магнітних лікарських форм. Запропоновано проект технічних умов на синтетичний дрібнодисперсний магнетит, склад і оптимальні умови створення стабільної магнітної рідини на гідрофільній основі без використання поверхнево-активної речовини. Розроблено склад нового лікарського засобу - мазі на магнетитовій гідрофільній основі, в якій оптимально поєднуються формакологічні та магнітокеровані властивості. Ця мазь може бути застосована для місцевого лікування інфікованих ран.
|
| 38 |
Синтез, властивості та біологічна активність похідних оксалурової кислоти
: Автореф. дис... канд. фармацевт. наук: 15.00.02 [Електронний ресурс] / Абдуллатіф Абдулхаммед Ібрахім Алсурі; Українська фармацевтична академія. — Х., 1998. — 15 с. — укp.
|
| 39 |
Синтез, властивості та застосування пероксидних похідних заміщених бензойних кислот у фармацевтичному аналізі
Синтезовано пероксибензойні кислоти та пероксиди ацилів з відповідними хлор-, метил-, і змішаними хлор- та нітро-замісниками в бензольному ядрі. Структуру одержаних сполук підтверджено даними інфрачервоного й ультрафіолетового спектрів, комп'ютерними розрахунками. Досліджено протимікробну активність синтезованих сполук. Для поглиблених біологічних досліджень рекомендовано пероксид 4-метилбензоїлу. На підставі результатів фізико-хімічних досліджень, підтверджених комп'ютерними розрахунками, теоретично обгрунтовано та впроваджено новий оксидиметричний реагент - пербензойну кислоту. Апробовано методики визначення цистеїну, ацетилцистеїну, аскорбінової кислоти, а також послідовного визначення ацетилцистеїну й аскорбінової кислот, цистеїну й аскорбінової кислоти в індивідуальних і комбінованих лікарських формах.
|
| 40 |
Синтез, перетворення та біологічна активність макрогетероциклічних сполук на основі тіазолідону-4
Розглянуто синтез нових малотоксичних біологічно активних сполук як одне з актуальних завдань фармацевтичної науки. На основі діамінів аліфатичного ряду, alpha-амінокислот та коламіну синтезовано ряд біциклічних неконденсованих тіазолідонів-4. Внаслідок їх конденсації з альдегідами ароматичного ряду отримано ди- та макроциклічні моноіліденпохідні. Встановлено, що напрямок реакції зумовлений співвідношенням компонентів та природи "гнучкого містка". Шляхом ацилювання дигідроксідіариліденпохідних біциклічних неконденсованих тіазолідонів-4 галогенангідридами дикарбонових кислот за умов методу високого розведення отримано нові макрогетероциклічні сполуки. Розроблено метод синтезу нових макрогетероциклічних сполук на основі аліфатичних діамінів. Структуру синтезованих сполук підтверджено даними елементного аналізу, УФ-, ІЧ-, ПМР-спектроскопії, їх індивідуальність - тонкошаровою хроматографією. Виявлено ряд низькотоксичних сполук, які проявляють протизапальну, нейролептичну та цитостатичну активність, а також деякі елементи взаємозв'язку "структура - дія".
|
| 41 |
Синтез, перетворення та біологічна активність нових спіранових та неконденсованих біциклічних похідних на основі 4-тіазолідонів
Виявлено нові потенційно біологічно активні сполуки серед спіранових і неконденсованих біциклічних систем з тіазолідиновим фрагментом у молекулі з використанням методів органічного синтезу, традиційного та високоефективного фармакологічного скринінгу, QSAR-аналізу та молекулярного докінгу. Запропоновано ефективний підхід щодо синтезу неконденсованих біциклічних систем з тіазолідиновим фрагментом на базі реакції [2+3]-циклоконденсації 2,4-тіазолідиндіон-2(4)-тіосемікарбазонів і похідних малеїнової кислоти, ароїлакрилових кислот і бромацетофенону, придатний для використання в рідинно-фазовому комбінаторному синтезі. Встановлено, що 2,4-тіазолідиндіон-4-тіосемікарбазон у разі взаємодії з ацетангідридом рециклізує з утворенням похідних 4,5-дигідро-1H-1,2,4-тріазолу, а ізомерний 2,4-тіазолідиндіон-2-тіосемікарбазон утворює 4-тіазолідонзаміщену спіранову систему - 4,6-дитіа-1,2,9-тріаза-спіро[4,4]нонен-2. Встановлено, що ацилоксибензальдегіди 2,4-тіазолідиндіон-5-карбонових кислот легко реагують з 5-(2-гідроксифеніл)-3-арил-1H-піразолінами, гідразидами бензокса(тіа)зол-2-тіоацетатних кислот, роданіном, ізороданіном і меркаптооцтовою кислотою й альдегідами за присутності DCC. Одержано нові 2,4-тіазолідиндіони з піразолобензоксазиновим і бензазольними фрагментами у боковому ланцюзі та серію біциклічних неконденсованих тіазолідонів. Структуру синтезованих сполук підтверджено методами ПМР- і мас-спектроскопії та рентгеноструктурного аналізу. Проведено фармакологічний скринінг синтезованих сполук на предмет протипухлинної, протимікробної, протигрибкової та протитуберкульозної активності. Виділено групу високоактивних і низькотоксичних сполук з зазначеними видами фармакологічних ефектів для поглиблених досліджень. З урахуванням результатів QSAR-аналізу та докінгових досліджень розроблено рекомендації щодо раціонального дизайну антимікробних агентів з групи бензоксазинопіразолінозаміщених тіазолідонів.
|
| 42 |
Синтез, перетворення та властивості 3,5-дизаміщених 4- тіазолідонів
Оптимізовано метод синтезу 5-ариліден-3-R-2-тіоксотіазолідин-4-онів. Запропоновано новий метод синтезу 3-арил-2-метиліден-4-тіазолідонів на основі амідів ціаноцтової кислоти, встановлено реакційну здатність їх метиленової групи у положенні 5 та одержано ряд 5-ариліденпохідних. Наведено метод синтезу 5-ариліден-2,4-тіазолідиндіон-3-алканкарбонових кислот з різною довжиною алкільного радикалу та синтезовано комбінаторну бібліотеку амідів зазначених гетероциклічних кислот. Розроблено оптимальний підхід до синтезу імідів 5-ариліден-4-тіазолідон-3-алкандикарбонових кислот з арильними та амінокислотними фрагментами у молекулах. Синтезовано ряд нових тіазолотіопіранів на основі реакції гетеродієнованого синтезу, одержано неописані у літературі конденсовані гетероциклічні системи з фрагментом борнану у молекулі та запропоновано новий варіант "доміно" реакції для 5-ариліденізороданінів. Зазначено, що структуру сполук підтверджено методами ІЧ-, мас- та ПМР-спектроскопії. На основі фармакологічних досліджень, обгрунтованих віритуальним скринінгом, виділено групу "структур-лідерів", які характерні високою антиексудативною активністю та є практично нетоксичними сполуками. Проведено QSAR-2D аналіз результатів фармакологічного дослідження, на основі якого сформульовано вимоги до структур з протизапальною дією для дизайну та цілеспрямованого синтезу біологічно активних сполук з групи 4-тіазолідонів. На основі вивчення антимікробної активності синтезованих сполук виявлено похідні роданіну та тіазолотіопірану, яким характерна висока активність у відношенні до поліантибіотикорезистентних штамів стафілококу.
|
| 43 |
Синтез, перетворення, фізико-хімічні і біологічні властивості похідних хіназолону-4 та 4-амінохіназоліну
Розроблено методи синтезу похідних хіназолону-4 та 4-амінохіназоліну, встановлено будову, досліджено розрахунки квантово-механічних показників та фізико-хімічних властивостей, а також з'ясовано вплив структурних особливостей на хімічні перетворення. Проаналізовано зв'язок між умовами проведення реакції алкілування та її напрямком, а також вивчено антиоксидантну та інші види біологічної активності синтезованих сполук. Будову синтезованих сполук підтверджено елементним аналізом, потенціо-метричною, методами УФ-, ІЧ-, ПМР-спектроскопії, мас-спектрометрії та зустрічним синтезом. Наведено лабораторну методику синтезу, проект тимчасової фармакопейної статті про препарат "Нітрокол" - антиоксидантний і протиішемічний засіб.
|
| 44 |
Синтез, перетворення, фізико-хімічні та біологічні властивості аміно- і тіопохідних 1,2,4-триазолу
Здійснено синтезування нових високоефективних і малотоксичних сполук з потенційною протимікробною, протигрибковою, противірусною, депримуючою, діуретичною, протизапальною, анаболічною, токолітичною, аналептичною, ранозагойною та антиішемічною активністю серед похідних 1,2,4-триазол-5-іліонів та 4H-4-аміно-1,2,4-триазолу. Встановлено закономірності зв'язку між їх хімічною будовою і біологічною дією. Розроблено та впроваджено у практику нові ефективні лікарські речовини на основі похідних 1,2,4-триазолу. Запропоновано ефективні методи одержання 5-алкілтіо-, 5-гетерилтіо-, 5-ацилалкілтіо-, 5-карбоксиалкілтіо-, 5-алкоксикарбонілметилтіо-, 5-гідразинокарбонілметилтіо-, 5-бензиліденгідразинокарбонілметилтіо-1,2,4-триазолів, а також похідних тіазоло-(3,2-в)-1,2,4-триазолу та тіазоло-(2,3-с)-1,2,4-триазолу. Встановлено, що дані методи мають препаративне значення. Будову синтезованих сполук підтверджено елементним аналізом, методами УФ-, ІЧ-, ПМР-спектроскопії, мас-спектрометрії, рентгеноструктурним аналізом та зустрічним синтезом. Розроблено для подання до фармакологічного центру МОЗ України аналітично-нормативну документацію на субстанцію морфоліній 3-піридин-4-іл-1,2,4-триазол-5-ілтіоацетат та 1 %-й розчин в ампулах.
|
| 45 |
Синтез, фізико-хімічні властивості, реакційна здатність та біологічна активність похідних нітробензойної та аміно- і нітро-N-фенілантранілової кислот
З метою пошуку нових біологічно активних речовин синтезовано похідні 2-галоген-5-нітро-3-сульфамідобензойних та 5-аміно-, 5-нітро і 3,5-динітро-N-фенілантранілових кислот. Запропоновано удосконалений метод синтезу N-фенілантранілових кислот та новий спосіб утворення 5-аміно-N-фенілантранілових кислот шляхом відновлення 5-нітропохідних гідразином за присутності каталізатора. Структуру, частоту та реакційну здатність синтезованих сполук підтверджено даними елементного та хроматографічного аналізу, ІЧ-, ПМР-спектроскопії, якісними реакціями та фізико-хімічними дослідженнями. Встановлено константи іонізації 5-аміно-N-фенілантранілових кислот і коефцієнти їх розподілу у водно-октанольній суміші, а також константи швидкості гідролізу метилових естерів цих кислот і стійкості мідних комплексів 3,5-динітро-N-фенілантранілових кислот. Запропоновано методику кількісного визначення заміщених N-фенілантранілової кислоти методом двофазного титрування в системі октанол - вода. Створено математичні моделі залежності біологічної активності сполук від їх фізико-хімічних характеристик. За результатами фармакологічного скринінгу виявлено ряд перспективних і малотоксичних сполук.
|
| 46 |
Синтез, фізико-хімічні і біологічні властивості похідних 4-гідразинохіназоліну
Уперше синтезовано [(3H-хіназолін-4-іліден)гідразоно]карбонові кислоти та їх похідні (ефіри, аміди, гідразиди й іліденгідразиди), 4-(4-R-феніл)-2-[(3H-хіназолін-4-іліден)гідразоно]бут-3-єнові та 4-оксо-4-(R-феніл)-2-[(3H-(хіназолін-4-іліден)гідразоно]бут-2-єнові кислоти та їх ефіри. Базуючись на розрахунках квантово-хімічних показників та фізико-хімічних методів розглянуто питання прототропної (гідразино-гідразонної) таутомерії 4-гідразино-хіназоліну. Уперше за допомогою рентгеноструктурного аналізу достовірно доведено, що продукти конденсації 4-гідразинохіназоліну з карбонільними сполуками існують у вигляді арил-(гетерил)гідразонів 3,4-дингідрохіназоліну та для них характерна транс-ізомерія. З'ясовано особливості амонолізу та гідразинолізу ефірів [(3H-хіназолін-4-іліден)гідразоно]карбонових кислот. Обговорено схему механізму цієї реакції. Уперше здійснено об'єктивне планування наукового експерименту на підставі віртуального скринінгу для похідних 4-гідразинохіназоліну з використанням комп'ютерних програм LogP ACDLabs та PASS C&T. Синтезовано 109 сполук, з них 91 - уперше, установлено, що 29,4 % речовин проявляють високу біологічну активність, яка перевищує еталони порівняння. Серед похідних 4-гідразинохіназоліну виявлено нові види біологічної активності (антиоксидантну, церебропротективну, протисудомну та антиамнестичну) .
|
| 47 |
Синтез, фізико-хімічні та біологічні властивості 3-заміщених 4-гідрокси-2-оксохінолінів
Одержано нові біологічно активні сполуки в ряді 3-заміщених гідрокси(оксо)хінолінів: 3-алкіл-4-гідрокси-2-оксохіноліни та їх 4-О-ацильні похідні; 3-бром-3-алкіл-2,4-діоксохіноліни; 5-R prime-1,3,4-тіадіазоліл-2-аміди 1-R-4-гідрокси-2-оксохінолін-3-карбонових кислот. Розроблено препаративні методики синтезу 3-алкіл-4-гідрокси-2-оксохінолінів і 1-R-3-бром-4-гідрокси-2-оксохінолінів. Вперше показана можливість здійснення конденсації Дікмана в умовах термолізу, яка відбувається на відміну від класичних уявлень при відсутності основних каталізаторів; запропоновано ймовірний механізм цього перетворення. Вивчені УФ-, ІЧ- та ПМР спектральні характеристики синтезованих речовин. За результатами фармакологічного скринінгу виявлені ефективні сполуки мембраностабілізуючої, антиоксидантної, діуретичної, антикоагулянтної та фунгіцидної дії; встановлені окремі закономірності зв'язку "будова - дія". Найбільш перспективна сполука рекомендована як потенційний гепатопротекторний засіб.
|
| 48 |
Синтез, фізико-хімічні та біологічні властивості амідів (6-R-4-оксо-4Н-хіназолін-3-іл)алкіл(арил)карбонових кислот
Розроблено методи синтезу та пошуку нових біологічно активних сполук серед амідів (6-R-4-оксо-4H-хіназолін-3-іл)алкіл-(арил)карбонових кислот. Установлено їх будову та вивчено фізико-хімічні властивості. Систематизовано підходи до синтезу амідів (6-R-4-оксо-4H-хіназолін-3-іл)-алкіл(арил)карбонових кислот і встановлено, що найбільш ефективним є карбоніл-діімідазолідний метод. Проведено фармакологічний скринінг та виявлено сполуки з високою антирадикальною, антиоксидантною, гепатопротекторною, антиамнестичною, нейропротекторною та протираковою активністю. Для сполуки (1,61), яка на фоні низької токсичності послаблювала розвиток неврологічного дефіциту, прискорювала відновлення неврологічного статусу, поліпшувала процеси навчання та пам'яті, запобігала загибелі тварин з гострим і хронічним імобілізаційним стресом, гострим порушенням мозкового кровообігу, покращувала мозковий кровообіг, розроблено лабораторну методику синтезу та нормативно-аналітичну документацію.
|
| 49 |
Синтез, фізико-хімічні та біологічні властивості ацильних похідних 4-(адамантил-1)-тіазоліл-2-аміну
Запропоновано ефективний метод очистки даних сполук від солей важких металів. Показано здатність адамантил-1-амідів 1-R-2-оксо-4-гідроксихінолін-3-карбонових кислот утворювати сольвати з пропанолом-2. Зазначено, що хімічна структура даних сполук підтверджена даними елементного аналізу, ІЧ-, ПМР- і хромато-мас-спектрів. Вивчено протитуберкульозну активність усіх синтезованих адамантанвміщуючих амідованих похідних щавлевої та 1-R-2-оксо-4-гідроксихінолін-3-карбонових кислот.
|
| 50 |
Синтез, фізико-хімічні та біологічні властивості похідних 2-R-4(3H)хіназолону(тіону)
Установлено, що конденсація 2-метил-4(3Н)хіназоліну з карбонільними сполуками відбувається стереоселективно з утвореннями транс-ізомерів. Під час алкілування деякими фенацилгалідами виявлено побічний процес елімінації сірки, відомий як "сульфідне стиснення". Синтезовано 106 сполук, з яких 92 - уперше; 73 сполуки піддано фармакологічному скринінгу та встановлено, що 39 речовин проявляють біологічну активність, яка перевищує еталони порівняння. За даними регресійного аналізу встановлено кількісні взаємозв'язки "структура - активність" для сірковмісних хіназолінів.
|
Ссылки 34051 - 34100 из 43354
<<< Предыдущие || Следующие >>>
|
Информационный сервис «Полезная ссылка»