От партнеров

Заказать работу

От партнёров


Счетчики
    Желаете получить информацию о том, где можно найти и СКАЧАТЬ не отходя от своего компьютера бесплатные журналы, обзоры, научные и аналитические статьи, статистические данные, книги, учебники, официальные документы государственных органов? Тогда воспользуйтесь нашим новым сервисом "Полезная ссылка"!

    Как это работает? Очень просто! Вы получаете полезную ссылку, нажав на которую, скачиваете документ с первоисточника в электронном виде.

Поиск рефератов на Linksdir.com.ua!
Раздел каталога

Научные статьи и авторефераты диссертаций по медицине

Название

Діагностичні та лікувальні блокади при кульшово-поперековому синдромі : автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.21 / Н.М. Яковенчук; Держ. установа "Ін-т патології хребта та суглобів ім. проф. М.І.Ситенка АМН України". — Х., 2009. — 20 с. — укp.

Коротко

Діагностичні та лікувальні блокади при кульшово-поперековому синдромі

СсылкаК сожалению, на данный момент ссылка не доступна
Добавлено2010-05-07 01:00:17
Описание
         Обгрунтовано та розроблено методологію використання лікувально-діагностичних блокад у хворих з кульшово-поперековим синдромом (КПС). Проаналізовано результати обстеження та лікування 227-ти таких хворих. З застосуванням клінічних (ортопедичного, неврологічного, лікувально-діагностичної блокади) й інструментальних (рентгенологічного, комп'ютерно-томографічного, доплеросоно-, реовазо-, термографічного) та топографо-анатомічного методів дослідження визначено типові варіанти змін анатомо-біомеханічних взаємовідносин, вивчено клінічні прояви больового синдрому залежно від тяжкості дегенеративно-дистрофічного процесу. За результатами проведених інструментальних досліджень вивчено поліморфізм статико-динамічних, деформативних і структурних змін, виявлено гемодинамічні зміни в проксимальному відділі стегна, встановлено суттєві зміни регіонарного кровообігу. Розроблено способи рецепторних і провідникових блокад і модифіковано відомі. Сформовано алгоритмізовану діагностичну методику використання лікувально-діагностичних блокад (ЛДБ). Доведено, що у більшості хворих з КПС домінульвальним патогенетичним чинником, який формує больовий синдром, є вертеброгенний. Удосконалено знеболювальну терапію хворих на КПС і визначено в ній місце ЛДБ і локальної ін'єкційної терапії на догоспітальному та стаціонарному етапах. Проведена апробацію результатів дослідження за клінічних умов і показано високу ефективність використання ЛДБ у діагностиці патогенетичних чинників, що формують клініку больового синдрому у разі КПС, та ефективність патогенетично обгрунтованого лікування хворих на КПС.
См. также:
  • Клініко-діагностичні та лікувальні аспекти ангіоміоліпоми нирок

             Зроблено оцінку ефективності ультрасонографії, рентгенівської комп'ютерної та магніторезонансної томографій у діагностиці ангіоміоліпоми (АМЛ) нирки, різних типів хірургічного втручання у разі даної патології залежно від її клінічних стадій. Викладено результати дослідження 132 хворих з різними об'ємними новоутвореннями нирок, з них 92 - АМЛ нирок, 40 - нирково-клітинним раком та іншою патологією. На основі простеженого матеріалу запропоновано власну клініко-діагностичну класифікацію АМЛ нирки на підставі розмірів, локалізації, мультифокальності та білатеральності пухлини. Більшість пацієнтів з АМЛ нирки перебували у групі динамічного спостереження (63 %), що об'єднало хворих з одно- та двобічними пухлинами, які не демонстрували симптомів та не перевищували у розмірах 5 см. Головним лікувальним підходом до АМЛ нирки визначено динамічне спостереження та органоощадну хірургію. Радикальне хірургічне лікування необхідно використовувати, якщо консервативна тактика недоцільна, пухлина заміщає більш ніж 2/3 нирки та за екстреним показанням. На підставі проведеної роботи вперше у вітчизняній практиці проведено інтегральну оцінку діагностичних спроможностей комплексу неінвазивних методів променевої діагностики. Виявлено, що фактично всі жировмісні пухлини мають доброякісний характер, тривалий період росту та не мають метастатичного потенціалу, що виправдовує тривале динамічне спостереження та органоощадну хірургічну тактику.

  • Малоінвазивні діагностичні і лікувальні втручання у хворих на псевдокісти підшлункової залози

             Обгрунтовано шляхи покращання методів діагностики, а також традиційного та малоінвазивного способів хірургічного лікування хворих на псевдокісти підшлункової залози. Проаналізовано дані передопераційного комплексного обстеження та результати оперативного лікування 154-х хворих у 1-му хірургічному відділенні Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання за період 1996 - 2005 рр. Встановлено причини виникнення та клінічні особливості хронічного панкреатиту, ускладненого псевдокістами підшлункової залози. Проведено порівняльний аналіз діагностичної цінності різних методів діагностичного дослідження даної патології. Розроблено діагностичну програму, вивчено гістологічні зміни стінок псевдокіст залежно від тривалості захворювання. Систематизовано підходи щодо вибору традиційного та малоінвазивного хірургічного лікування та визначення його обсягу. Встановлено особливості передопераційної підготовки та післяопераційного догляду за хворими, яким проведено корекцію порушень обміну, спричинених хронічним панкреатитом з використанням засобів контролю динамічної міжфазної тензіометрії сироватки крові та рідини з порожнини кісти. Розроблено й апробовано нові способи діагностики та лікування хворих на псевдокісти підшлункової залози, що дозволили знизити кількість післяопераційних ускладнень на 18,3 %, летальність - на 4,2 %.

  • Епідеміологічні, патогенетичні, клініко-діагностичні та лікувальні аспекти гострих гнійно-запальних захворювань нирок

             Дисертацію присвячено інтегральному вивченню соціально-гігієнічних, патогенетичних, клініко-діагностичних, лікувальних та організаційних аспектів гострих гнійно-запальних захворювань нирок. Встановлено закономірності розвитку гострого пієлонефриту. Доведено, що дане захворювання є окремою клініко-морфологічною формою обструктивного пієлонефриту. Визначено критерії розмежування стадій інфекційного запального процесу в нирках. Надано оцінку тяжкості стану хворих, яка базується на сучасній концепції сепсису. Удосконалено діагностику гнійного пієлонефриту за допомогою ультрасонографії. За результатами дослідження розроблено, науково обгрунтовано та впроваджено в практику алгоритм ведення хворих на гострий пієлонефрит, а також клінічну та організаційну моделі запобігання та лікування гострих гнійних уражень нирок.

  • Початкові форми цереброваскулярної патології у хворих на артеріальну гіпотензію: патогенетичні, діагностичні і лікувальні аспекти

             Вперше на сучасному рівні розкрито різні аспекти патогенезу початкових форм цереброваскулярної патології на тлі артеріальної гіпотензії, засновані на даних ультразвукової доплерографії та добового моніторування артеріального тиску. Виявлено гетерогенність клінічної картини дисциркуляторної енцефалопатії на тлі артеріальної гіпотензії залежно від типу перебігу. Вперше визначено параклінічні критерії діагностики початкових форм цереброваскулярної патологогії на тлі артеріальної гіпотензії та запропоновано нову методику ультразвукового дослідження стану мозкового кровообігу. Показано роль коливань артеріального тиску у розвитку та перебігу початкових форм цереброваскулярної патології на тлі артеріальної гіпотензії. Вперше патогенетично обгрунтовано нові підходи щодо терапії даного стану та запропоновано методику лікування.

  • Кульшово-поперековий синдром у хворих похилого віку

             Проведено дослідження поєднаної патології тазостегнового суглоба та поперекового відділу хребта у хворих похилого віку. Проаналізовано результати обстеження та лікування 110-ти хворих похилого віку з тазостегновино-поперековим синдромом (ТСПС). У даної категорії пацієнтів вперше визначено два типи перебігу ТСПС, які відрізняються активністю процесу та певною динамікою клінічних, рентгенологічних і лабораторно-інструментальних показників. Виділено дві клінічні форми ТСПС: повільно-прогресуючу та агресивно-прогресуючу. Встановлено вікові особливості перебігу ТСПС у пацієнтів похилого віку, якими є обов'язкове структурне ураження усіх компонентів статокінематичного ланцюга стегно-таз-хребет. У всіх пацієнтів виявлено явища остеодефіциту різної вираженості та безпосередню залежність перебігу ТСПС від його тяжкості. Удосконалено комплексну консервативну терапію, запропоновано схему послідовного лікування хворих на стаціонарному й амбулаторному етапах. Удосконалено та вперше апробовано нові засоби лікування: лазерорефлексотерапію, комплексну блокаду попереково-крижового відділу хребта, схеми застосування препаратів "Структум" та "L-лізин-есцинат", адаптовано методи мануальної терапії та ЛФК. Розроблено альтернативну стосовно нестероїдних протизапальних засобів методику боротьби з болем. Запропоновано новий підхід до лікування хворих похилого віку з ТСПС, що передбачає проведення обгрунтованої симптоматичної, патогенетичної та функціональної рухової терапії з урахуванням соматичного стану хворих, супутньої вісцеральної патології, наявності системного остеопорозу, активності перебігу ТСПС та джерела больової імпульсації. Створено систему діагностики та методику консервативного лікування ТСПС у осіб похилого віку.

  • Кульшово-поперековий синдром (патогенез, діагностика, принципи лікування)

             Розроблено новий концептуально-методологічний підхід до проблеми суглобового болю, що виникає за умов взаємодії інтраатрикулярних факторів патогенезу захворювань суглобів з екстраартикулярними. Доведено доречність зведення в єдиний кульшово-поперековий синдром (КПС) різних нозологічних форм і патогенетичних ситуацій, що відбуваються через кульшовий та поперековий біль та дисфункції. На підставі клінічних, лабораторних досліджень визначено метаболічні, рефлекторно-алгічні та біомеханічні особливості КПС. Виявлено роль інтра-, екстраартикулярних і вертебральних чинників у генезі КПС та його клінічних маніфестаціях, на підставі взаємодії яких виділено патогенетичні механізми його розвитку. Створено та вдосконалено методики клінічної, лабораторної та інструментальної діагностики. Запропоновано комплексну систему діагностики структурно-функціональних порушень у разі КПС.

  • Біологічна дія електромагнітного випромінювання надвисокої частоти в умовах блокади опіоїдних рецепторів

             Одним з механізмів біологічної дії низькоінтенсивного випромінювання міліметрового діапазону є збільшення функціональної активності системи опіоїдних пептидів, що є засобом успішної профілактики та корекції розвитку стрес-реакції та здійснюється за рахунок обмеження активності симпатоадреналової системи шляхом пригнічення процесів виділення та рецепції катехоламінів, шляхом підвищення показників неспецифічної резистентності й імунологічної реактивності, а також стимуляції утворення та виділення серотоніна та мелатоніна, тобто за рахунок потенціювання активації інших стрес-лімітувальних систем організму.

  • Українські лікувальні замовляння: вербально-акціональні універсалії, символіка та семантика

             Досліджено міфоритуальну спрямованість українських замовлянь, їх універсалізм як своєрідних культурних кодів, що проявляються в їх формальному та змістовому аспектах. Запропоновано нову загальну концепцію вивчення символіки фольклорних текстів, що базується на комплексному застосуванні наукових методів. Зазначено, що дослідження матеріалу ведеться в двох напрямках: вивчення внутрішньої семантики обрядів супроводження замовлянь у взаємозв'язку з формотвірними елементами; з'ясування ролі та місця мотиву міфопоетичних образів у процесі словесного магічного лікування.

  • Патогенетичне обгрунтування ефективності блокади Н2-рецепторів гістаміну та процесів перекисного окислення ліпідів при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки

    : Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.03.04 [Електронний ресурс] / Алла Олександрівна Арешкович; Донецький держ. медичний ун-т ім. М.Горького. — Донецьк, 2005. — 16 с. — укp.

  • Причини незагоєння деструкцій у хворих на вперше діагностований туберкульоз легень і лікувальні заходи для підвищення ефективності протитуберкульозної хіміотерапії

             Обгрунтовано шляхи підвищення ефективності лікування хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень шляхом визначення причин незагоєння деструкцій та розробки методів патогенетичного лікування. На підставі аналізу показників системного імунітету та особливостей перебігу туберкульозу у 115-ти хворих з різними формами захворювання та 25-ти здорових волонтерів встановлено, що причинами незагоєння каверн на завершальному етапі основного курсу хіміотерапії є поширений туберкульозний процес, великі та численні каверни в легенях та наявність імунної недостатності в Т-, В- та фагоцитарних ланках імунітетуту. Виявлено, що у пацієнтів з незагоєними кавернами через 6 місяців лікування відбувається подальше зниження CD8+ лімфоцитів та активація гуморальної ланки імунітету, зниження поглинальної активності фагоцитуючих клітин. Встановлено, що використання в комплексній терапії хворих на туберкульоз легень фітоентеросорбенту сприяє нормалізації показників В-ланки імунітету - вірогідному зниженню кількості CD22+ лімфоцитів, рівнів Ig, G, Ig A та циркулюючих імунних комплексів, а також нормалізації фагоцитарної активності фагоцитуючих клітин, підвищенню ефективності лікування за темпами загоєння каверн на 21,4 % та покращання переносимості хіміотерапії на 16,7 % за рахунок зменшення частоти тяжких побічних реакцій - алергічних та медикаментозного гепатиту.

  • Зміни Са2+-чутливості скоротливого апарату гладеньких м'язів судин в умовах блокади протеїнкінази С при вазоспастичних станах різного генезу (експериментальне дослідження)

             Досліджено зміни реактивності скоротливого апарату гладеньком'язових клітин артерій за вазоспастичних станів різної етіології та ролі протеїнкінази C у цих процесах.

  • Клінічна ефективність селективної кріодеструкції передньої долі гіпофізу, як методу максимальної андрогенної блокади у хворих на прогресуючий метастатичний рак передміхурової залози

             Запропоновано новий метод лікування метастатичного раку передміхурової залози (РПЗ) - селективну кріодеструкцію передньої долі гіпофізу та вивчено його клінічну ефективність на підставі дослідження кінцевих результатів лікування хворих на пізніх стадіях метастатичного РПЗ за допомогою розробленого методу. Розглянуто гормональний статус хворих на РПЗ та оцінено його зміни в процесі лікування хворих у разі використання методу селективної кріодеструкції передньої долі гіпофізу в порівнянні з іншими методами гормонотерапії. Визначено ефективність запропонованого методу в лікуванні больового синдрому, обумовленого кістковими метастазами раку простати.

  • Функціональні реакції системи неспецифічного захисту та імунної системи при стресі за умов блокади опіатних рецепторів

             Установлено особливості функціонального стану системи неспецифічного захисту й імунної системи у разі стресу за умов блокади опіальних рецепторів. Представлено нові дані про взаємодію імунної та опіатергічної систем під час формування стрес-синдрому. Відображено залежність імунної системи від системи опіоїдних пептидів у разі формування імунної відповіді. За результатами досліження виявлено нові факти опосередкованого впливу опіоїдних пептидів на імунореактивність організму за стресу внаслідок впливу на стан системи нейтрофільних гранулоцитів та її функції. Показано, що блокада опіатних рецепторів призводить до розвитку рівномірно супресивного типу імунного статусу, що характеризується розвитком нетривалої лімфопенії, обумовленої зниженням кількості T- і B-лімфоцитів, зниженням кількості загального рівня ЦІК та пригніченням фагоцитарної активності нейтрофілів. Зроблено припущення щодо виявлених змін функціонального стану системи неспецифічного захисту й імунної системи після стресу за умов блокади опіатних рецепторів.

  • Морфофункціональні особливості мегакаріоцитів і тромбоцитів при мієлодиспластичному синдромі

             Вивчено цитологічні та цитохімічні характеристики мегакаріоцитів, роль ліпідного матриксу мембран та мембранозв'язаних ферментів у функціонуванні тромбоцитів та розвитку мегакаріоцитів у разі мієлодиспластичного синдрому (МС). За результатами дослідження популяції мегакаріоцитів показано збільшення кількості гіпосегментованих мегакаріоцитів, мікромегакаріоцитів та диспластичних клітин, незрілих базофільних мегакаріоцитів, які утворюють тромбоцити, у разі зменшеної кількості зрілих поліхроматофільних мегакаріоцитів. У випадку МС в мегакаріоцитах зменшується вміст глікогену та неспецифічної естерази. Виявлені зміни будови мегакаріоцитів призводять до утворення функціонально неповноцінних тромбоцитів, що підтверджується гальмуванням агрегації тромбоцитів і зменшенням в них глікогену, азурофільних гранул та кислої фосфатази.

© 2007-2018 vbs.com.ua