От партнеров

Заказать работу

От партнёров


Счетчики
    Желаете получить информацию о том, где можно найти и СКАЧАТЬ не отходя от своего компьютера бесплатные журналы, обзоры, научные и аналитические статьи, статистические данные, книги, учебники, официальные документы государственных органов? Тогда воспользуйтесь нашим новым сервисом "Полезная ссылка"!

    Как это работает? Очень просто! Вы получаете полезную ссылку, нажав на которую, скачиваете документ с первоисточника в электронном виде.

Поиск рефератов на Linksdir.com.ua!
Раздел каталога

Научные статьи и авторефераты диссертаций по медицине

Название

Урахування системності функціонального стилю у формуванні комунікативно-стилістичної компетенції студентів-філологів / А.М. Приймак // Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. — 2005. — N 21. — С. 58-60. — Бібліогр.: 7 назв. — укp.

Коротко

Урахування системності функціонального стилю у формуванні комунікативно-стилістичної компетенції студентів-філологів

СсылкаСкачать в архиве
Добавлено2008-10-13 17:56:01

А.М. Приймак,

кандидан філологічних наук, в.о. доцента,

(Житомирський державний університет)


Урахування системності функціонального стилю у формуванні комунікативно-стилістичної компетенції
студентів-філологів


У статті висвітлюється питання важливості оволодіння студентами філологічних спеціальностей стилістичними
нормами, які формують і розвивають їх комунікативно-стилістичну грамотність.


У сучасній науковій і методичній літературі зі стилістики велику увагу лінгвістів приділено розвитку у
студентів-філологів понять про системність функціонального стилю [1;2;3;5:30], провідну роль
екстралінгвістичних факторів, які впливають на вибір мовних засобів [4;7].

Мета статті – вказати на необхідність оволодіння нормами стилю, довести важливість урахування системності
певного функціонального стилю для формування і розвитку комунікативно-стилістичної грамотності студентів
мовних спеціальностей.

Загальновідомо, що мова – засіб спілкування у всіх сферах людської діяльності, а стиль – різновид мови у
конкретній мовленнєвій ситуації. Ця теза лягла в основу функціонального принципу сучасного розуміння й
класифікації стилів. Проте у мовознавстві визначення поняття "стиль" стоїть особливо гостро. Його вирішенню
заважає термінологічна плутанина, оскільки і у літературознавців, і у мовознавців цей термін нерідко
використовується недиференційовано, наповнюється різним змістом. Так, літературознаці говорять про стиль того
чи іншого твору як про систему характерних ідейно-художніх рис; про стиль письменника, про стиль жанру, стиль
літературного напрямку. Мовознавці ж у це поняття вкладають і манеру мовлення, і його правильність, і ідеальне
володіння мовою (порівн.: гарний - поганий стиль), і експресивне забарвлення мовлення (високий стиль,
нейтральний стиль), і форму мовлення (стиль усного чи письмового мовлення), і соціальну специфіку мовлення
(просторіччя, арготизми, жаргонізми), і своєрідність мовлення у певній сфері суспільної діяльності (стиль
офіційно-діловий, публіцистичний, науковий).

Проте попри всі розбіжності у тлумаченні терміну "стиль" літературознавцями, з одного боку, та мовознавцями –
з іншого, нерідко відбувається змішення або заміна лінгвістичного і літературознавчого визначень стилю.
Літературознавці іноді висловлюють думку, що поняття стилю бере свій початок з теорії мистецтва, і тому має
право на існування лише у літературознавстві, а не у лінгвістиці, де цей термін розуміється дуже широко. Між
тим відомо, що ще М.В. Ломоносов уживав термін "стиль" по відношенню до мови, а пізніше й В.Г. Белінський
використовував його лише як лінгвістичний, бо для співвідносного літературознавчого поняття він застосовував
термін "слог".

У кожній сфері громадської діяльності людини існують свої особливості добору та об’єднання мовних засобів, які
утворюють "особливі сукупності" та "особливі організації" (термін М.М. Кожиної). Головне, що вибір і
об’єднання мовних засобів має характер свідомої норми. Стильові норми мають конкретно-історичний характер. Їх
зміна відбувається під впливом як екстралінгвістичних, так і інтралінгвістичних факторів. У межах кожного
стилю існує своя система норм, свій ступінь строгості й свободи, свої критерії правильності, точності,
естетичності. Ці критерії відзеркалюють функціональну специфіку того або іншого стилю, його традиції, а також
типові форми мовленнєвої реалізації.

Оволодінню нормами стилю необхідно навчатися майже так, як і мовним нормам. Можна привести багато прикладів
того, як студент, який до певної міри володіє письмовою та розмовною формами літературної мови, вагається при
написанні заяви, ділового листа або іншого документа чи не може стилістично грамотно викласти вивчену тему з
предмету. Отже, необхідно вивчати норми будь-якого стилю.

Норми стилю виводяться із практики його функціонування у відповідних мовленнєвих ситуаціях. Утворившись на
основі існуючих зразків, стильові норми одночасно відкривають можливості й для творення нових текстів,
типологічно подібних до попередніх.

На заняттях зі стилістики студенти повинні чітко усвідомити, що стильові норми стосуються трьох головних
параметрів стилю: 1) добору лінгвістичних засобів; 2) правил їх сполучення; 3) співвідношення міжстильових та
власне стильових мовних явищ. Оволодівши у певній мірі нормами, відчувши системність функціонального стилю,
студент-філолог зрозуміє, що стильова норма – осереддя всіх функціонально-стилістичних вимог до мовлення. Із
зазначеного очевидно, що стильові норми детальніші, ніж загальнолігвістичні, строжіші, тонші, але вони й більш
вільні – отже, дають більший простір для творчості.

М.М. Кожина визначає системність функціонального стилю як єдність лінгвістичного та екстралінгвістичного, як
взаємозв’язок одиниць різних рівнів на основі виконання ними єдиного комунікативного завдання [6:45-48]. Це
теоретичне положення на практиці реалізується як вимога умотивованості, логічної послідовності стилістичного
аналізу, коли всі параметри стилю концентруються навколо його домінанти, основних стильових рис. Наприклад,
фрагментарність, неповнота, спонтанність, непідготовленість розмовного стилю визначають значимість
екстралінгвістичних факторів передачі інформації: ситуативність, широке використання жестів, міміки,
інтонації.

Складність та розгалуженість синтаксичних конструкцій наукового стилю, зокрема, ускладненість простого
речення, створюють смислову насиченість, детальність при описі фактів об’єктивної дійсності, необхідність
ретельної аргументації при конструюванні кожної наукової думки.

Точність та певна заштампованість офіційно-ділового мовлення створюються за рахунок концентрації спеціальної
канцелярської лексики та фразеології, вживаних лише у прямому значенні, пасивних конструкцій,
дієприкметникових зворотів, складних сполучників та прийменників, офіційних найменувань установ, організацій,
посад, а також повторів слів, виразів, важливих для змісту того чи іншого документа.

На заняттях зі стилістики студенти повинні також з’ясувати, що ступінь допустовості й можливості виявлення
творчої індивідуальності автора, його мовної особистості у різних функціональних стилях різний. Цей факт
пояснюється екстралінгвістичною специфікою того чи іншого стилю в цілому. Так, діловий стиль зовсім не
припускає й, фактично, унеможливлює особливості конкретної авторської манери викладу думок. А у художньому
мовленні, навпаки, ідіостиль автора виявляється найбільш яскраво й безперешкодно.

Щодо наукового та публіцистичного стилів, то вони, зазвичай, розвиваються у межах певних моделей і конструкцій
[7:38]. Тому наукове мовлення, а також мова офіційних засобів масової інформації припускають лише мінімальну
індивідуальність автора й помітно обмежують її. Проте слід зазначити, що, наприклад, у науковому мовленні не
заборонені прояви авторської манери викладу думок. Відомі багаточисельні зразки наукових творів з яскравим
авторським ідіостилем у жанрах монографії, лекції, публічного виступу тощо (акад. І. Павлов, В. Виноградов,
В. Костомаров, І. Огієнко, Б. Кулик, І. Білодід та інші).

Досвід проведення занять зі стилістики для студентів філологічних спеціальностей показує, що найбільш уразливе
місце стилістичного аналізу – неуміння розкрити системну організацію стилю, хаотичність характеристик стилю.
Тому, на наш погляд, викладач повинен підвести студента до розуміння того, як, наприклад, досягається
послідовність, логічність наукового стилю; у чому виявляється імперативність багаьох жанрів ділового мовлення;
як у публіцистичному стилі співіснують і взаємодіють експресивна та інформативна функції тощо. Адже один стиль
відрізняється від іншого як своїм складом і характером поєднання мовних засобів, так і закономірностями їх
уживання. Стиль має своєрідну структуру мовлення, яка формується в залежності від складу мовних засобів та
норм їх уживання. Тому викладач, розкриваючи поняття "стиль", повинен підкреслити, що це, насамперед,
категорія структурно-синтаксична. У підтвердження можна навести ряд текстів, які належать до різних стильових
різновидів. Наприклад, у протоколі відразу ж виявляються риси офіційно-ділового стилю, оскільки у ньому власне
будова мовлення вельми специфічна: відпрацьовані прийоми висловлювання думок, багаточисельні кліше, штампи,
шаблони та ін. Відповідно, свою специфічну структуру мають і, наприклад, судове рішення або ж відзив опонента
про дисертацію тощо.

Проте стиль – це категорія не лише структурно-синтаксична, а й лексико-семантична, адже стилістична
забарвленість слів вкрай неоднорідна, що послідовно відтворено у філологічних словниках – у них подаються
стилістичні позначки: "просторічне", "розмовне", "застаріле", "книжне", "поетичне", "діалектне" тощо. Причому
стилістична диференціація слів, зазвичай, супроводжується й диференціацією їх значень, оскільки для певного
стилю характерні не лише "свої" лексичні одиниці, а й певна система значень слів, що і дозволяє
характеризувати стиль як категорію лексико-семантичну.

См. также:
  • Системий підхід у формуванні комунікативно-мовної компетенції студентів немовних вищих навчальних закладів

    : автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04 [Електронний ресурс] / Тамара Дмитрівна Лобанова; Південноукраїнський держ. педагогічний ун-т ім. К.Д.Ушинського. — О., 2009. — 21 с. — укp.

  • Формування професійної готовності студентів-філологів до викладання світової літератури

             Розроблено моделі системи формування професійної готовності майбутніх учителів-філологів до викладання світової літератури, проведено комплексний аналіз її функціонування, намічено перспективи розвитку. Досліджено стан розробки теоретичних і методичних основ даної сфери освіти у науковій літературі філософського, соціального, психолого-педагогічного та літературознавчого характеру. Розроблено нові підходи до викладання світової літератури, що визначають функціональні взаємозв'язки світової, української та російської літератур, методи та прийоми їх вивчення; розроблено нову структуру курсу методики викладання світової літератури, її лекційну, практичну та наукову частини. Технологію системи навчання студентів методики викладання світової літератури розкрито поетапно, через розкриття взаємодії головних і другорядних факторів. Домінуючими факторами є зміст навчання, навчальна діяльність педагогів-науковців та науково-пізнавальна діяльність студентів.

  • Психолого-педагогічні засади розвитку мовленнєвих умінь студентів-філологів

             Розглянуто питання про співвідношення умінь і навичок у цілому і про стилістичні вміння зокрема. Розкрито психолого-педагогічні умови розвитку граматико-стилістичних умінь студентів.

  • Підготовка студентів-філологів вищого педагогічного навчального закладу до родинного виховання

             Досліджено проблему підготовки студентів-філологів вищого педагогічного навчального закладу до родинного виховання. Розглянуто дефініцію "родинне виховання" у контексті професійної підготовки даних студентів, зокрема, його суть і функції, стан і особливості виховного процесу у сучасній вищій школі та українській родині. Акцентовано увагу на організаційно-педагогічних засадах підготовки студентів-філологів до родинного виховання, зокрема, теоретико-методичній підготовці, їх позаурочній роботі у даній галузі. Прослідковано динаміку формування готовності даних студентів до родинного виховання, визначено її критерії та рівні (високий, середній, низький, критичний). Розроблено й експериментально перевірено модель підготовки студентів-філологів до родинного виховання, згідно з якою до програмового матеріалу вищого педагогічного навчального закладу, зокрема, до навчальних планів спеціальних курсів "Українські елітарні родини кінця XIX - початку XX ст.", "Український дитячий фольклор", "Українське дитинознавство" введено родинновиховний компонент.

  • Методика формування англомовної компетенції студентів економічних спеціальностей засобами комп'ютерних технологій

             Визначено зміст і структуру англомовної компетенції студентів-економістів, встановлено критерії, показники та рівні її сформованості. Обгрунтовано педагогічні умови формування даної якості у студентів-економістів з використанням комп'ютерних технологій (змістова й процесуальна єдність навчання на основі інтеграції колективної та самостійної форм навчальної діяльності, інтеграція англомовних комунікативних та інформаційно-когнітивних умінь на основі використання комп'ютерних технологій, забезпечення свідомого засвоєння навчального матеріалу комунікативно орієнтованою системою вправ). Розкрито зміст понять "іншомовна професійно-комунікативна компетенція" та "інформаційно-когнітивна компетенція". Розроблено й апробовано циклічно-концентричну модель і методику формування англомовної компетенції студентів-економістів засобами комп'ютерних технологій. Удосконалено зміст курсу з навчальної дисципліни "Англійська мова" для економічних факультетів.

  • Технологія формування комунікативно-дискусійних умінь студентів у вищому мовному закладі освіти на позааудиторних заняттях проблемних груп за інтересами

             Запропоновано технологію формування комунікативно-дискусійних умінь студентів вищих мовних закладів освіти на позааудиторних заняттях проблемних груп за інтересами. Ця технологія функціонує на основі розробленого алгоритму, що відповідає стадіальності розвитку комунікативно-дискусійних умінь. Наведено приклад заняття проблемної групи з громадянської освіти, на меті якого є розвиток комунікативно-дискусійних умінь студентів.

  • Формування інноваційного стилю професійної діяльності у студентів педагогічного коледжу

             Проведено теоретико-експериментальне дослідження проблеми формування інноваційного стилю професійної діяльності у студентів педагогічного коледжу, визначено його сутність як сукупності способів і прийомів професійно-педагогічної діяльності, спрямованих на модернізацію навчально-виховного процесу. Обгрунтовано й експериментально перевірено технологію формування інноваційного стилю професійної діяльності студентів педагогічного коледжу, що передбачає мотиваційно-орієнтовний, змістово-особистісний, рефлексивно-корекційний етапи. Уточнено критерії та показники рівнів сформованості інноваційного стилю професійної діяльності. Експериментально підтверджено ефективність запропонованої технології формування інноваційного стилю професійної діяльності у студентів педагогічного коледжу.

  • Формування інноваційного стилю професійної діяльності у студентів педагогічного коледжу

             Проведено теоретико-експериментальне дослідження проблеми формування інноваційного стилю професійної діяльності у студентів педагогічного коледжу, визначено його сутність як сукупності способів і прийомів професійно-педагогічної діяльності, спрямованих на модернізацію навчально-виховного процесу. Обгрунтовано й експериментально перевірено технологію формування інноваційного стилю професійної діяльності студентів педагогічного коледжу, що передбачає мотиваційно-орієнтовний, змістово-особистісний, рефлексивно-корекційний етапи. Уточнено критерії та показники рівнів сформованості інноваційного стилю професійної діяльності. Експериментально підтверджено ефективність запропонованої технології формування інноваційного стилю професійної діяльності у студентів педагогічного коледжу.

  • Особистісні чинники формування індивідуального стилю учіння студентів економічних спеціальностей

             Досліджено проблему впливу особистісних чинників студентів на формування індивідуального стилю їх навчання. Проаналізовано стан розробки проблеми у сучасній і педагогічній науці. Розкрито суть понять, використаних для проведення дослідження. Визначено й обгрунтовано особливості прояву стилю студентів у процесі навчально-професійної діяльності. Розроблено програму експериментального дослідження й адаптовано до предмета дослідження діагностичний інструментарій для вивчення властивостей особистості, що впливають на розвиток стилю навчання. Експериментально встановлено особливості впливу особистісних чинників на розвиток певного стилю навчання студента. Розроблено та реалізовано програму формування впливу особистісних чинників на розвиток стилів навчання студентів. Установлено, що зазначені чинники прискорюють темпи розвитку даного стилю за умов спеціально організованого навчання. Доведено доцільність застосування цілеспрямованої тренінгової роботи, спрямованої на вдосконалення стильової поведінки, з метою формування стилів навчання студентів.

  • Вивчення функціонального стану організму студентів університету

             Запропоновано методику та результати дослідження функціонального стану студентів Житомирського державного університету.

  • Екологічна парадигма у формуванні світоглядно-моральних цінностей студентів

    : автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.10 [Електронний ресурс] / Геннадій Васильович Ярчук; Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2009. — 16 с. — укp.

  • Теорія та методика формування системності занять у старшокласників

             Досліджено теоретичні та методичні засади формування системної якості знань учнів старших класів. Проаналізовано стан досліджуваної проблеми, показано, що існуюче тлумачення системності знань як їх якості неправомірно зводить її до структурності. Обгрунтовано нове розуміння системності знань як якості, якої вони набувають завдяки організації цих знань у систему. Досліджено різні аспекти системи знань, показано, що дана система, незалежно від її рівня ієрархії, крім елементної має ще й функціонально-морфологічну структуру, яка забезпечує її цілісність. Розроблено метод системної призми, що надало системному підходу якості конкретно-наукового методу пізнання. Обгрунтовано положення про те, що системність знань - це якість, яка є результатом поєднання системних та змістових зв'язків, а також інтегруючим результатом таких рис системи знань, як функціональність, ієрархічність, структурність і емерджентність.

  • Динамічні впливи на електромережеві конструкції та їх урахування при проектуванні і експлуатації

             Досліджено ступінь впливу кліматичних та аварійних навантажень на експлуатаційну надійність баштових споруд повітряних ліній електропередачі та вітроенергетичних установок з урахуванням їх конструктивних особливостей та умов роботи. Розроблено методику побудови тривимірних карт райнування території та графіків розподілу кліматичних навантажень за профілем траси повітряної лінії. На підставі проведених експериментальних і теоретичних досліджень напружено-деформованого стану конструкцій баштових опор електичних мереж обгрунтовано необхідність урахування динамічного характеру навантажень, пов'язаних із дією вітра й обривами проводів і тросів, під час проектування та експлуатації зазначених конструкцій. Запропоновано конструктивні пропозиції щодо підвищення експлуатаційної можливості електромережевих конструкцій, заснованих на принципах стабілізації та координації міцності, що дозволяє знизити динамічні імпульси на баштові опори електричних мереж.

  • Урахування індивідуальних особливостей людини в процесі виховання та навчання

    План
    Вступ 3
    Ι. Індивідуально-психологічні особливості особистості: сутність і зміст 8
    ΙΙ. Характер і темперамент та їх врахування у процесі навчання та виховання 12
    ΙΙΙ. Індивідуальні відмінності в здібностях людини 17
    ΙV. Технології індивідуального 20
    Висновки 22
    Література 24


© 2007-2018 vbs.com.ua