От партнеров

Заказать работу

От партнёров


Счетчики
    Желаете получить информацию о том, где можно найти и СКАЧАТЬ не отходя от своего компьютера бесплатные журналы, обзоры, научные и аналитические статьи, статистические данные, книги, учебники, официальные документы государственных органов? Тогда воспользуйтесь нашим новым сервисом "Полезная ссылка"!

    Как это работает? Очень просто! Вы получаете полезную ссылку, нажав на которую, скачиваете документ с первоисточника в электронном виде.

Поиск рефератов на Linksdir.com.ua!
Раздел каталога

Научные статьи и авторефераты диссертаций по медицине

Название

Пункційна вертебропластика в лікуванні гемангіом хребта : Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.05 / А.Р. Гарміш; АМН України. Ін-т нейрохірургії ім. А.П.Ромоданова. — К., 2005. — 20 с. — укp.

Коротко

Пункційна вертебропластика в лікуванні гемангіом хребта

СсылкаСкачать в архиве
Добавлено2008-10-19 21:39:18

11


Аналіз діагностичних можливостей використаних інструментальних методів показав, що за допомогою спондилографії
наявність ГХ було виявлено у 28% випадків, СКТ – в 100%, МРТ – в 96,4%, МРС – в 100%. Серед
“рентгенпозитивних” ГХ вірогідно переважали хворі з АГ (82,2%, р<0,001). При аналізі частоти виявлення окремих
рентгенологічних симптомів виявилося, що зміни рентгенологічної щільності та симптоми “вельвету” і “медових
стільників” спостерігалися у всіх хворих з “рентгенпозитивними” ГХ (n=28, 100%). Бочкоподібна деформація тіл
уражених хребців (n=3, 10,7%), розширення дуг та їх коренів (n=2, 7,1%) та компресійні переломи тіл уражених
хребців (n=4, 14,3%) зустрічалися винятково у хворих з АГ хребта.

За допомогою СКТ у 100 хворих виявлено 137 ГХ, серед яких перший топографічний тип (J.P. Nguyen, 1989)
зустрічався в 16% випадків, другий - 48,2%, третій –14,6%, четвертий –21,2%, п’ятий в нашому дослідженні не
спостерігався. Перший топографічний тип вірогідно частіше (р<0,05) зустрічався серед АГ хребта (68,2% і 31,8%,
відповідно), в той час як другий та третій переважали (р<0,05) серед НАГ хребта (34,8% і 65,2%; 51,7% і 48,3%,
відповідно). За частотою виявлення четвертого топографічного типу (з ураженням тіла хребця та заднього
півкільця) групи вірогідно не відрізнялись (51,72% і 48,3%). Проте, у всіх хворих з патологічним компресійним
переломом тіла хребця спостерігався саме цей топографічний тип.

За структурою всі ГХ розподілені на три групи: із змішаним типом – 47,4%, кавернозним – 27,7% та капілярним -
24,8%. Капілярний тип частіше зустрічався серед хворих з АГ (р<0,05), за частотою поширення інших типів групи
вірогідно не відрізнялися.

В структурі неагресивних кавернозних гемангіом переважав другий топографічний тип, при якому пухлина
обмежується тілом хребця. Серед капілярних та змішаних гемангіом цей тип зустрічався в 18,2% і 45,4%,
відповідно. Серед хворих з першим топографічним типом при якому гемангіома охоплює все тіло хребця та може
розповсюджуватися паравертебрально, вірогідна різниця в кількості АГ та НАГ спостерігалася тільки в групі із
змішаним типом ГХ.

Центральна частина тіла хребця вражалася гемангіомою кавернозного типу, тоді як на периферії частіше
зустрічався сітчастий малюнок, який переважно відповідав агресивному характеру протікання гемангіоми.

Під час порівняльного аналізу рентгенограм та СКТ-томограм виявилось, що рентгенпозитивними були ГХ, об’єм
яких перевищував 2/3 об’єму ураженого хребця. Порушення цілісності передньої стінки хребцевого каналу було
виявлено у 12 (24%) хворих з АГ. У 8 (16%) випадках через дефект стінки в хребцевий канал розповсюджувався
м'якотканинний компонент пухлини, який обумовлював компресію спинного мозку та його корінців. В 4 (8%)
випадках м'якотканинний компонент пухлини був відсутній, але інформація про дефект передньої стінки хребцевого
каналу впливала на подальший хід операції. При пункції тіла ураженого хребця з дефектом передньої стінки
хребцевого каналу пункційна голка розташовувалась в передній частині тіла хребця, обов’язково проводилася
веноспондилографія, застосовувався кістковий цемент більш густої консистенції. Ці заходи дозволяли уникнути
такого грізного ускладнення ПВП, як міграція кісткового цементу в хребцевий канал.

За даними МРТ, характерними ознаками АГ були ізоінтенсивний сигнал в Т1 та гіперінтенсивний сигнал в Т2
зважених режимах. Гетерогенний гіперінтенсивний сигнал в Т1 та Т2 зважених режимах вірогідно частіше
зустрічався серед хворих з НАГ (р<0,001). На відміну від спонділографії та СКТ, використання МРТ дозволило
виявити розповсюдження м'якотканинного компоненту пухлини за межі тіла хребця у 100% хворих з наявністю
неврологічної симптоматики.

Екстраканальне розповсюдження м'якотканинного компоненту пухлини спостерігалося в двох, інтраканальне в шести,
а їх комбінація - в чотирьох випадках. Співвідношення екстраканального та інтраканального розповсюдження ГХ в
наших спостереженнях складало 1:3.

В усіх випадках екстраканального розповсюдження м'якотканинного компоненту пухлини (n=2) у хворих був
відсутній больовий синдром та неврологічна симптоматика, тобто за клінічним перебігом всі вони відносились до
асимптомних ГХ.

При інтраканальному (n=6) та змішаному (n=4) варіанті розповсюдження м'якотканинного компоненту пухлини
спостерігалась мієлопатія (n=4), обумовлена стисненням спинного мозку на відповідному рівні хребта. В половині
випадків спостерігалась радикулопатія, яка виникала при латералізації м'якотканинного компоненту пухлини в
аксіальній площині з компресією корінця. Необхідно зазначити, що всі ГХ з наявністю м'якотканинного компоненту
пухлини локалізувались в грудному відділі хребта. Найчастіше вони спостерігались при ураженні тіла Th6 –
41,7%, трохи рідше - Th2, Th3, Th5 (по 16,7%) та дуже рідко в Th1 (8,3%).

За даними МРС середня концентрація ліпідів в інтактній частині тіла хребця складала 0,178±0,01, а в групі з
НАГ (0,182±0,01) в 2 рази (р<0,05) перевищувала таку у хворих з АГ (0,079±0,01).

ПВП. У нашому дослідженні 59 ПВП виконано 50 хворим. В 12% випадків оперативне втручання (ОВ) проводилось на
двох рівнях, в 2% - на трьох. ОВ виконувалось в умовах рентгенопераційної під місцевою анестезією із
застосуванням 0,5% розчину новокаїну, або 2% розчину лідокаїну. В 38% випадків місцеву анестезію додатково
потенціювали введенням 1мл 0,5% розчину сибазону та 1мл 0,005% розчину фентанілу. Використання місцевої
анестезії дозволило максимально звузити коло анестезіологічних протипоказань та постійно проводити моніторинг
суб’єктивних відчуттів хворого. При появі у хворого скарг на радикулярний біль, виникнення якого обумовлене
компресією корінця голкою, або міграцією кісткового цементу (КЦ) епідурально, негайно припиняли введення КЦ та
проводили корекцію розташування пункційної голки в тілі хребця. У хворих з дефектом стінки хребцевого каналу
(18%) з метою запобігання міграції кісткового цементу епідурально ОВ виконувалось з наступними особливостями:
кінчик пункційної голки розташовували якомога далі від задньої стінки тіла хребця; корегували розташування
зрізу пункційної голки з урахуванням даних, отриманих під час проведення веноспондилографії; вводили в тіло
ураженого хребця КЦ меншими порціями та більш густої консистенції. У зв’язку з міграцією м'якотканинного
компоненту пухлини епідурально та компресією спинного мозку і його корінців в 16% хворих було проведене
комбіноване ОВ, яке виконувалось в два етапи. У шести хворих першим етапом виконували ПВП під місцевою
анестезією, після чого хворий залишався в положенні на животі протягом 20 хвилин для полімеризації кісткового
цементу. Під час другого етапу із застосуванням загальної анестезії проводили лямінектомію та видалення
м'якотканинного компоненту пухлини з метою декомпресії спинного мозку та його корінців. В двох випадках ОВ
розпочинали з відкритої операції, а другим етапом виконували ПВП. Виконання ПВП першим етапом дозволило
скоротити час оперативного втручання (середній термін 203,30±8,18 хвилин) та зменшити об’єм крововтрати
(середній об'єм 0,53±0,05 літрів) за рахунок блокування КЦ живлячих судин гемангіоми, тоді як при зворотній
послідовності етапів середній термін ОВ складав 316,80±2,4 хвилин, а середній об’єм крововтрати - 1,65±0,15
літрів.

Веноспондилографія при проведенні ПВП виконувалась у всіх випадках (100%), що давало можливість візуалізувати
шляхи венозного відтоку, оцінити вірогідність епідурального розповсюдження КЦ.

Пункційні доступи при ПВП. При проведенні ПВП у нашому дослідженні були використані наступні пункційні
доступи: транспедикулярний (ТП) односторонній (83%) та двосторонній (6,8%), задньо-боковий (ЗБ) (3,4%) та
інтракостопедикулярний (ІКП) (6,8%) (таблиця 2).

Таблиця 2

Розподіл застосованих доступів в залежності від відділу ураження

хребта, n (%)



Рівень ураження


ТП доступ


ЗБ доступ


ІКП доступ


Всього



Одностор.

См. также:
  • Використання електростимуляції та електропунктури з фармакопунктурою у комплексному лікуванні нейрорефлекторних больових синдромів остеохондрозу хребта

             Вивчено питання застосування електростимуляції та електропунктури з фармакопунктурою у комплексному лікуванні хворих з нейрорефлекторними больовими синдромами остеохондрозу хребта з метою досягнення максимального знеболення та стимуляції саногенетичних процесів в організмі. Отримані дані свідчать, що електропунктура з адекватно підібраними параметрами та фармакопунктура блокаторами кальцієвих каналів має достовірно вищу результативність у лікуванні хворих з рефлекторними больовими м'язово-тонічними проявами остеохондрозу хребта у порівнянні з електростимуляцією та медикаментозним лікуванням. Для лікування нейродистрофічних проявів ефективними є електропунктура з фармакопунктурою блокаторами кальцієвих каналів і плазмолом.

  • Застосування електростимуляції та озокериту в комплексному лікуванні хворих з ускладненими формами поперекового остеохондрозу хребта в післяопераціному періоді

             Проаналізовно результати комплексного клініко-неврологічного та інструментального обстеження хворих на поперековий остеохондроз(ПОХ) у ранньому післяопераційному періоді. Визначено особливості ускладнених грижами дисків форм ПОХ, характеру у них периферичної та системної гемодинаміки. Обгрунтовано необхідність застосування фізичних факторів у післяопераційному періоді, у тому числі у хворих з поєднаною кардіологічною паталогією. Розроблено новий спосіб фізіотерапії ПОХ у ранньому післяопераційному періоді шляхом послідовного проведення аплікацій озокериту на попереково-крижову ділянку хребта та електростимуляції м'язів гомілок. На підставі результатів лікування доведено, що включення даного способу аплікацій озокериту й електростимуляції підвищує ефективність їх лікування, що проявляється зниженням поширення й виразності неврологічної симптоматики, поліпшенням електрозбудженості м'язів гомілок з підвищенням їх рухової активності.

  • Вибір методу хірургічного лікування гемангіом печінки

             На значному клінічному матеріалі (проведено обстеження 143-х пацієнтів) досліджено особливості форм гемангіоматозу печінки, локалізації та розповсюдженості патологічного процесу. Виділено три групи пацієнтів: 110 (76,9 %) - з поодинокими (солітарними) гемангіомами, 26 (18,2 %) - з множинно-вогнищевою формою гемангіоматозу (від 2 до 4-х новоутворень в одній або двох долях печінки діаметром не менше 3 - 4 см, розмірами найбільшого вузла не менше 5 см), 7 (4,9 %) - з тотальним ураженням органа. Встановлено безпосередній вплив даних ознак на вибір хірургічної тактики. Здійснено оцінку методів лікування на основі аналізу інтра- та післяопераційних ускладнень, доведено пріоритетність виконання анатомічної резекції та енуклеації гемангіоми. Обгрунтовано показання щодо виконання кожного виду оперативного втручання та застосування комбінованих методів лікування, зокрема мініінвазивних. Встановлено, що розроблений алгоритм лікування гемангіоматозу печінки сприяє зменшенню частоти інтра-, післяопераційних ускладнень до 12,3 %, а летальності - до 0,7 %.

  • Черезшкірна пункційна нефростомія як перший етап лікування обструкції верхніх сечових шляхів

             Досліджено ефективність застосування черезшкірної пункційної нефростомії для ліквідації обструкції верхніх сечових шляхів. Вперше під час виконання перкутанної нефростомії для профілактики та лікування гострого інфекційного запалення сечових шшляхів застосовано нефростомічний дренаж з антибактеріальними сумішами, що дозволило уникнути інфекційних ускладнень. Доведено доцільність використання черезшкірного пункційного втручання (ЧПВ) під УЗ-наведенням як альтернативи оперативному під час лікування обструктивних уропатій. Створено новий алгоритм лікування хворих з обструкцією сечових шляхів та розроблено заходи профілактики інфекційних ускладень під час виконання перкутанної нефростомії.

  • Трансторакальна пункційна біопсія під контролем рентгенівської комп'ютерної томографії в діагностиці вогнищевої патології легенів

             Запропоновано методики проведення трансторакальної пункційної біопсії легенів під контролем рентгенівського комп'ютерного томографа (КТ-ТПБ). Розглянуто підходи до проведення різних видів КТ-ТПБ (тонкоголкової, багатоголкової, коаксіальної та трепан-біопсії), вибору безпечного пункційного шляху та найбільш інформативної ділянки бїопсії залежно від особливостей структури вогнища. Наведено формули на базі модифікованого методу трикутника, які дозволяють швидко розрахувати довжину майбутньої пункційної траси з точністю до міліметра, використання яких суттєво підвищує точність і безпеку проведення КТ-ТПБ. Запропоновано засоби та підходи (косий доступ, нахил гентрі, створення сольового буферу, доступ через плевральний випіт) для профілактики імовірних ускладнень (пневмоторакс, кровотеча) під час виконання КТ-ТПБ і оцінено їх ефективність. Надано рекомендації щодо використання різного пункційного інструментарію та застосування певної методики КТ-ТПБ у випадку клініко-рентгенологічної підозри на інфекційне, пухлинне доброякісне та злоякісне вогнищеве ураження легеня. Доведено та обгрунтовано клініко-діагностичну значимість застосування комп'ютерної томографії у разі проведення ТПБ. Порівняно критерії діагностичної інформативності ТПБ під контролем ультрасонографії (УЗД), рентгеноскопії (РС) та КТ. Наведено та проаналізовано переваги та недоліки різних методів хірургічної навігації (УЗД, РС, КТ) щодо проведення біопсії легеневих вогнищ.

  • Пункційна лазерна дискектомія при дискогенних попереково-крижових радикулітах (уточнення показів, технології, найближчі та віддалені результати лікування)

              Дисертацію присвячено актуальним питанням лікування остеохондрозу хребта, зокрема використання пункційної лазерної дискектомії в лікуванні попереково-крижових дискогенних радикулітів. Уточнений комплекс обстежень необхідний для визначення показів та протипоказів до пункційної лазерної дискектомії, обгрунтовані покази і протипокази до проведення ПЛД, визначені особливості проведення ПЛД в залежності від рівня ураження та ступеню випинання міжхребцевого диска, вивчені найближчі та віддалені результати лікування хворих з дискогенними попереково-крижовими радикулітами, проведений аналіз ускладнень та незадовільних результатів лікування при застосуванні пункційної лазерної дискектомії. Доведена ефективність методу ПЛД в лікуванні дискогенних попереково-крижових радикулітів.

  • Хірургічне лікування сколіотичних деформацій хребта

    : автореф. дис... д-ра мед. наук: 14.01.21 [Електронний ресурс] / Андрій Олексійович Мезенцев; Державна установа "Інститут патології хребта та суглобів ім. М.І.Ситенка АМН України. — Х., 2009. — 36 с. — укp.

  • Взаємозв'язок ожиріння та остеохондрозу хребта

             Розглянуто взаємозв'язок ожиріння й остеохондрозу хребта й адекватні засоби й методи фізичної реабілітації хворих з цими патологіями. Зроблено висновок про можливий зв'язок цих захворювань і необхідність ретельного підбору вправ, орієнтованих на лікування двох захворювань одночасно.

  • Комплексна променева діагностика метастатичних уражень хребта

             Науково обгрунтовано діагностичний алгоритм застосування рентгенографії, остеосцинтиграфії, рентгенівської комп'ютерної (РК) і магніторезонансної томографій (МРТ) для ранньої діагностики метастатичного ураження хребта. На підставі клініко-променевого обстеження 155 хворих з підозрою на метастатичне ураження хребта (113 хворих на рак, 21 - на мієломну хворобу, 21 - на гормональну спондилопатію), істотних особливостей рентгенологічної картини метастазів у хребті залежно від локалізації первинної пухлини не виявлено. Зазначено, що наявність "ранніх" рентгенологічних ознак метастатичного ураження (нечіткість контурів і структури й елементів хребців) є основою для подальшого променевого дослідження хребта з метою точного виявлення кісткової структури. Встановлено, що використання рентгенограметричних показників на звичайних рентгенограмах дозволяє оцінити стан хребетного каналу у разі метастатичних уражень хребців. Зауважено, що вираженість больового синдрому у випадку патологічних переломів хребців зумовлюється, переважно, стенозом хребетного каналу, ступінь ураженості якого знаходиться в прямій залежності від величини компресії уражених метастазами хребців або наявністю м'якотканинного пухлиного компонента, і це, в свою чергу, призводить до стисненя спинного мозку. Для виявлення останього явища оптимальним методом є МРТ, в той час як КТ надає повнішу інформацію про стан кісткових стінок хребетного каналу та структурні зміни в хребцях. Доведено, що використання комплексу методів променевої діагностики з обов'язковим залученням лабораторних даних істотно скорочує термін встановлення діагнозу метастазів, мієлонової хвороби та гормональної спондилопатії.

  • Діагностика та консервативне лікування хвороб хребта у собак і котів

             Вивчено поширення та клінічні особливості різних форм хвороб хребта у собак і котів, удосконалено їх діагностування шляхом розробки й апробації методів неврологічних, рентгенологічних і мієлографічних досліджень. Здійснено клініко-експериментальне обгрунтування методів медикаментозної терапії. Хвороби хребта у собак і котів є досить поширені. З 1 592-х тварин, які надходили до амбулаторного прийому, вони були виявлені у 191-го (12 %), зокрема, у 87-ми (5,46 %) собак та 104-х (6,54 %) котів. Серед хвороб хребта діагностовано переломи та вивихи хребців, атланто-аксіальний підвивих, зміщення міжхребцевих дисків, спондилопатію та дискоспондиліт. Як найчастіші виявлено хвороби хребта у поперековому відділі. Опрацьовано методи діагностики хвороб хребта, а саме: неврологічні дослідження, які враховують певні симптоми функціональних порушень спинного мозку та дозволяють швидко визначати локалізацію ураженої його ділянки, можливу причину захворювання та прогноз; рентгенологічні дослідження; мієло-графічні дослідження шляхом атланто-окципітальної та люмбо-сакральної пункції. Визначено ефективність консервативного лікування зазначених хвороб, яке передбачає іммобілізацію тварин і медикаментозну терапію та спрямовану на зниження невропатичного болю, усунення набряку тканин, покращання циркуляції крові у місцях пошкодження спинного мозку та стимулювання у них відновних процесів. Доведено, що лікування тварин фуросемідом, ветофлюксином та ретиноєвою кислотою є більш адекватним, ніж дексаметазоном, пірацетамом і пентоксифіліном. Воно ефективніше впливає на відновлення захисно-пристосувальних реакцій організму, про що свідчить динаміка змін морфологічних і імунобіохімічних показників крові (кількості еритроцитів, лейкоцитів і змін у лейкограмі, вмісту гемоглобіну, загального білка, альбуміну та фракцій імуноглобулінів).

  • Остеохондропатія хребта. Рання діагностика та прогнозування перебігу захворювання

             На підставі системного підходу розроблено новий напрямок у вивченні патогенезу остеохондропатії, згідно з яким хвороба є безперервним дипластично-дистрофічним процесом, в основі якого лежить структурна аномалія замикальних тіл хребців. Вперше встановлено ранні клінічні ознаки різних варіантів захворювання, а також вивчено вікову динаміку клінічного перебігу окремих форм остеохондропатії. Визначено ранні рентгенологічні ознаки за різної локалізації; виявлено якісні та кількісні критерії структурних змін хребтових сегментів, а також їх динаміку за даними звичайних рентгенограм і рентгеноконтрастних методів дослідження. На базі отриманих даних розроблено обчислювальні діагностичні таблиці для диференціації ранніх проявів остехондропатії різної локалізації. Визначено і вивчено кількісні критерії, які дозволяють прогнозувати перебіг і наслідки остеохондропатії за різних варіантів структурно-функціональних змін хребтових сегментів.

  • Неврологічні аспекти остеохондрозу хребта (патогенез, клініка та лікування)

             Розглянуто клініко-функціональні, біохімічні та імуногістохімічні особливості формування неврологічних проявів остеохондрозу хребта. У переважної більшості хворих спостережено розлади в діяльності вегетативної нервової системи за типом субклінічної системної вегетативної дисфункції. Вперше описано нейротрофічні зміни в кістках та суглобах кінцівок, зумовлених остеохондрозом хребта. Досліджено нейротрофічні розлади в паравертебральних тканинах методом ультразвукової сонографії. Виявлено генетичні маркери остеохондрозу хребта. Доведено превалюючу роль структур спинного мозку у формуванні даної патології. Створено нову схему дерматомної іннервації людини. Доведено клінічну ефективність комплексної фармакопунктури та геліорефлексотерапії. Наведено нові експертні критерії оцінки втрати працездатності у разі остеохондрозу хребта.

  • Характеристика больових відчуттів при дископатії шийного відділу хребта

             Висвітлено питання больових відчуттів за дископатії шийного відділу хребта, однієї з важливих медико-соціальних проблем. Розглянуто такі характеристики як характер болю, його силу, частоту виникнення та вплив на суспільно-професійну діяльність людей.

  • Фізична реабілітація осіб з шийно-больовим синдромом при остеохондрозі хребта

             Розглянуто проблему реабілітації осіб з остеохондрозом шийного відділу хребта. Висвітлено особливості клінічної картини захворювання, традиційні методи фізичної реабілітації, особливості вдосконаленої методики фізичної реабілітації осіб з остеохондрозом шийного відділу хребта та результати досліджень її впливу на клінічну картину захворювання.

© 2007-2018 vbs.com.ua