От партнеров

Заказать работу

От партнёров


Счетчики
    Желаете получить информацию о том, где можно найти и СКАЧАТЬ не отходя от своего компьютера бесплатные журналы, обзоры, научные и аналитические статьи, статистические данные, книги, учебники, официальные документы государственных органов? Тогда воспользуйтесь нашим новым сервисом "Полезная ссылка"!

    Как это работает? Очень просто! Вы получаете полезную ссылку, нажав на которую, скачиваете документ с первоисточника в электронном виде.

Поиск рефератов на Linksdir.com.ua!
Раздел каталога

Научные статьи и авторефераты диссертаций по медицине

Название

Пункційна вертебропластика в лікуванні гемангіом хребта : Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.05 / А.Р. Гарміш; АМН України. Ін-т нейрохірургії ім. А.П.Ромоданова. — К., 2005. — 20 с. — укp.

Коротко

Пункційна вертебропластика в лікуванні гемангіом хребта

СсылкаСкачать в архиве
Добавлено2008-10-19 21:39:18

Методом МРС оцінювали біохімічний склад тіла хребця, що давало змогу не тільки підтвердити або спростувати
наявність агресивності гемангіоми, але й встановити її ступінь. МРС виконувалася на МР-томографі 1,5 Т
Magnetom Vision “Siemens” (Німеччина). МР-зображення хребта в сагітальній проекції отримували в режимі Т1 з
використанням імпульсної послідовності спін-ехо (ТR =577 мс, ТЕ =20 мс), товщина зрізу 4мм. 1Н МРС-дослідження
проводили з використанням методу стимульованого еха STEAM. Параметри імпульсної послідовності SVS:
TR/TE=5000/20 мс, об’єм векселя 1-2 см3, кількість накопичень NS=32, ширина збудження спектру SW=100 Гц. Під
час досліджень з застосуванням методу 2D CSI в тілах хребців вибирався аксіальний блок товщиною 1 см, який
розбивався на 8 частин та орієнтувався по сагітальному зрізу в середній частині тіла хребця. На аксіальній
проекції отримували два паралельних блока по 4 області попереду та 4 позаду від центру тіла хребця.

Використовували наступні параметри збору даних при отриманні спектрів з використанням послідовності 2D CSI:
TR/TE=5000/20 мс, об’єм векселя 1-2 см3, кількість накопичувань NS=1, ширина збудження спектру SW=1000Гц,
число розбивань 8х8. Перед початком збору даних проводилося шимування по сигналу води та вручну підбиралися
умови, які забезпечують повне пригнічення сигналу води для того, щоб оцінити положення всіх ліпідних фракцій
та кількісно визначити внесок кожної з них в сумарний сигнал ліпідів. Попередні дані до проведення процедури
Фур’є – перетворення оброблялися по просторових координатах та значеннях хімічного зрушення з використанням
фільтра Хеннінга та Гаусса.

Відношення амплітуди сигналу ліпідів до сигналу води (L/W) порівнювалось з вирахуваним по відношенню значень
ліпідів та води, відповідно. Це значення порівнювалося з вирахуваним по відношенню значень інтегральної
інтенсивності сигналів (CH2)-груп ліпідів до сигналів води. Оскільки ширина ліній була приблизно однакова,
значення L/W, знайдене по амплітудам та інтегральним інтенсивностям сигналів, співпадали. Відстань між лініями
в спектрі дорівнювала 3.1 м.д. (приблизно 200Гц), ширина ліній приблизно дорівнювала 30 Гц. Цей показник було
використано нами для оцінки якості локальної однорідності. Перевищення значення ширини сигналу спектральної
лінії може бути пов’язано як з мікроскопічною неоднорідністю, так і з особливостями структури трабекул та
відкладанням парамагнітних речовин, наприклад гемосидерину.

Зі значень інтегральної інтенсивності сигналів ліпідів та води в серії експериментів із зростанням значення
інтервалу ТЕ визначалися значення часу релаксації Т2. Одночасно була з’ясована поправка до значень
інтегральної інтенсивності сигналів води та ліпідів. Знайдене значення поправки для протонів ліпідів – 1.7, та
для протонів води –2.35. Це дозволяло розрахувати інтенсивність відповідних сигналів без врахування
спотворюючого впливу різниці в значенні часу релаксації для цих двох компонентів. Відносний вклад протонів
ліпідів, тобто вклад жирового компоненту було розраховано за формулою I(ліпідів)/[I(ліпідів)+I(води)] 100 х
[%], де враховували показники інтенсивності сигналів води та ліпідів.

Статистичний аналіз даних, у вигляді сформованої бази проводили за допомогою IBM PC з використанням
електронних таблиць “Microsoft Excel 2000 for Windows (2000)” і пакету програм Statistica 6.0. В якості
статистичних критеріїв для оцінки динаміки всередині груп використовувався критерій Вілкоксона, для
порівняння даних між групами використовувався парний t-крітерій Ст’юдента, критерій Колмогорова-Смірнова,
ксі-квадрат, двосторонній тест Фішера, для вивчення взаємозв’язку між показниками – коефіцієнт кореляції
Спірмена. Результати вважали вірогідними при р<0,05.

Основні результати дослідження. Основні клінічні ознаки ГХ у обстежених хворих складалися з наявності
больового синдрому, неврологічної симптоматики та обмеження активних та пасивних рухів в ураженому відділі
хребта. Порівняльний аналіз клінічної симптоматики у хворих з АГ и НАГ показав, що больовий синдром вірогідно
частіше (р<0,001) зустрічався серед хворих з АГ (94%), ніж з НАГ (48%). Інтенсивність больового синдрому за
шкалою ВАШ у хворих з АГ (4,52±0,11) мм також перевищувала (р<0,05) цей показник у групі з НАГ (3,75±0,1) мм і
досягала максимального значення (5,8±0,22) мм у хворих з наявністю неврологічної симптоматики (n=15, 15%), які
зустрічалися лише у групі з АГ. Неврологічний дефіцит у 53,3% випадків був обумовлений наявністю
м'якотканинного компоненту пухлини, котрий стискав спинний мозок та його корінці. Необхідно зазначити, що
звуження хребцевого каналу внаслідок гіпертрофії ураженої кістки зустрічалося у двох випадках, але в жодному з
них не призвело до розвитку неврологічної симптоматики, а серед чотирьох хворих з патологічними компресійними
переломами тіл уражених хребців лише в 50% випадків спостерігались неврологічні прояви у вигляді
радикулопатії. У обстежених хворих з неврологічною симптоматикою найчастіше виявлялися симптоми рухових та
чутливих розладів (n=10, 66,7%), рідше - порушення функції тазових органів (n=5, 33,3%) та радикулопатія (n=3,
20%).

6% хворих з АГ пов’язували розвиток захворювання з перенесеною вагітністю, 18% - з травмою. Серед хворих з НАГ
провокуючих чинників не виявлено.

Аналіз наявності клінічних симптомів в залежності від тривалості хвороби показує, що до шести місяців
захворювання протікає асимптоматично, надалі приєднується больовий синдром, а при тривалості захворювання
більше двох років – неврологічна симптоматика (таблиця 1).

Таблиця 1

Розподіл хворих за клінічним перебігом в залежності від тривалості захворювання

Кількість місяців

Агресивні ГХ


Неагресивні ГХ



Асимптом.

Симптомат.

Компрес.

Асимптом.

Симптомат.

0 - 6

1

-

-

6

-

6 – 12

2

9

-

9

1

12 – 24

-

11

-

11

1

24 – 48

-

10

2

-

11

48 та більше

-

2

13

-

См. также:
  • Використання електростимуляції та електропунктури з фармакопунктурою у комплексному лікуванні нейрорефлекторних больових синдромів остеохондрозу хребта

             Вивчено питання застосування електростимуляції та електропунктури з фармакопунктурою у комплексному лікуванні хворих з нейрорефлекторними больовими синдромами остеохондрозу хребта з метою досягнення максимального знеболення та стимуляції саногенетичних процесів в організмі. Отримані дані свідчать, що електропунктура з адекватно підібраними параметрами та фармакопунктура блокаторами кальцієвих каналів має достовірно вищу результативність у лікуванні хворих з рефлекторними больовими м'язово-тонічними проявами остеохондрозу хребта у порівнянні з електростимуляцією та медикаментозним лікуванням. Для лікування нейродистрофічних проявів ефективними є електропунктура з фармакопунктурою блокаторами кальцієвих каналів і плазмолом.

  • Застосування електростимуляції та озокериту в комплексному лікуванні хворих з ускладненими формами поперекового остеохондрозу хребта в післяопераціному періоді

             Проаналізовно результати комплексного клініко-неврологічного та інструментального обстеження хворих на поперековий остеохондроз(ПОХ) у ранньому післяопераційному періоді. Визначено особливості ускладнених грижами дисків форм ПОХ, характеру у них периферичної та системної гемодинаміки. Обгрунтовано необхідність застосування фізичних факторів у післяопераційному періоді, у тому числі у хворих з поєднаною кардіологічною паталогією. Розроблено новий спосіб фізіотерапії ПОХ у ранньому післяопераційному періоді шляхом послідовного проведення аплікацій озокериту на попереково-крижову ділянку хребта та електростимуляції м'язів гомілок. На підставі результатів лікування доведено, що включення даного способу аплікацій озокериту й електростимуляції підвищує ефективність їх лікування, що проявляється зниженням поширення й виразності неврологічної симптоматики, поліпшенням електрозбудженості м'язів гомілок з підвищенням їх рухової активності.

  • Вибір методу хірургічного лікування гемангіом печінки

             На значному клінічному матеріалі (проведено обстеження 143-х пацієнтів) досліджено особливості форм гемангіоматозу печінки, локалізації та розповсюдженості патологічного процесу. Виділено три групи пацієнтів: 110 (76,9 %) - з поодинокими (солітарними) гемангіомами, 26 (18,2 %) - з множинно-вогнищевою формою гемангіоматозу (від 2 до 4-х новоутворень в одній або двох долях печінки діаметром не менше 3 - 4 см, розмірами найбільшого вузла не менше 5 см), 7 (4,9 %) - з тотальним ураженням органа. Встановлено безпосередній вплив даних ознак на вибір хірургічної тактики. Здійснено оцінку методів лікування на основі аналізу інтра- та післяопераційних ускладнень, доведено пріоритетність виконання анатомічної резекції та енуклеації гемангіоми. Обгрунтовано показання щодо виконання кожного виду оперативного втручання та застосування комбінованих методів лікування, зокрема мініінвазивних. Встановлено, що розроблений алгоритм лікування гемангіоматозу печінки сприяє зменшенню частоти інтра-, післяопераційних ускладнень до 12,3 %, а летальності - до 0,7 %.

  • Черезшкірна пункційна нефростомія як перший етап лікування обструкції верхніх сечових шляхів

             Досліджено ефективність застосування черезшкірної пункційної нефростомії для ліквідації обструкції верхніх сечових шляхів. Вперше під час виконання перкутанної нефростомії для профілактики та лікування гострого інфекційного запалення сечових шшляхів застосовано нефростомічний дренаж з антибактеріальними сумішами, що дозволило уникнути інфекційних ускладнень. Доведено доцільність використання черезшкірного пункційного втручання (ЧПВ) під УЗ-наведенням як альтернативи оперативному під час лікування обструктивних уропатій. Створено новий алгоритм лікування хворих з обструкцією сечових шляхів та розроблено заходи профілактики інфекційних ускладень під час виконання перкутанної нефростомії.

  • Трансторакальна пункційна біопсія під контролем рентгенівської комп'ютерної томографії в діагностиці вогнищевої патології легенів

             Запропоновано методики проведення трансторакальної пункційної біопсії легенів під контролем рентгенівського комп'ютерного томографа (КТ-ТПБ). Розглянуто підходи до проведення різних видів КТ-ТПБ (тонкоголкової, багатоголкової, коаксіальної та трепан-біопсії), вибору безпечного пункційного шляху та найбільш інформативної ділянки бїопсії залежно від особливостей структури вогнища. Наведено формули на базі модифікованого методу трикутника, які дозволяють швидко розрахувати довжину майбутньої пункційної траси з точністю до міліметра, використання яких суттєво підвищує точність і безпеку проведення КТ-ТПБ. Запропоновано засоби та підходи (косий доступ, нахил гентрі, створення сольового буферу, доступ через плевральний випіт) для профілактики імовірних ускладнень (пневмоторакс, кровотеча) під час виконання КТ-ТПБ і оцінено їх ефективність. Надано рекомендації щодо використання різного пункційного інструментарію та застосування певної методики КТ-ТПБ у випадку клініко-рентгенологічної підозри на інфекційне, пухлинне доброякісне та злоякісне вогнищеве ураження легеня. Доведено та обгрунтовано клініко-діагностичну значимість застосування комп'ютерної томографії у разі проведення ТПБ. Порівняно критерії діагностичної інформативності ТПБ під контролем ультрасонографії (УЗД), рентгеноскопії (РС) та КТ. Наведено та проаналізовано переваги та недоліки різних методів хірургічної навігації (УЗД, РС, КТ) щодо проведення біопсії легеневих вогнищ.

  • Пункційна лазерна дискектомія при дискогенних попереково-крижових радикулітах (уточнення показів, технології, найближчі та віддалені результати лікування)

              Дисертацію присвячено актуальним питанням лікування остеохондрозу хребта, зокрема використання пункційної лазерної дискектомії в лікуванні попереково-крижових дискогенних радикулітів. Уточнений комплекс обстежень необхідний для визначення показів та протипоказів до пункційної лазерної дискектомії, обгрунтовані покази і протипокази до проведення ПЛД, визначені особливості проведення ПЛД в залежності від рівня ураження та ступеню випинання міжхребцевого диска, вивчені найближчі та віддалені результати лікування хворих з дискогенними попереково-крижовими радикулітами, проведений аналіз ускладнень та незадовільних результатів лікування при застосуванні пункційної лазерної дискектомії. Доведена ефективність методу ПЛД в лікуванні дискогенних попереково-крижових радикулітів.

  • Хірургічне лікування сколіотичних деформацій хребта

    : автореф. дис... д-ра мед. наук: 14.01.21 [Електронний ресурс] / Андрій Олексійович Мезенцев; Державна установа "Інститут патології хребта та суглобів ім. М.І.Ситенка АМН України. — Х., 2009. — 36 с. — укp.

  • Взаємозв'язок ожиріння та остеохондрозу хребта

             Розглянуто взаємозв'язок ожиріння й остеохондрозу хребта й адекватні засоби й методи фізичної реабілітації хворих з цими патологіями. Зроблено висновок про можливий зв'язок цих захворювань і необхідність ретельного підбору вправ, орієнтованих на лікування двох захворювань одночасно.

  • Комплексна променева діагностика метастатичних уражень хребта

             Науково обгрунтовано діагностичний алгоритм застосування рентгенографії, остеосцинтиграфії, рентгенівської комп'ютерної (РК) і магніторезонансної томографій (МРТ) для ранньої діагностики метастатичного ураження хребта. На підставі клініко-променевого обстеження 155 хворих з підозрою на метастатичне ураження хребта (113 хворих на рак, 21 - на мієломну хворобу, 21 - на гормональну спондилопатію), істотних особливостей рентгенологічної картини метастазів у хребті залежно від локалізації первинної пухлини не виявлено. Зазначено, що наявність "ранніх" рентгенологічних ознак метастатичного ураження (нечіткість контурів і структури й елементів хребців) є основою для подальшого променевого дослідження хребта з метою точного виявлення кісткової структури. Встановлено, що використання рентгенограметричних показників на звичайних рентгенограмах дозволяє оцінити стан хребетного каналу у разі метастатичних уражень хребців. Зауважено, що вираженість больового синдрому у випадку патологічних переломів хребців зумовлюється, переважно, стенозом хребетного каналу, ступінь ураженості якого знаходиться в прямій залежності від величини компресії уражених метастазами хребців або наявністю м'якотканинного пухлиного компонента, і це, в свою чергу, призводить до стисненя спинного мозку. Для виявлення останього явища оптимальним методом є МРТ, в той час як КТ надає повнішу інформацію про стан кісткових стінок хребетного каналу та структурні зміни в хребцях. Доведено, що використання комплексу методів променевої діагностики з обов'язковим залученням лабораторних даних істотно скорочує термін встановлення діагнозу метастазів, мієлонової хвороби та гормональної спондилопатії.

  • Діагностика та консервативне лікування хвороб хребта у собак і котів

             Вивчено поширення та клінічні особливості різних форм хвороб хребта у собак і котів, удосконалено їх діагностування шляхом розробки й апробації методів неврологічних, рентгенологічних і мієлографічних досліджень. Здійснено клініко-експериментальне обгрунтування методів медикаментозної терапії. Хвороби хребта у собак і котів є досить поширені. З 1 592-х тварин, які надходили до амбулаторного прийому, вони були виявлені у 191-го (12 %), зокрема, у 87-ми (5,46 %) собак та 104-х (6,54 %) котів. Серед хвороб хребта діагностовано переломи та вивихи хребців, атланто-аксіальний підвивих, зміщення міжхребцевих дисків, спондилопатію та дискоспондиліт. Як найчастіші виявлено хвороби хребта у поперековому відділі. Опрацьовано методи діагностики хвороб хребта, а саме: неврологічні дослідження, які враховують певні симптоми функціональних порушень спинного мозку та дозволяють швидко визначати локалізацію ураженої його ділянки, можливу причину захворювання та прогноз; рентгенологічні дослідження; мієло-графічні дослідження шляхом атланто-окципітальної та люмбо-сакральної пункції. Визначено ефективність консервативного лікування зазначених хвороб, яке передбачає іммобілізацію тварин і медикаментозну терапію та спрямовану на зниження невропатичного болю, усунення набряку тканин, покращання циркуляції крові у місцях пошкодження спинного мозку та стимулювання у них відновних процесів. Доведено, що лікування тварин фуросемідом, ветофлюксином та ретиноєвою кислотою є більш адекватним, ніж дексаметазоном, пірацетамом і пентоксифіліном. Воно ефективніше впливає на відновлення захисно-пристосувальних реакцій організму, про що свідчить динаміка змін морфологічних і імунобіохімічних показників крові (кількості еритроцитів, лейкоцитів і змін у лейкограмі, вмісту гемоглобіну, загального білка, альбуміну та фракцій імуноглобулінів).

  • Остеохондропатія хребта. Рання діагностика та прогнозування перебігу захворювання

             На підставі системного підходу розроблено новий напрямок у вивченні патогенезу остеохондропатії, згідно з яким хвороба є безперервним дипластично-дистрофічним процесом, в основі якого лежить структурна аномалія замикальних тіл хребців. Вперше встановлено ранні клінічні ознаки різних варіантів захворювання, а також вивчено вікову динаміку клінічного перебігу окремих форм остеохондропатії. Визначено ранні рентгенологічні ознаки за різної локалізації; виявлено якісні та кількісні критерії структурних змін хребтових сегментів, а також їх динаміку за даними звичайних рентгенограм і рентгеноконтрастних методів дослідження. На базі отриманих даних розроблено обчислювальні діагностичні таблиці для диференціації ранніх проявів остехондропатії різної локалізації. Визначено і вивчено кількісні критерії, які дозволяють прогнозувати перебіг і наслідки остеохондропатії за різних варіантів структурно-функціональних змін хребтових сегментів.

  • Неврологічні аспекти остеохондрозу хребта (патогенез, клініка та лікування)

             Розглянуто клініко-функціональні, біохімічні та імуногістохімічні особливості формування неврологічних проявів остеохондрозу хребта. У переважної більшості хворих спостережено розлади в діяльності вегетативної нервової системи за типом субклінічної системної вегетативної дисфункції. Вперше описано нейротрофічні зміни в кістках та суглобах кінцівок, зумовлених остеохондрозом хребта. Досліджено нейротрофічні розлади в паравертебральних тканинах методом ультразвукової сонографії. Виявлено генетичні маркери остеохондрозу хребта. Доведено превалюючу роль структур спинного мозку у формуванні даної патології. Створено нову схему дерматомної іннервації людини. Доведено клінічну ефективність комплексної фармакопунктури та геліорефлексотерапії. Наведено нові експертні критерії оцінки втрати працездатності у разі остеохондрозу хребта.

  • Характеристика больових відчуттів при дископатії шийного відділу хребта

             Висвітлено питання больових відчуттів за дископатії шийного відділу хребта, однієї з важливих медико-соціальних проблем. Розглянуто такі характеристики як характер болю, його силу, частоту виникнення та вплив на суспільно-професійну діяльність людей.

  • Фізична реабілітація осіб з шийно-больовим синдромом при остеохондрозі хребта

             Розглянуто проблему реабілітації осіб з остеохондрозом шийного відділу хребта. Висвітлено особливості клінічної картини захворювання, традиційні методи фізичної реабілітації, особливості вдосконаленої методики фізичної реабілітації осіб з остеохондрозом шийного відділу хребта та результати досліджень її впливу на клінічну картину захворювання.

© 2007-2018 vbs.com.ua