От партнеров

Заказать работу

От партнёров


Счетчики
    Желаете получить информацию о том, где можно найти и СКАЧАТЬ не отходя от своего компьютера бесплатные журналы, обзоры, научные и аналитические статьи, статистические данные, книги, учебники, официальные документы государственных органов? Тогда воспользуйтесь нашим новым сервисом "Полезная ссылка"!

    Как это работает? Очень просто! Вы получаете полезную ссылку, нажав на которую, скачиваете документ с первоисточника в электронном виде.

Поиск рефератов на Linksdir.com.ua!
Раздел каталога

Научные статьи и авторефераты диссертаций по медицине

Название

Клініко-ехокардіографічні та клініко-електрокардіографічні зіставлення у прогнозуванні перебігу аортального стенозу : Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.12 / О.В. Самойлова; АМН України. Ін-т кардіології ім. М.Д.Стражеска. — К., 2003. — 21 с. — укp.

Коротко

Клініко-ехокардіографічні та клініко-електрокардіографічні зіставлення у прогнозуванні перебігу аортального стенозу

СсылкаСкачать в архиве
Добавлено2008-08-15 07:43:02

Академія Медичних наук України

Інститут кардіолоії ім. акад. М.Д. СТРАЖЕСКА







Самойлова Ольга Віталіївна



УДК 616.132-007.271-073.7




клініко-ехокардіографічні та

клініко-електрокардіографічні

зіставлення У прогнозуванні

перебігу аортального стенозу




14.01.12 – ревматологія



Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук










Київ – 2003


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті ім.М.Горького МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Дядик Олександр Іванович

Донецький державний медичний університет ім.М.Горького МОЗ України, завідувач кафедри терапії факультету
післядипломної освіти


Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

ШУБА Неоніла Михайлівна

Київська медична академія післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика МОЗ України, професор кафедри терапії та
ревматології


доктор медичних наук, професор

БІЛОЗЕЦЬКА-СМІЯН Світлана Іванівна

Тернопільска державна медична академія ім.І.Я.Горбачевського МОЗ України, завідувач кафедри шпитальної терапії
№ 2



Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, кафедра госпітальної терапії №1.


Захист дисертації відбудеться “____”_____________2003 року о _______годині на засіданні спеціалізованої вченої
ради Д 26.616.01. при Інституті кардіології ім. акад. М.Д.Стражеска АМН України (03680, м.Київ, вул.
Народного Ополчення, 5.)


З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту кардіології ім. акад. М.Д.Стражеска АМН України за
адресою: 03680, м.Київ, вул. Народного Ополчення, 5.


Автореферат розісланий “____”______________2003 р.



Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

С.І.Деяк



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Клапанний аортальний стеноз (АС), який характеризується обструкцією вихідного тракту лівого
шлуночка (ЛШ) серця на рівні стулок аортального клапану (АК), складає одну з важливих проблем сучасної
ревматології. Це пов’язано з його достатньо високою розповсюдженістю, прогресуючим характером порушень
внутрішньосерцевої гемодинаміки та несприятливим прогнозом. За даними К.М.Амосової, 1997; В.М.Коваленко і
Н.М.Шуби, 2002; R.Bonow et al., 1998; B.A.Carabello, 2002, виживаність хворих із клапанним АС після розвитку
клінічних проявів стенокардії складає 5 років, після виникнення перших синкопальних станів – 3 роки і після
з’явлення симптомів серцевої недостатності (СН) – 2 роки. 15-20% хворих із АС, що мають клінічні прояви,
гинуть раптово, що пов’язують з розвитком життєнебезпечних порушень ритму і провідності серця.

Прогнозуванню перебігу АС на основі вивчення особливостей центральної гемодинаміки, структури та функції ЛШ
серця, а також електрофізіологічних порушень присвячені небагаточисленні повідомлення, результати яких
суперечливі. Не встановлена прогностична значущість різних варіантів ремоделювання камери ЛШ на різних стадіях
розвитку АС. Неоднозначні дані різних дослідників щодо ролі змін систолічної функції ЛШ, а також різних
варіантів його діастолічної дисфункції у визначенні безпосереднього та віддаленого прогнозу. Не визначені
фактори ризику розвитку при АС стенокардії, клінічних проявів СН, синкопальних станів. З суперечливих позицій
оцінюються критерії прогнозування розвитку життєнебезпечних порушень ритму і провідності серця [Амосова К.М.,
1997; Vaile J., Griffith M., 1997; Whalley G.A. et al., 2002].

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у рамках планової
науково-дослідницької роботи кафедри терапії факультету післядипломної освіти Донецького державного медичного
університету ім. М.Горького МОЗ України “Вивчити особливості уражень клапанного апарату серця,
внутрішньосерцевої та системної гемодинамики при вадах серця і обґрунтувати лікувальні підходи, адекватні
характеру виявлених порушень”, № державної реєстрації 0100 U 000008, шифр УН 00.02.17. Автор є співвиконавцем
зазначеної теми.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження було підвищення якості діагностики гемодинамічних і

См. также:
  • Клініко-ехокардіографічні критерії діагностики серцевої недостатності у дітей раннього віку

             На підставі обстеження дітей віком від 1-го місяця до 3-х років з природженою кардіальною патологією вперше визначено роль систолічної та діастолічної дисфункції лівого шлуночка серця у формуванні серцевої недостатності. Визначено зв'язок типу діастолічної дисфункції міокарда лівого шлуночка зі ступенем тяжкості діастолічного варіанта сердцевої недостатності. Розроблено ехокардіографічні критерії діагностики варіанта й оцінки ступеня тяжкості серцевої недостатності у дітей перших 3-х років життя. Вивчено особливості забезпечення кисневого бюджету дитячого організму за наявності природжених захворювань серця з клініко-ехокардіографічними ознаками серцевої недостатності. Доведено, що в ранньому дитячому віці за умови прогресування гемодинамічних порушень знижується співвідношення індексів кисневого потоку та споживання кисню , що можна використовувати як додатковий критерій оцінки ступеня тяжкості серцевої недостатності. Обгрунтовано новий підхід щодо класифікації серцевої недостатності у дітей раннього віку.

  • Клініко-імуноморфологічні зіставлення при пневмонії у новонароджених та грудних дітей

             Визначено два клінічних варіанти перебігу пневмонії у немовлят з обтяженим преморбідним фоном. Охарактеризовано стан їх імунобіологічної реактивності. Встановлено відхилення в імунологічному статусі новонароджених - ранній старт синтезу IgM і IgA, а також прискорений катаболізм материнських IgG. У немовлят імунологічні зміни характеризувались елементами первинної, а також вторинної імунної відповіді на інфекцію та віддзеркалювали фазність інфекційного процесу. Вперше проведено клініко-імуноморфологічне зіставлення, що дозволило встановити структуру перебудови у головних органах імуногенезу - тимусі та селезінці дітей, які померли від пневмонії. У новонароджених реакція імунної системи була слабка та неадекватна силі подразника. Встановлено домінування реакцій Т-клітинної ланки над В-клітинною та макрофагально-моноцитарною системою. З'ясовано, що у немовлят імунні органи на інфекцію реагували більш адекватно. Незалежно від віку померлих у легенях макрофаги переважно були представлені клітинами моноцитарного походження за наявності дефіциту альвеолярних макрофагів кістково-мозкового походження. Наведено результати, які дають можливість глибше зрозуміти особливості реагування імунних органів новонароджених і дітей раннього віку на інфекцію нижніх відділів респіраторної системи відповідно до збудника та віку хворих.

  • Клініко-інструментальні та біохімічні зіставлення при церебральних ішеміях у хворих молодого віку

             Наведено порівняльний аналіз клініко-інструментальних і біохімічних показників у молодих хворих з церебральними ішеміями (ЦІ), розроблено профілактичні заходи з урахуванням виявлених змін. Визначено фактори впливу на перебіг і наслідки ЦІ у даних хворих, виявлено характерні клінічні ознаки, особливості показників гемостазу та ліпідного обміну залежно від виду ЦІ. Встановлено, що наявність антифосфоліпідного синдрому та метаболічного синдрому Х погіршують перебіг і наслідки ЦІ у досліджуваних хворих.

  • Клініко-нейропсихологічна характеристика, особливості церебральної гемодинаміки і функції судинного ендотелію у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію на фоні стенозу внутрішньої сонної артерії

             Вивчено клініко-доплерографічні особливості, когнітивні порушення, функціональний стан судинного ендотелію у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію (ДЕ) I та II стадій на фоні стенозу внутрішньої сонної артерії (ВСА) (менше 70 %). Вірогідно більш виражені когнітивні порушення виявлено у хворих на ДЕ зі стенозуючим ураженням лівої ВСА. Не виявлено кореляційного зв'язку між показниками когнітивних функцій і ступенем стенозу ВСА, а також товщиною комплексу інтима-медіа сонних артерій. За результатами дослідження визначено прямий зв'язок активності у периферійній крові оксиду з прогресуванням ДЕ. На підставі вивчення рівня нейрон-специфічної енолази у крові хворих на ДЕ з'ясовано, що її не можна розглядати як маркер ранніх стадій хронічної ішемії мозку. Доведено доцільність застосування аторвастатину та танакану у лікуванні хворих на ДЕ на фоні стенозуючого ураження ВСА з синдромом когнітивних порушень.

  • Нейровізуалізуючі методи дослідження в діагностиці та прогнозуванні перебігу інсультів

    : автореф. дис... д-ра мед. наук: 14.01.23 [Електронний ресурс] / Наталія Михайлівна Макомела; АМН України; Інститут онкології. — К., 2007. — 32 с. — укp.

  • Дисплазія сполучної тканини в прогнозуванні розвитку та клінічного перебігу остеохондрозу хребта

             Розроблено новий напрямок у прогнозуванні клінчіного перебігу дегенеративно-дистрофічних захворювань диспластичного генезу на прикладі остеохондрозу хребетного стовпа. На підставі комплексної оцінки клінічних проявів остеохондрозу хребта в 1 446-ти хворих різного віку та стану сполучної тканини доведено провідну роль дисплазії у виникненні даної патології. Встановлено, що остеохондроз хребта як захворювання маніфестує у разі наявності дисплазії сполучної тканини II - III ступенів (96,8 %). З метою прогнозування розвитку ранніх дегенеративно-дистрофічних змін патологію опорно-рухової системи у школярів (974), новонароджених (85) та їх батьків розглянуто у зіставленні зі станом сполучної тканини. З урахуванням виявленого рівня дисплазії спрогнозовано у 64,5 % обстежених дітей виникнення перших клінічних ознак дегенеративно-дистрофічних проявів у більш молодому віці, ніж у батьків.

  • Клініко-імунологічні аспекти перебігу хронічного пилового бронхіту

             Оцінено функціональний стан клітинної та гуморальної ланок неспецифічного імунітету, визначено інтенсивність оксидативних і антиоксидантних процесів у респіраторному тракті та крові хворих на хронічний пиловий бронхіт (ХПБ). Показано низьку фагоцитарну активність нейтрофілів і моноцитів крові на наявність здатності до фагоцитозу у еозинофілів. Відзначено посилення оксидативних процесів, виражене в посиленні метаболізму оксиду азоту в респіраторному тракті, посиленні активності НСТ-тесту нейтрофілів і перекис-індукованої хемілюмінесценції, та зниження антиоксидантної активності плазми крові. Проведено оцінку показників якості життя хворих на ХПБ. Доведено клінічну ефективність застосування препарату "Теком" у складі базисної терапії зазначених хворих.

  • Клініко-діагностичні маркери формування та перебігу артеріальної гіпертензії

             Встановлено клініко-генетичні диференційно-діагностичні маркери формування і перебігу есенціальної та симптоматичної гіпертензій. Розроблено прогностичні критерії прогнозування розвитку артеріальної гіпертензії у майбутніх поколінь. Визначено клініко-генетичний взаємозв'язок між есенціальною та симптоматичними гіпертензіями. Обгрунтовано нові підходи до лікування артеріальної гіпертензії відповідно до типу її успадкування. Розроблено алгоритм ризику виникнення та прогнозу перебігу даного захворювання. Запропоновано програму раціональної послідовності обстеження хворих на артеріальну гіпертензію.

  • Клініко-інструментальні особливості перебігу та диференціальна діагностика кардіоміопатії у дітей

             Висвітлено питання удосконалення діагностики кардіоміопатії на підставі вивчення клініко-інструментальних особливостей її перебігу та розробки диференціально-діагностичних критеріїв крадіоміопатії у дітей. Проведено комплексне дослідження стану серцево-судинної системи дітей, хворих на кардіоміопатію, кардит і міокардіодистрофію, за допомогою неінвазивних методів. Визначено характерні електрокардіографічні зміни у дітей, хворих на гіпертрофічну кардіоміопатію - порушення процесу реполяризації, внутрішньошлуночкові блокади, патологічні зміни зубця Q і шлуночкову екстрасистолію. Встановлено характер морфофункціональних змін міокарда у дітей, хворих на кардіоміопатію. Визначено тип центральної гемодинаміки та його залежність від морфологічного типу кардіоміопатії. Розроблено й апробовано за амбулаторних і стаціонарних умов клініко-математичну модель діагностики кардіоміопатії. Встановлено діагностичну цінність алгоритму та протоколів диференціальної діагностики кардіоміопатії, розроблених на базі запропонованої математичної моделі.

  • Клініко-ехокардіографічна діагностика і моніторинг перебігу інфекційного міокардиту у дітей

             Удосконалено клініко-ехокардіографічні критерії діагностики та проведено динамічне спостереження за дітьми, що хворіють на інфекційний міокардит з метою здійснення ефективного контролю за перебігом захворювання та профілактики ускладнень. На підставі даних катамнестичних спостережень визначено інформативні клінічні, електрокардіографічні та доплерехокардіографічні ознаки ураження серця у дітей з інфекційним міокардитом, ступінь їх інформативності за різних термінів захворювання. За результатами комп'ютерної обробки ехокадіограм з визначенням коефіцієнта ультразвукової щільності оболонок серця розроблено додаткові діагностичні критерії міокардиту. Визначено прогностичні критерії міокардиту у дітей залежно від тяжкості перебігу захворювання. Запропоновано заходи для здійснення ефективного контролю за перебігом інфекційного міокардиту на підставі клініко-ехокардіографічного моніторингу, зокрема, терміни та відповідний необхідний об'єм клініко-інструментального обстеження у процесі диспансерного спостереження.

  • Хронічний атрофічний гастрит: клініко-біохімічні і морфофункціональні особливості перебігу та лікування

             Вивчено особливості морфологічного стану слизової оболонки, кислотопродукувальної функції шлунка, ступеня гелікобактеріозу, цитокінів, пероксидації ліпідів - антиоксидантного захисту (ПОЛ - АОЗ) і мікроелементного статусу в 126-ти хворих на хронічний атрофічний гастрит (ХАГ). Установлено, що Helicobacter pylori ініціює імунну відповідь та сприяє розвитку атрофії. Активація процесів ПОЛ супроводжується підвищенням рівня прозапальних цитокінів, а дефіцит ессенційних мікроелементів сприяє зниженню активності ферментів АОЗ. Уперше встановлено особливі констиляційні типи, яким притаманний дефіцит цинку на тлі недостатності заліза та міді або обох мікроелементів. Апробовано схему лікування ХАГ з застосуванням комбінації мультисалю та настойки горіха грецького. Обгрунтовано доцільність її використання.

  • Клініко-патогенетичні особливості перебігу атопічного дерматиту на тлі вірусно-бактерійних асоціацій

             Установлено, що наявність HBV- і HCV-інфекцій супроводжується збільшенням частоти поширених і дифузних форм ураження шкіри. Визначено, що поєднання цих інфекцій більше впливає на атопічний дерматит (АД), ніж моноінфекція, у фазі реплікації HBV- і під час загострення HCV-інфекцій зростає частота дифузних форм і тяжкість АД. З'ясовано, що поєднання АД з цими інфекціями супроводжується погіршанням функції та структури печінки, про що свідчить збільшення вмісту загального білірубіну та його непрямої фракції в сироватці крові, активності АлАТ і АсАТ, показника тимолової проби. Виявлено також зростання концентрації кріоглобулінів і молекул середньої маси. У хворих на АД установлено зміни видового та кількісного складу мікрофлори в уражених топодермах шиї та ліктя, зокрема зростання щільності колонізації аеробними мікроорганізмами, а також зменшення коефіцієнта видового розмаїття мікробіоценозів, збільшення частоти висіву S. aureus. Зазначено, що на ці процеси впливає супровідна HBV-інфекція та фаза вірусу. У комплексній терапії апробовано індуктори ендогенного інтерфероноутворення "Аміксин" і "Циклоферон", які сприяють регресу клінічних проявів АД і продовженню його ремісії.

  • Клініко-патогенетичні особливості перебігу хронічного панкреатиту: обгрунтування для використання парацетамолу

             Уперше з урахуванням результатів сучасних методів обстеження, зокрема, встановлення рівня FGF basic та інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) у сироватці крові, визначення стану вегетативного забезпечення, вивчення стану перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) і антиоксидантного захисту (АОЗ) установлено клініко-патогенетичні особливості перебігу різних форм хронічного панкреатиту (ХП) є виражений дисбаланс вегетативної регуляції. На підставі встановлених нових закономірностей формування і перебігу різних форм ХП обгрунтовано, розроблено й апробовано диференційований підхід до комплексної терапії цього захворювання з використанням парацетамолу.

  • Клініко-морфологічні особливості розвитку і перебігу сіалолітіазу під впливом малих доз радіації

             За результатами досліджень, проведених протягом 12-ти місяців, виявлено прогресуючі, морфометрично підтверджені дистрофічні зміни секреторних клітин ацинусів та вивідних проток, наростання ослизнення епітеліоцитів їх стінки та атрофію гранулоцитів. На підставі даних, одержаних завдяки електронно-мікроскопічним дослідженням, установлено прогресуючі дистрофічні зміни в гранулоцитах і епітеліоцитах стінки вивідних проток підщелепної залози, виявлено появу гранулоцитів з ознаками низької диференціації та епітелізації стінки зі значною вакуольною трансформацією, у стінці капілярів спостерігались реактивні зміни плазмолеми ендотеліоцитів і дистрофічні зміни їх цитоплазми. Уперше встановлено динамічні особливості розвитку та перебігу сіалолітіазу в хворих-мешканців забрудненої радіонуклідами зони, розроблено диференційовані підходи до їх лікування. Відзначено, що новими даними щодо особливостей перебігу є майже безсимптомний початок захворювання в молодому віці. Установлено наявність більше та частіше вираженого больового синдрому в підщелепній залозі під час загострення за умов хронічного перебігу, а також мають місце постійна сухість слизової оболонки рота та язика, порушення смаку, збільшення кількості карієсних, пломбованих і видалених зубів, їх крихкості, слина стає більш густою та мутною, з'являється гноєвиділення з вивідної протоки залози на фоні підвищення рівня перекисного окиснення ліпідів та пригнічення антиоксидантного захисту (АОЗ) крові. сіалолітіаз під впливом малих доз радіації (збільшення кількості атипових форм еритроцитів, зменшення їх площі та периметру). Наведено нові дані щодо морфології патологічних змін паренхіми та строми підщелепної залози у разі сіалолітіазу в людей, які зазнали впливу малих доз радіації. Розроблено та апробовано метод поєднаного хірургічного лікування цих пацієнтів з корекцією стану АОС триовітом. На підставі результатів досліджень корекції стану еритроцитів (площі, периметру, коефіцієнту форми) доведено ефективність лікування зазначених хворих триовітом за умов хірургічного втручання.

© 2007-2018 vbs.com.ua