Научные статьи и авторефераты диссертаций по медицине

Поліаміни у комплексній оцінці хворих на уросепсис : Автореф. дис... канд. біол. наук: 03.00.04 / О.М. Берко; Ін-т геронтології АМН України. — К., 1999. — 20 с. — укp.

Поліаміни у комплексній оцінці хворих на уросепсис

• Підвищення ефективності лікування хворих на уросепсис шляхом корекції перекисного окислення ліпідів (клініко-експериментальне дослідження)

           Удосконалено терапію хворих на тяжкий уросепсис шляхом нормалізації процесів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) та системи антиоксидантного захисту завдяки використанню озонотерапії. Доведено in vitro високу бактеріостатичну дію медичного озону стосовно мікробної флори, що найчастіше спричинює уросепсис. Розроблено методику озонотерапії та визначено оптимальні терапевтичні дози медичного озону у фізіологічному розчині. Установлено високу терапевтичну ефективність озонотерапії у комплексі з антибіотикотерапією у разі гострого стафілококового сепсису у кролів на підставі даних про загальні реакції тварин, окисний гомеостаз і даних морфологічних досліджень. Відзначено, що ступінь тяжкості захворювання залежить від показників системи ПОЛ. Установлено, що розроблений комплексний метод лікування хворих на тяжкий уросепсис з використанням озонотерапії сприяє нормалізації процесів ПОЛ та антиоксидантної системи, що дає змогу стабілізувати стан клітинних мембран та позитивно впливає на гомеостаз.
  
  

• Порушення імунного статусу з урахуванням факторів міжклітинної кооперації у хворих на бронхіальну астму та розробка способів системної та регіонарної імуномодуляції в комплексній терапії хворих

           Проведено теоретичне узагальнення та розроблено нове вирішення проблеми відновлення порушення імунного статусу шляхом розробки методів імунокорекції хворих на бронхіальну астму (БА) з різним ступенем тяжкості патологічного процесу за певних етіологічних факторів на підставі клініко-імуногенетичних обстежень. За результатами аналізу результатів комплексного імуногенетичного обстеження встановлено, що стан системних і локальних імунних реакцій, клінічних кооперацій залежить від генетичної схильності до розвитку захворювання. Доведено можливість підвищення ефективності терапії хворих на БА шляхом включення до комплексу лікування медикаментозної імуномодуляції за дії імуномодулювальних факторів, що мають імуномодулювальні фізично спрямовані властивості, з урахуванням індивідуальної чутливості імунокомпетентних клітин хворого та дозозалежного ефекта лікувальних препаратів. Розроблено принципи специфічної імунотерапії за умов лікування хворих на алергічну БА з помірно вираженими змінами показників клітинного, гуморального та локального імунітету з урахуванням факторів міжклітинної кооперації, що мають у фенотипі антигени HLA AJ, B8, B16, DR3 за дії дециметрово-хвильового випромінювання. Установлено, що у разі застосування комплексної імуномодулювальної терапії з використанням мірамістину у динаміці лікування хворих на алергензалежну БА у разі помірних порушень системного імунітету та низки порушень локального імунітету з урахуванням міжклітинної кооперації, які мають у фенотипі антигени HLA DR2, DR3, DR6, DR52, B27, вірогідно підвищується клінічна ефективність. Удосконалено принципи імунотерапії за допомогою тимогену у разі лікування хворих на БА, у яких спостережено значні порушення системного імунітету, що мають у фенотипі антигени HLA DR8, DR52, B5. Обгрунтовано доцільність алгоритму лікування хворих на БА з урахуванням тяжкості запального процесу, генетичної схильності до захворювання, ступеня імунодефіциту за допомогою імунотропного препарату "Тимоген", преформованого природного фактора дециметрових хвиль та імуноад'юванта мірамістину. Вивчено та доведено кореляційну залежність між тяжкістю перебігу патологічного процесу у хворих на БА з рівнем цитокінів, які забезпечують міжклітинні кооперативні процеси та реакції запалення (фактором некрозу пухлин-, інтерлейкіном-1 (ІЛ-1), ІЛ-2, ІЛ-4, ІНФ-.
  
  

• Значення прогностичних факторів в оцінці ефективності лікування хворих на лімфогранулематоз IIIВ - IV стадій

           Досліджено клінічні, морфологічні та імунологічні особливості лімфогранулематозу (ЛГМ) IIIB - IV стадій. Вперше запропоновано комплекс достовірних прогностичних чинників, до якого, крім загальновизначених, віднесено рівень лімфопенії, кількість сироваткової лужної фосфатази, сироваткового альбуміну, наявність антитіл до вірусу Епштейна-Барр. Встановлено залежність прогностичного індексу від кількості достовірно несприятливих прогностичних чинників. Вперше сформовано прогностичні групи хворих на ЛГМ IIIB - IV стадій на підставі запропонованого прогностичного індексу. Встановлено, що тяжкість перебігу ЛГМ IIIB - IV стадій залежить від рівня ініціальної лімфопенії, а також тієї, що виникла внаслідок лікування. Виявлено негативний вплив попереднього інфікування вірусом Епштейна-Барра хворих на ЛГМ IIIB - IV стадій на перебіг захворювання та результати лікування. Встановлено позитивний вплив комбінованої терапії, що має проводитись з урахуванням комплексу прогностичних факторів та значення прогностичного індексу, на підвищення ефективності лікування та 5-річного специфічного виживання хворих на ЛГМ IIIB - IV стадій.
  
  

• Шаттл-тест в оцінці фізичної активності хворих на хронічні запальні захворювання легень

  : автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.27 [Електронний ресурс] / Олена Анатоліївна Беренда; Державна установа "Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського АМН України". — К., 2007. — 20 с. — укp.
  
  

• Значення функціональних та фармакологічних проб в оцінці стану серцево-судинної системи у хворих на цукровий діабет та артеріальну гіпертензію

           Розглянуто стан центральної гемодинаміки у хворих на цукровий діабет та артеріальну гіпертензію. Виявлено особливості гемодинамічного статусу та реактивності серцево-судинної системи у хворих на цукровий діабет І та ІІ типів, що страждають на гіпертонічну хворобу та симптоматичну артеріальну гіпертензію внаслідок діабетичної нефропатії. Показано інформативність пасивної ортостатичної та антиортостатичної проб під час дослідження реагування системи кровообігу у відповідь на навантажувальні тести. Визначено особливості гемодинамічного ефекту капотену та адверзутену у хворих на цукровий діабет та артеріальну гіпертензію. Доведено доцільність використання комплексної функціонально-фармакологічної проби у клінічній практиці.
  
  

• Комп'ютерна томографія в діагностиці, плануванні ендомікрохірургічних втручань та оцінці ефективності лікування хворих з епідуральними та субдуральними гематомами

           Розроблено алгоритм використання комп'ютерної томографії (КТ) у діагностиці, плануванні та оцінці ефективності ендомікрохірургічних втручань у разі епідуральних і субдуральних гематом. Вперше в Україні розроблено та впроваджено до практики метод точного позначення проекції межі гематоми на шкірі голови пацієнта за результатами КТ-дослідження (КТ-картування гематом), що сприяє сутєвому поліпшенню радикального ендомікрохірургічного їх видалення за мінімального травмування. Вперше на великому клінічному матеріалі розроблено критерії оцінки неускладненого перебігу післяопераційного періоду, вивчено та представлено динаміку розправлення головного мозку та лікворвмісних систем після виконання традиційної каніотомії та ендомікрохірургічних втручань. Вивчено можливості КТ у визначенні ранніх внутрішньочерепних ускладнень. Розроблено критерії церебральних інфекційних і систематизовано критерії неінфекційних ускладнень, що верифіковано клінічно, даними оперативних втручань, цитологічними та бактеріологічними дослідженнями.
  
  

• Глюкамін у комплексній терапії хворих на псоріаз

           Дисертація містить відомості про позитивний ефект використання 14-тиденного курсу ін'єкцій глюкаміну при лікуванні поширеного псоріазу. Виявлено прискорення стабілізації та регресу патологічного процесу, зменшення тривалості госпіталізації хворих. При цьому спостерігається зменшення вмісту різних видів лейкоцитів в одиниці обсягу крові, у тому числі Т- і В-лімфоцитів, а також фагоцитуючих нейтрофілів, збільшення кількості клітин Лангерганса в епідермісі, підвищення Т-супресорної активності в периваскулярних інфільтратах дерми, більш виражене зменшення кількості лейкоцитів з HLA-Dr антигеном. Біохімічно встановлені антиоксидантний і мембраностабілізуючий ефекти глюкаміну. Гормональне дослідження крові хворих на псоріаз дозволило довести участь мелатоніну і меланоцитстимулюючого гормону в патогенезі псоріазу й запропонувати власну гіпотезу ініціалізації гіперпроліферації епідермоцитів з включенням у патогентичний ланцюг гормонів, які беруть участь у стресовій реакції, і вищеназваних гормонів.
  
  

• Немедикаментозні методи в комплексній терапії хворих на епілепсію

           Вивчено динаміку клініко-електроенцефалографічних та деяких імунологічних показників за умов комплексної терапії епілептичних синдромів з використанням тканинної терапії (ТТ) та кетогенної дієти (КД) у групі медикаментозно резистентних хворих. На підставі аналізу одержаних даних показано позитивний вплив ТТ та КД на перебіг епілептичного синдрому, але кожна методика має притаманну їй динаміку розвитку лікувального ефекту. У процесі дослідження електрофізіологічної динаміки до та після введення ембріональної нервової тканини (ЕНТ) виявлено стадійність розвитку електроенцефалографічних реакцій - деяку десинхронізацію електричної активності зі зниженням порогу судомної готовності в гострий період ( 3 - 7 діб), а також ознаки нормалізації показників електроенцефалографії (ЕЕГ) з підвищенням порогу судомної готовності вище тих, що передували лікуванню, на другому етапі (1 - 12 місяців). На підставі даних ЕЕГ під час КД визначено підвищення долі повільнохвильових ритмів, які витісняли пароксизмальну активність. За результатами аналізу показників імунологічного стану хворих за умов тканинної терапії виявлено наявність імуномодулювальної дії препарату ЕНТ та ознаки нормалізації функціонування гематоенцефалічного бар'єру. Відзначено, що імунологічний механізм дії КД може реалізуватися завдяки імуносупресивній дії, що призводить до зменшення аутоімунних явищ у ЦНС.
  
  

• Масаж у комплексній реабілітації хворих адгезивним капсулітом

           Розглянуто можливості застосування масажу в комплексному відбудовному лікуванні хворих на адгезивний капсуліт. Наведено опис розробленої схеми масажу за цього захворювання в сполученні з ароматерапією і застосуванням голчастих аплікаторів. Викладено результати попередньої оцінки ефективності авторської методики масажу.
  
  

• Використання аміксину в комплексній терапії хворих на ентеровірусні менінгіти

           Доведено взаємозв'язок між показниками інтерфероногенезу та імунного статусу. Визначено, що у хворих на ентеровірусні менінгіти до початку терапії виявлені ознаки вторинного імунодефіциту більш виражені під час важкого перебігу хвороби. Доведено, що включення аміксину в комплексну терапію ентеровірусних менінгітів сприяє зменшенню тривалості суб'єктивних та об'єктивних симптомів захворювання, скорочує терміни перебування хворих у стаціонарі, зменшує відсоток ускладнень і рецидивів. Виявлено, що позитивна динаміка клінічного перебігу ентеровірусного менінгіту на тлі призначення хворим аміксину супроводжується нормалізацією всіх основних показників клітинної та гуморальної ланок системи імунітету, відновленням фагоцитарної активності нейтрофілів, а також поліпшенням показників інтерфероногенезу: підвищенням рівня сироваткового інтерферону і збільшенням продукції лейкоцитами - і -ІФН in vitro. На основі вивчення інтерферонового і імунного статусів та їх корекції аміксином розв'язано задачу підвищення ефективності терапії хворих на ентеровірусні менінгіти.
  
  

• Поліаміни-маркери злоякісного росту і мішень для протипухлинної терапії

           Досліджено особливості метаболізму поліамінів (ПА) за пухлинного росту. Вивчено інгібітори обміну ПА як протипухлинних агентів та досліджено взаємозв'язок між метаболізмом ПА у пухлинах та процесом транскрипції, опосередкованим фактором NF-kB. Установлено, що характерним для експериметальних пухлин різного гістогенезу та пухлин людини є активація синтезу та закономірне підвищення вмісту окремих фракцій ПА. Виявлено, що ПА-тест може бути адекватним критерієм ефективності лікування та прогнозу перебігу захворювання у хворих на рак яєника, грудної залози та злоякісні лімфоми. В експериментах in vivo установлено, що перспективними мішенями для протипухлинної терапії є інтермедіанти обміну ПА. Установлено, що інгібітори метаболізму поліамінів істотно гальмують ріст експерментальних пухлин, значною мірою підвищують середню тривалість життя тварин і можуть бути запропоновані для подальшої розробки як агентів для "таргентної терапії" онкологічних хворих. Доведено, що однією з молекуляних функцій А за умов пухлиного росту є їх участь у регуляції активності фактора транскрипції NF-kB. Доведено, що протипухлинна дія інгібіторів метаболізму ПА взаємопов'язана з з сигнальним шляхом фактора транскрипції NF-kB.
  
  

• Застосування низькоінтенсивного лазерного випромінювання в комплексній терапії у хворих на дифтерію

           Досліджено можливість застосування лазерного випромінювання в комплексній терапії хворих на дифтерію. На підставі клініко-лабораторного обстеження виявлено позитивний вплив комплексної лазеротерапії на клінічний перебіг хвороби, частоту ускладнень, метаболічні розлади, активність антиоксидантних ферментів, клітинний і гуморальний імунітет, зокрема місцевосекреторний, а також на порушення адаптаційних механізмів. Виявлено, що застосування комплексної лазеротерапії сприяє скороченню термінів перебування хворих у стаціонарі. Запропоновано новий метод лікування хворих на дифтерію шляхом впливу лазерного випромінювання низької інтенсивності з поєднанням гелій-неонового та інфрачервоного лазерів на слизову ротоглотки та підщелепні лімфовузли, а також на проекцію великих судин.
  
  

• Застосування пептидного препарату "Вермілат" у комплексній терапії хворих пародонтитом

           З використанням експериментальної моделі аутоімунного пародонтиту досліджено терапевтичну ефективність пептидного препарату вермілату як коректора метаболізму сполучної тканини за умов клініки у ході комплексної терапії хворих пародонтитом легкого та середнього ступеня тяжкості. На підставі проведеного експерименту на тваринах доведено, що застосування даного препарату знижує активність колагенолізу, прискорює перебудову сполучнотканинної матриці з інгібуванням колагенолітичної активності в тканинах пародонта. Досліджено особливості застосування поліпепцидного препарату вермілату в процесі лікування хворих хронічним генералізованим пародонтитом легкого та середнього ступеня тяжкості, а також встановлено виражений терапевтичний ефект.
  
  

• Застосування різних видів лазерного випромінювання у комплексній терапії хворих на гепатит В

           Уперше надано клінічну характеристику хворих на хронічний вірусний гепатит В (ХВГВ) з різним ступенем активності та стадією патологічного процесу з урахуванням статі, віку пацієнтів, тривалості захворювання, основних суб'єктивних й об'єктивних симптомів, стану імунітету, гемодинаміки печінки, біохімічних показників й супутньої патології. Виявлено, що у хворих на ХВГВ мають місце порушення імунного гомеостазу, опосередковані ступенем активності та стадією патологічного процесу в печінці: для хворих з невисокою активністю характерними були зміни з боку гуморальної ланки імунітету та неспецифічного захисту, у хворих з помірною активністю та УЗ-ознаками фіброзу печінки виявлено значний дисбаланс у клітинній ланці імунітету. Установлено, що в пацієнтів з ХВГВ наявними є порушення кровообігу в печінці (за даними реопатографії), найбільш виражені - у хворих з помірною активністю запального процесу та УЗ-ознаками фіброзу печінки. Показано, що терапевтична ефективність низькоінтенсивного лазерного випромінювання зумовлена його імуномодулюючим ефектом, а також позитивним впливом на мікроциркуляцію в печінці. Виявлено розбіжності впливу внутрішньовенного лазерного опромінювання крові (ВЛОК) та інфрачервоного лазерного випромінювання (ІЧВЛ) на кровообіг у печінці залежно від ступеня активності та стадії захворювання. Установлено, що застосування ВЛОК та ІЧЛВ на дільницю печінки у комплексному лікуванні хворих на ХВГВ зменшує прояви мезенхімально-запального, цитологічного й холестатичного синдромів, сприяє поліпшенню синтетичної функції печінки. Опрацьовано лікувальні підходи, визначено диференційовані показання та протипоказання до застосування різних видів і методик низькоінтенсивного лазерного впливу у комплексному лікуванні хворих на ХВГВ з різним ступенем активності й стадією захворювання.