От партнеров

Заказать работу

От партнёров


Счетчики
    Желаете получить информацию о том, где можно найти и СКАЧАТЬ не отходя от своего компьютера бесплатные журналы, обзоры, научные и аналитические статьи, статистические данные, книги, учебники, официальные документы государственных органов? Тогда воспользуйтесь нашим новым сервисом "Полезная ссылка"!

    Как это работает? Очень просто! Вы получаете полезную ссылку, нажав на которую, скачиваете документ с первоисточника в электронном виде.

Поиск рефератов на Linksdir.com.ua!
Раздел каталога

Научные статьи и авторефераты диссертаций по гуманитарным наукам

Название

Естетичний досвід як онтологічна проблема : автореф. дис... д-ра філософ. наук: 09.00.08 / О.Ю. Павлова; Київс. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2009. — 35 с. — укp.

Коротко

Естетичний досвід як онтологічна проблема

СсылкаК сожалению, на данный момент ссылка не доступна
Добавлено2010-05-07 02:32:29
Описание
         Досліджено естетичний досвід і засади його онтологічної укоріненості у бутті людини. Запропоновано онтологічний підхід до розуміння дослідженого феномену, що не обмежується аналізом його гносеологічних параметрів. Доведено імпліцитний зв'язок естетичного досвіду з поняттями "досвід", "досвідченість", "здатність", "здібність". Висвітлено значущість дослідженого феномену у становленні структури людських здібностей. Проведено синхронічний і діахронічний аналіз ролі естетичного досвіду в генезі чуттєвої культури людини. На тлі історичної динаміки форм здійснення естетичного висвітлено модуси естетизації реальності. Визначено політичні та педагогічні стратетегії залучення естетичного досвіду в сучасні соціокультурні практики.
См. также:
  • Правова ситуація як онтологічна основа правової реальності

             З використанням методів сучасної некласичної філософії здійснено онтологічне обгрунтування правової реальності. Як її буттєву засаду досліджено феномен правової ситуації. Базуючись на науковому підході, вивчено існування права не лише як певну сукупність ідеальних норм, які необхідно втілити у реальність, а як постійну константу людського співіснування, завжди імплікованої у відносинах поміж людьми. Зроблено висновок, що, аналіз феноменологічних, екзистенційних, функціонально-онтологічних аспектів правової ситуації, є підставою для розробки цілісного уявлення про умови, за яких можлива зустріч особи з правом. Це дозволяє з'ясувати практичні шляхи реалізації конституційної засади верховенства права та критерії для його безпосереднього застосування.

  • Онтологічна концепція музики: на прикладі світських та духовних жанрів

             Розроблено комплексну теорію онтології, яка подана у двох значеннях: як категорія пізнання і як феномен культури (на прикладі світських та духовних жанрів музичної культури). Теоретично обгрунтовано та практично апробовано універсальну модель онтологічного аналізу музичного твору, яка містить семіотичний опис елементів музичної мови, зовнішні та внутрішні фактори комунікації в системі "простір - час - зміст". Запропоновано дефініції онтології й онтологізму як універсальної концепції буття музичної культури, встановлено науковий статус щодо нових похідних термінів та категорій онтологічного аналізу: жанрових моделей онтологізму, синергійної драматургії, духовного шляху сходження, онтодіалогу, онтотрансцензусу. На основі культурологічного порівняння виявлено онтологічну дистанцію різних жанрових моделей світської та церковної музики. Під час апробації методології онтологічного аналізу музики використано нові та маловідомі твори музичної культури (пісноспіви стародавньої служби, а також "Урочиста літургія" Л.Дичко). Літургію досліджено у стародавній та сучасній редакціях, виявлено глибинний зв'язок та спадкоємність традицій вітчизняної музичної культури.

  • Мода як естетичний феномен

             Досліджується феномен моди у культурологічному і естетичному вимірі. Проведено аналіз філософських, естетичних, мистецтвознавчих тлумачень моди. Доводиться, що мода є універсальним механізмом культуротворчості. Естетична специфіка моди виявляється у незавершеному міметизмі та неповноті оволодіння предметом моди. Культурно-антропологічна специфіка моди полягає у перманентній ювеналізації людини в культурі засобами ігрової поведінки. Мода реконструюється в реаліях історії одягу, побуту та культури в цілому.

  • Музична подія як естетичний феномен

             Проведено комплексний аналіз музичної події (МП), визначено чинники естетичної активності музичного розуміння. Показано особливості творення музичного образу, протяжної повноти буття на підставі естетично-інтенціональної інтеграції музикальної суб'єктивності та символічно-звукового цілого. Виявлено темперальність МП як інтеграцію переживань часовості у постаті часу - символічній квінтесенції їх буттєвого змісту, утворюваної естетично дієвими моментами. Проаналізовано образний вимір переживань часу - перевід протяжності в рух, що робить плин естетично відчутним і формує просторову семантику символічного континууму. Показано спосіб, за допомогою якого естетична констатація звучань зумовлює синтез рухомої позиції музичної "присутності" та її семантичного оформлення шляхом проекції змін, відношень подоби та періодичностей у гілетичній конфігурації звукового явища в екзистенціальні переживання ритмічного руху. Визначено роль логіки розвитку в музичній символізації.

  • Онтологія архітектурної форми: естетичний аспект

             Зроблено спробу концептуального обгрунтування зодчества як особливої художньої форми репрезентації світовідношення. Проаналізовано особливості становлення архітектурних форм естетичного вираження. Наголошено, що архітектура здатна виявляти глибинні засади людського світорозуміння, як це має місце у сакральній храмовій архітетурі. Обгрунтовано, що процес смислотворення як результат взаємодії людини та світу є передумовою виникнення культурного універсуму, в контектсі якого естетична діяльність становить особливу сферу прояву ідеальних сутностей. Зазначено, що поняття "співобразне" та "хронотоп" - антологічні передумови творчості та виникнення художнього твору, вони зумовлюють специфіку утворення архітектурної форми вираження. Показано, що ритм відіграє структуруючу роль у процесі становлення культурного універсуму, у художній діяльності він набуває значення духоритму, так як мистецтво є сферою цілеспрямованого вираження ідеального. Становлення формообразів зодчества пов'язане з сутнісними буттєвими процесами людської життєдіяльності, тому ритм є важливою константою архітектурного творення. Обговорено положення, що архітектура як тектура соціальної форми буття утворює реальність, у межах якої розгортається процес культуротворення. У контексті художньої реальності архітектура демонструє концептуальні засади світовідношення, створюючи уявлення про характер епохи в цілому. Зауважено, що простір і маса - основні формотворчі засоби архітектури, характер поєднання яких визначає художню цінність створеної споруди. Зазначено, що культове зодчество репрезентує сакральне як особливий феномен світовідношення, формообраз храму є метафоричним зображенням інобуття, символом онтологічної укоріненості людини в світі. Сакральне мистецтво взагалі та храм зокрема репрезентують метафоричну реальність. Храм "земне небо" - образ представлення у православному культовому зодчестві, який визначив специфіку стуктурно-виражальних характеристик його архітектонніки та символічність значень її елементів.

  • Пекінська опера як музично-естетичний феномен

    : автореф. дис... канд. мистецтвознав.: 17.00.03 [Електронний ресурс] / Лянь Юнь; Харківський держ. ун-т мистецтв ім. І.П.Котляревського. — Х., 2009. — 18 с. — укp.

  • Постмодернізм як транскультурний феномен. Естетичний аналіз

             Реконструйовано теоретичну картину історико-культурних, онтологічних, гносеологічних та естетичних параметрів постмодернізму. Досліджено транскультурний характер постмодернізму як визначальний для осягнення, осмислення постсучасної загальнокультурної ситуації. Проведено пошук спільного онтологічного простору ідей у філософії, естетиці та мистецтві постмодернізму, що відкриває нові можливості для випробування та переоцінки цінностей, переосмислення соціокультурної ситуації під назвою "мистецтво", нового усвідомлення питань щодо логіки побудови філософсько-естетичних дискурсів. Проведено естетичний аналіз феномену постмодернізму, який забезпечив подальшу можливість виокремлення та усвідомлення специфіки художнього постмодернізму як реакції на зміну місця культури в суспільстві.

  • Інтерпретація як компонент музичної творчості: естетичний аспект

             Досліджено поняття "інтерпретація", реконструйовано його внутрішню структуру (художню (музичну) та інтерпретацію реципієнта)). Розглянуто виконавське мистецтво як естетичну проблему та проаналізовано асоціацію, контраст, колаж, діалог, емпатію, катарсис як засоби створення та сприймання музичного образу, а також виявлено сфери функціонального прояву художньої інтерпретації. Виявлено значення підготовленості, "відкритості" слухача для спільної з автором і виконавцем творчої роботи - сприймання музичного образу. Виокремлено західноєвропейську музику XVIII - XX ст. ст. як особливий досвід опанування інтерпретаційною культурою, а також проблеми інтерпретації в історичній динаміці української музичної культури. Досліджено аспект творчої взаємодії "композитор - виконавець" у XX ст., оцінено конкретні твори сучасних композиторів і виконавців.

  • Динаміка форм візуальної репрезентації (естетичний аспект)

             Проведено філософсько-теоретичне вивчення естетичного аспекту візуальної репрезентації. Зроблено спробу розкрити особливості її динаміки у класичній, модерністській і постмодерністській візуально-культурних парадигмах. У контексті своєрідності її історичних форм досліджено еволюцію візуальних моделей, а саме: класичної (дихотонічної), некласичної (природничо-наукової, абстрактної) та постнекласичної (синергетичної). Здійснено цілісний і системний аналіз розширення смислового змісту класичної візуальної репрезентації, що передбачає застосування понять "сприйняття", "візуальне мислення", "гештальт". Доведено, що радикальна відмова від традиційної онтології у сучасних дослідженнях візуальної репрезентації, глобальний поворот від центрації уваги на статиці до фокусування її на динаміці визначають способи естетичної інтерпретації у єдності досвіду візуального та метафізичного. Виявлено екзистенційну роль бачення у побудові онтології рухливої рівноваги.

  • Тоталітарна культуротворчість: філософсько-естетичний аналіз (на прикладі архітектури)

             Висвітлено питання тоталізації культури у СРСР та Німеччині протягом 1930 - 50-х рр., розкрито причини і джерела що виокремили шляхи розвитку, подібність і відмінності у формотворчих процесах двух моделей тоталітарної культури. На прикладі архітектури здійснено реконструкцію філософсько-естетичного та ідейно-психологічного клімату тоталітарної епохи.

  • Інтерпретація як реконструкція смислового змісту тексту (філософсько-естетичний аналіз)

             Визначено інтерпретацію як складний інтелектуальний процес, комплексну форму аналізу, що є взаємодією смислових цілісностей, їх якісне перетворення та реконструкцію. Доведено, що вона грунтується на розумінні як способі людського буття, має репрезентативний характер, пов'язана з мовними структурами, логічним описом і висловлюванням; обумовлюється індивідуальними характеристиками інтерпретатора, його системою цінностей, соціокультурним контекстом. Зазначено, що метою інтерпретації є самовизначення індивідуальності, її самореалізація та самоутвердження. Встановлено, що метафора та іронія є художніми засобами даного феномену, які доповнюють один одного. Виявлено, що метафора - основний спосіб смислоутворення, іронія - загальна спрямованість свідомості інтерперетатора. Досліджено, що перша зумовлює такі характеристики інтерпретації, як антропометричність, діалогічність, об'єктивацію у мові індивідуальних сутнісних характеристик особистості, притаманного їй способу осмислення та розуміння, орієнтує на створення цілісного образу світу; друга - активний, критичний її характер,вводить ціннісну систему та мету інтерпретації, розкриває можливість і перспективи індивідуального переосмислення смислового змісту тексту, свободу у виборі шляхів творчої самореалізації. Встановлено, що даний аналіз свідчить про наявність зв'язку між появою ірраціонального та креативного моментів інтерпретації та домінуванням у ній естетичного елементу.

  • Іконопис і словесність у культурі України XVI - XVIII століть: естетичний аспект

             Дисертацію присвячено осмисленню особливостей співвіднесення двох планів естетичної свідомості - візуального та вербального, іконопису і словесності - в культурі України XVI - XVIII століть. Простежено еволюцію світоглядних та художньоестетичних завад українського іконописного мистецтва на прикладах полемічної словесності. Розглянуто український іконографічний канон стилю бароко як посередник між релігійною словесністю (канонічними та апокрифічними Євангеліями) та живописом (іконою). Значну увагу приділено естетичним аспектам взаємодії вербального та візуального планів літургії. З цією метою розкрито символіку літургії як сакрально-естетичного феномена, проаналізовано її смисл та значення для української спільноти XVI - XVIII століть. Розглянуто іконостас як образне вираження літургії, а також усієї православної художньо-релігійної культури, що через свій зв'язок із божественним як досконалим, стає естетично та богословськи всеохоплюючим. Досліджено проблему взаємодії сакрального слова та образу в системі літургійного дійства.

  • Ідея різних інформаційних каналів в розумінні мистецтва орнаменту: естетичний аспект

             Проаналізовано питання орнаментального мистецтва як засобу комунікації та носія інформації, а також розуміння його художнього змісту як складної полісемантичної комунікативно-інформаційної системи. Ключовими моментами цієї проблеми є аналіз основних компонентів орнаменту та дослідження особливостей орнаментального мистецького доробку.

  • Містичний досвід як антропологічний модус

             Досліджено анторопологічну природу та культурний статус містичного досвіду на основі аналізу духовної практики ісихазму як християнської містичної традиції. Розглянуто антропологічні особливості, структуру та еволюційний характер містичної практики ісихазму. Виявлено, що антропологічною основою ісихастського містичного досвіду є досягнення практикуючим суб'єктом внутрішньої гармонії як цілісності, іманентної трансцендентному. Встановлено, що містичний досвід є специфічною властивістю людини, яка виявляється лише в певному стані свідомості як дійсно цілісному чи високоморальному. Розглянуто зв'язок змісту містичного досвіду та його антропологічного значення з ціннісними орієнтирами особистості та життєвою метою як сенсом самого життя.

© 2007-2019 vbs.com.ua