От партнеров

Заказать работу

От партнёров


Счетчики
    Желаете получить информацию о том, где можно найти и СКАЧАТЬ не отходя от своего компьютера бесплатные журналы, обзоры, научные и аналитические статьи, статистические данные, книги, учебники, официальные документы государственных органов? Тогда воспользуйтесь нашим новым сервисом "Полезная ссылка"!

    Как это работает? Очень просто! Вы получаете полезную ссылку, нажав на которую, скачиваете документ с первоисточника в электронном виде.

Поиск рефератов на Linksdir.com.ua!
Раздел каталога

Научные статьи и авторефераты диссертаций по гуманитарным наукам

Название

Художня специфіка модерністської прози Вірджинії Вулф : автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.06 / Г.О. Батюк; Терноп. нац. пед. ун-т ім. В.Гнатюка. — Т., 2009. — 20 с. — укp.

Коротко

Художня специфіка модерністської прози Вірджинії Вулф

СсылкаК сожалению, на данный момент ссылка не доступна
Добавлено2010-05-07 02:31:24
Описание
         Проаналізовано основні вияви модерністського новаторства та загальні особливості модифікації художнього тексту у модернізмі. Розглянуто чинники формування творчого феномену, загальні проблеми естетики та письменницького світогляду В. Вулф. Виявлено й осмислено на прикладі романів В. Вулф "Пані Деловей", "До маяка" та "Орландо" модерністські концепції художньої творчості письменниці. Введено невідомі чи маловідомі в українському літературознавстві есе, листи, щоденники В. Вулф, які увиразнюють її творчу спадщину. Використано значну кількість іншомовних джерел.
См. также:
  • Художня специфіка твору Марко Вовчок „Маруся”

    Вступ 3
    1. Життєвий і творчий шлях Марка Вовчка 5
    2. Художня специфіка твору Марко Вовчок „Маруся” 13
    Висновки 30
    Література 31


  • Духовно-естетичні тенденції німецькомовної модерністської літератури XX ст. у ліриці Р.М. Рільке, прозі Т. Манна, драматургії М. Фріша

             Висвітлено феномен німецькомовного модернізму XX ст. у контексті двох масштабних і наскрізних духовно-естетичних тенденцій, що запропоновано визначати як "дисгармонійну" та "гармонійну". Відзначено, що перша реалізовувала самокритику Модерну та характеризувалася настановою на межове загострення фундаментальних протиріч культурної свідомості цієї доби, а друга була спрямована на пошук шляхів розв'язання зазначених протиріч і відкриття засобів "примирення індивіда зі Всесвітом" (Р.М. Рільке). Акцентовано увагу на "гармонійній" тенденції, відповідно до якої здійснено добір матеріалів, детермінований релевантно-репрезентативною значущостю літературних явищ у її межах та зі співвіднесеністю з основними етапами ровитку даної тенденції, для проведення аналізу. До таких явищ належать зріла поетична творчість Р.М. Рільке, художня проза Т. Манна і драматургія М. Фріша. Домінанти художніх систем даних авторів відображають найважливіші площини розвитку "гармонійної" тенденції, а саме: у царині онтології (Р.М. Рільке), у контексті мистецтва (Т. Манна) та сфері приватного життя (М. Фріш). Ці матеріали дозволяють висвітлити різні аспекти модерністського напряму у німецькомовній літературі, дослідити загальну динаміку розвитку "гармонійної" духовно-естетичної тенденції нмецькомовного модернізму XX ст. і на підставі зазначеної тенденції вивчити історію розвитку німецькомовної модерністської літератури XX ст.

  • ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА ВАВИЛОНУ


    1.
    1. ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА ВАВИЛОНУ 3
    1) ШУМЕРО-ВАВИЛОНСЬКА ЦИВІЛІЗАЦІЯ 3

    2) МИСТЕЦТВО ВАВИЛОНУ 4
    а) Майстерність вавилонських будівничих 4
    б) Рельєфи та скульптура 5
    в) Героїчний епос 6

    3) САМОБУТНІСТЬ ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ МЕСОПОТАМІЇ 6


    2. Г.СКОВОРОДА – ФІЛОСОФ І ПИСЬМЕННИК 7


    ЛІТЕРАТУРА 9

    3
    1) ШУМЕРО-ВАВИЛОНСЬКА ЦИВІЛІЗАЦІЯ 3

    2) МИСТЕЦТВО ВАВИЛОНУ 4
    а) Майстерність вавилонських будівничих 4
    б) Рельєфи та скульптура 5
    в) Героїчний епос 6

    3) САМОБУТНІСТЬ ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ МЕСОПОТАМІЇ 6


    2. Г.СКОВОРОДА – ФІЛОСОФ І ПИСЬМЕННИК 7


    ЛІТЕРАТУРА 9


  • Поетика художньої прози В. Будзиновського

             Досліджено поетику художньої прози В. Будзиновського. Розкрито жанрово-тематичні, сюжетно-композиційні особливості, психологізм і стильові домінанти малої прози письменника. В оповіданнях, новелах та "образках" автора відображено життя та побут сучасного йому суспільства, галицької інтелігенції. Епіка В. Будзиновського, грунтуючись на реалістичних принципах, відзначається взаємодією елементів поетики імпресіонізму, натуралізму, екзистенціалізму, що було характерно для українського літературного процесу наприкінці XIX - початку XX ст. Історичні повісті митця презентують поетизацію козацького минулого. Акцентовано на майстерності письменника у поєднанні історичного факту та вимислу, на його прагненні задовольнити духовні запити зображуваної епохи, взаємодії художньо-дослідницького та пригодницького начал, патріотично-виховному та національно-державницькому спрямуванні повістей В. Будзиновського. Визначено специфіку хронотопу як відбиття загальних філософських уявлень автора про зображувану ним епоху козаччини та її проекцію у позачасовому масштабі.

  • Предметно- орієнтована художня освіта у США

    : Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01 [Електронний ресурс] / Георгій Миколайович Карцивадзе; Луганський держ. педагогічний ун-т ім. Тараса Шевченка. — Луганськ, 2000. — 19 с. — укp.

  • Жанрова своєрідність прози Віктора Некрасова

             На матеріалі прозових творів В. Некрасова доведено, що у розвитку жанрів XX ст. активну роль відіграє авторська свідомість, яка впливає на формування жанрового вмісту, та на динаміку формальних ознак жанрів. Відзначено, що прозові жанри відображають незавершену дійсність, що зумовлює їх пластичність і відсутність чітких меж між жанрами та родами. Розкрито жанрову своєрідність прози В. Некрасова, взаємодію в ній документально-автобіографічного та художнього начал. Визначено провідні теми та мотиви, особливості художнього конфлікту, способи створення образів у прозі письменника. Встановлено роль образу України й українських мотивів у формуванні жанрового змісту творів письменника. Розкрито концепцію героя та його еволюцію на різних етапах творчості митця. Головним героєм прози В. Некрасова є людина, доля якої пов'язана зі його історією, країною, епохою. За складних соціально-історичних випробувань (війни, репресій, еміграції) некрасовський герой набув трагічного досвіду, проте автор акцентував на нездоланності у ньому духовного начала, яке допомагає встояти героєві та зберегти людські якості. У зв'язку з цим основні конфлікти часу письменник переносить у внутрішній світ особистості, де відбувається боротьба життя та смерті, свободи та насильства, пам'яті та забуття. У центрі прозових жанрів В. Некрасова - "проблемний індивід", який переймається історичними, соціальними та духовними питаннями часу. Визначено особливості жанрів повісті, оповідання, мемуарів у творчості митця, а також їх взаємодію з іншми жанрами. У жанрі повісті В. Некрасова відзначено елементи романного мислення, зв'язок з історичними творами, а також філософсько-психологічним напрямом російської літератури. У прозі В. Некрасова виділено різновиди оповідань: оповідання-випадок, оповідання-характер, оповідання-спогад (рефлексію). Досліджено форми мемуарної прози письменника, а саме: нарис, літературний портрет, подорож, книга-гра. Виявлено характерні особливості індивідуального стилю письменника, а саме: поєднання епічного та ліричного, риторичну стихію, увагу до деталей, грунтування на реальних фактах і подіях, прагнення до філософських узагальнень. Установлено жанрові константи та домінанти у творах В. Некрасова різних років. Розглянуто зв'язок творчості В. Некрасова з традиціями російської класичної літератури (О. Пушкіна, М. Гоголя, Л. Толстого, А. Чехова) та новаторство письменника в контексті літературного процесу.

  • Інтелектуальний інтертекст прози Докії Гуменної

             Досліджено особливості інтелектуального інтертексту прози Д. Гуменної. Визначено генологічну специфіку есе та сюжетних творів письменниці. Розкрито суть поняття "інтелектуальний інтертекст". До аналізу науково-популяризаторської фантастики залучено праці Геродота, М. Грушевського, М. Рудинського, Б. Рибакова, Митрополита Іларіона, Ф. Вовка, М. Сумцова, М. Марра, О. Потебні. Сюжетну наукову белетристику Д. Гуменної аналогізовано з науково-фантастичними творами у світовій літературі, які можна визначати як інтелектуальну прозу (О. Гакслі, Р. Шеклі). На прикладі науково-фантастичної прози письменниці висвітлено процес естетизації та інтелектуалізації жанру. Виявлено способи реалізації інтертексту в науково-популяризаторській прозі й інтертексту та голосу автора в науковій фантастиці. Дешифровано певні образи, епізоди та лексеми в сюжетних творах.

  • Художня творчість та культура в концепції З. Фрейда

             Зазначено, що розгляд історико-культурологічних аспектів психоаналізу, дослідження його ролі у розвитку культури, художньої творчості виявляють нові можливості духовного піднесення людини. Сьогодні висвітлення нових можливостей духовного удосконалення людини має пріоритетне, стратегічне значення для розвитку людства.

  • Художня творчість у контексті гуманітарного знання

             Теоретично обгрунтовано художню творчість як міжнаукову проблему, що активно пов'язана з динамікою видоутворення мистецтва, специфікою дослідження феномена художньої творчості, яка була об'єктом широкого міжнаукового аналізу протягом другої половини XIX - XX ст. Обгрунтовано параметри дослідження художньої творчості - естетичний, психологічний, етичний, мистецтвознавчий. Запропоновано до теоретичного вжитку низку положень, сукупність яких виявляє специфічність і самобутність творчого процесу, непересічність особистості митця, самодостатність та естетичну цінність мистецького твору: естетичне творчої особистості, "мотив" і "стимул" творчості, досвід самоаналізу митця, природу художньої геніальності, "простір", "час", "пам'ять", "безпосередні враження" як константи активізації творчого процесу, творчість в контексті "позитивної" і "негативної" психології, професійну етику митця тощо. Вперше в Українській естетиці систематизовано досвід українських науковців, розглянуто історичну традицію та сучасний стан щодо з'ясування художньої творчості в контексті гуманітарного знання. Проведено естетико-мистецтвознавчий аналіз мистецької практики, з наданням переваги тим періодам розвитку мистецтва, які мають зустрічні приклади самоаналізу та самооцінки творчого процесу з боку самих митців (Леонардо да Вінчі, Ф.Шіллера, Е.Золя, О.Уальда, І.Франка, Л.Українки, О.Кобилянської, В.Винниченка, І.Бергмана, Л.Вісконті та ін.).

  • Дизайнерська, композиційно-художня направленість у мистецтві Слобожанщини

             Зазначено, що в другій половині ХХ ст. у мистецтві Слобожанщини виокремилась потужна дизайнерська гілка з різноманітними жанровими розгалуженнями. Однією з провідних її складових був дизайн текстилю, зокрема батік, який в 1970 - 80-ті рр., внаслідок запровадження його в архітектуру, набув статусу монументально-декоративного мистецтва. Репрезентовано діяльність одного з яскравих майстрів батіку, який поєднував в собі ще й хист художника-проектувальника інтер'єру, А.Безпалого.

  • Художня природа біблійних текстів: проблема рецепції та інтерпретації

             Досліджено основні проблеми рецепції та інтерпретації Біблійної поетики. На основі праць Н.Фрая проаналізовано феномен сакрального тексту, висвітлено проблему полісемії Біблійних текстів.

  • Ігрові структури в музиці: естетика, типологія, художня практика

             Дисертацію присвячено розробці теоретичних положень ігрових структур в музиці на основі екстраполяції загальних ігрових принципів в галузі музичної творчості. Досліджено етапи формування європейських концепцій гри. На основі положень філософсько-естетичних ігрових теорій визначено сучасне розуміння гри як універсалії. Розкрито за множинністю зовнішніх ігрових модифікацій наявність спільних ігрових принципів. На основі іманентних ігрових закономірностей вичленовано можливі варіанти структури гри. Теоретично розроблено і введено поняття "ігрової структури в музиці"; запропоновано типологізацію ігрових структур за принципами взаємодії їх складових елементів: ігрова структура "змагання" (принцип змагання), ігрова структура "мозаїки" (принцип комбінаторики), ігрова структура "містифікації" (принцип амбівалентності). Розроблену методику аналізу за допомогою ігрових структур апробовано на матеріалі фортепіанного циклу "П'ять пальців" та "Гімну" з "Серенади in A" І.Стравинського; Сонати для скрипки і фортепіано G-dur, Концерту для фортепіано з оркестром G-dur М.Равеля; Концерту N2 для скрипки з оркестром М.Скорика.

  • Романістика Генрі Робертса в контексті англійської прози пізнього Ренесансу

             Комплексно досліджено романістику англійського пізньоренесансного письменника Г. Робертса. На підставі аналізу поетики його творів з використанням новітніх методологій літературознавчого аналізу (рецептивної естетики, "нового історизму") показано, що автор віддає перевагу популярним літературним конвенціям, використовує стандартні технології зацікавлення читача та враховує неелітарність читацької аудиторії, смаки якої формувались під впливом творів більш талановитих письменників (Дж. Лілі, Ф. Сідні, Р. Грін, Т. Лодж). Доведено, що романи Г. Робертса належать до масової літератури. Автор уникає інтелектуалізму, складної проблематики та філософічності, не приділяє уваги художньо-естетичним аспектам, намагається грунтуватися на ефективності використання "літературних формул". Проведено комплексний аналіз романістики Г. Робертса у системі координат "формульної літератури", що дозволило висвітлити суголосність творчих пошуків цього літератора з запитами та смаками "нової" читацької аудиторії - представників третього стану єлизаветинського суспільства та сприяло уточненню уявлень про шляхи розвитку пізньоренесансної романістики.

  • Оповідний простір художньої прози Ф. Саган: лінгвокогнітивний та комунікативний аспекти

             Визначено та проаналізовано особливості наративної структури художніх творів романістики. З'ясовано роль фокалізації та її окремих різновидів в оповідному просторі художньої прози письменниці. Представлено лексичні, морфологічні та синтаксичні засоби розгортання концептуальної інформації в різних типах оповіді, притаманних аналізованим творам. Встановлено, що оповідний простір художніх творів Ф. Саган виступає площиною розгортання окремих концептуальних творів екстра- / інтрагетеродієгетичної й екстра- / інтрагомодієгетичної оповіді, які сукупно формують концептуальний мегапростір художньої прози письменниці. Проаналізовано, що виділення суб'єктно-мовленнєвих планів оповідача та персонажа в оповідному просторі художньої прози Ф. Саган дозволило представити типологію засобів відтворення внутрішнього мовлення персонажа в аспекті його структури та семантики.

© 2007-2019 vbs.com.ua