От партнеров

Заказать работу

От партнёров


Счетчики
    Желаете получить информацию о том, где можно найти и СКАЧАТЬ не отходя от своего компьютера бесплатные журналы, обзоры, научные и аналитические статьи, статистические данные, книги, учебники, официальные документы государственных органов? Тогда воспользуйтесь нашим новым сервисом "Полезная ссылка"!

    Как это работает? Очень просто! Вы получаете полезную ссылку, нажав на которую, скачиваете документ с первоисточника в электронном виде.

Поиск рефератов на Linksdir.com.ua!
Раздел каталога

Научные статьи и авторефераты диссертаций по медицине

Название

Стан імунитету у хворих на мікробну екзему з мікогенною алергією : автореф. дис... канд. мед. наук: 14.03.08 / І.Б. Попова; Донец. нац. мед. ун-т ім. М.Горького. — Донецьк, 2009. — 18 с. — укp.

Коротко

Стан імунитету у хворих на мікробну екзему з мікогенною алергією

СсылкаК сожалению, на данный момент ссылка не доступна
Добавлено2010-05-07 01:25:17
Описание
         Досліджено стан імунітету у хворих на мікробну екзему з мікогенною алергією. За результатами дослідження виявлено зв'язок наявності хворих на хронічну мікробну екзему (ХМЕ) підвищеного рівня специфічного імуноглобуліну класу E (IgE), IgG4 до алергенів непатогенних і умовно-патогенних грибів: Mucor racemosus, Alternaria tenuis, Candida albicans, Penicillium notatum, Cladosporium herbarum, Aspergillus fumigatus на стан основних показників клітинного та гуморального імунітету. Досліджено рівень специфічного імуноглобуліну E до алергенів окремих грибів у хворих на ХМЕ. У більшості з обстежених хворих установлено підвищення рівня специфічного IgE до алергенів Penicillium notatum - 39 %, за цього середній рівень показників виявися збільшеним удвічі. У 58 % хворих з встановленим підвищеним рівнем специфічного IgE виявлено чутливість до двох і більше алергенів грибів. Одержано вірогідні дані, які свідчать за наявності в пацієнта сенсибілізації до Penicillium notatum чутливість до одного з інших алергенів грибів. Досліджено рівень специфічного IgG4 до алергенів окремих грибів у хворих на ХМЕ. Встановлено в 95,7 % з обстежених хворих підвищення рівня специфічного IgG4 до одного з досліджених алергенів. У 47 % хворих виявлено підвищений рівень специфічного IgG4 до алергенів Mucor racemosus. Досліджено імунну систему у хворих на ХМЕ з підвищеним рівнем специфічного IgE та специфічного IgG4. За цього встановлено, що рівень CD3+ та CD20+ клітин має тенденцію до зниження, показники IgA і IgM - до зниження. Під час проведення кластерного аналізу у більшої кількості випадків виявлено підвищений рівень IgE до одного чи більше алергенів грибів, пов'язаний з з показниками імунограми.
См. также:
  • Функціональний стан системи нейропептидів у дітей, хворих на екзему та нейродерміт, комплексне їх лікування з використанням нейропептидомодулюючої терапії

             Удосконалено методи лікування дітей, хворих на екзему та нейродерміт на підставі вивчення вмісту в крові показників системи нейропептидів (субстанції Р, бета-ендорфіну, лей-енкефаліну, мет-енкефаліну) та окремих медіаторів запалення (простагландинів E2 та Ф2-альфа, лейкотриєну B4), що звільняються під їх впливом. Виявлено достовірне збільшення досліджених показників за одночасного фізіологічного значення IgE. Розроблено новий ефективний метод лікування дітей, хворих на екзему та нейродерміт з застосуванням нейропептидомодулювальної терапії з використанням діосмектиту й ехінацеї пурпурової (внутрішньо) та мазі "Мефенат" (місцево). Встановлено, що застосування нової методики лікування відновлює основні показники нейропептидів і медіаторів (до фізіологічного значення) та сприяє клінічному одужанню або значному поліпшенню результатів у 95,7 % хворих на екзему та у 91,7 % - на нейродерміт. Виявлено відсутність рецидивів або значне зменшення ступеня тяжкості їх проявів відповідно у 91,3 % та 83,3 %. Розроблено новий метод вторинної профілактики розвитку тяжких рецидивів екземи та нейродерміту у дітей з використанням нейропептидомодулювальної терапії.

  • Комплексна корекція біоритмологічних порушень гормонів адаптації, інтерлейкінів у хворих на хронічну екзему

             Вивчено патогенез та досліджено питання підвищення ефективності лікування хворих на хронічну екзему (ХрЕ). У пацієнтів з ХрЕ на підставі вивчення добових біоритмів кортизолу й інсуліну встановлено два типи реакції організму на хворобу, що мала прояв у більшості хворих підвищенням у крові рівня кортизолу вранці, у частини пацієнтів - зменшенням вмісту гормону протягом доби. Варіанти змін кортизолу й інсуліну характеризують рівний ступінь тяжкості дії стресорного фактора, який спричиняє загострення хвороби. У хворих на ХрЕ встановлено зміщення акрофази гормонів, збільшення або зменшення мезора й амплітуд коливань. За умов використання даларгіну чи мелатоніну та гропригозину підвищується ефективність терапії, що дозволило одержати позитивні результати у 92,8 % хворих, скоротити строки лікування в 1,6 разів, зменшити кількість рецидивів у 3,0 рази, нормалізувати біоритми гормонів, а також стан адаптації.

  • Комплексна терапія хворих на екзему та нейродерміт з переважним ураженням шкіри нижніх кінцівок

             Встановлено особливості перикисного окиснення ліпідів (ПОЛ) та їх взаємозв'язок з порушеннями гемодинаміки, мікроциркуляції та оксигенації шкіри у хворих на екзему та нейродерміт з переважним ураженням шкіри нижніх кінцівок. Розроблено методику та диференційовані показання щодо комплексної патогенетичної терапії хворих на екзему та нейродерміт з локалізацією патологічного процесу на шкірі нижніх кінцівок з використанням антиоксидантів та препаратів для корекції гемодинаміки. Враховуючи клінічні особливості дерматозів, вивчено терапевтичний вплив запропонованих коригувальних препаратів на стан ПОЛ та регіональної гемодинаміки, мікроциркуляції та оксигенації шкіри. Надано клініко-лабораторну оцінку комплексної диференційованої терапії хворих на екзему та нейродерміт з переважним ураженням шкіри нижніх кінцівок з подальшою їх реабілітацією та диспансеризацією.

  • Тактика лікування хворих на хронічну екзему з використанням квантово-енергетичної та гетеротренінгової терапії

             Удосконалено методи лікування хворих на хронічну екзему на підставі вивчення ролі регулювальних структур головного мозку та біогенних амінів (серотоніну, гістаміну). Розроблено метод комплексної квантово-енергетичної та гетеротренінгової терапії, який забезпечує відсутність рецидивів або менший ступінь тяжкості їх проявів у 90% хворих на хронічну екзему, відновлення до фізіологічних значень патологічно змінених показників біогенних амінів.

  • Діагностика стану компенсаторних систем та їх патогенетична корекція препаратом "Амізон" у лікуванні хворих на екзему

             Вивчено частоту та характер компенсаторних реакцій (КР) антиоксидантно/оксидантної системи та системи імунного захисту, що дало змогу удосконалити діагностику та обгрунтувати корекцію стану цих компенсаторних систем (ВС). Визначено систему кореляційних взаємозв'язків між поширенням екземи та віко-статевими й еколого-етіологічними факторами. Запропоновано способи прогнозування поширення екземи. За умов дослідження стан КС розглянуто у їх цілісному взаємозв'язку та доведено, що КР досліджених КС тотожні й формуються у визначеній послідовності: компенсація - дисбаланс - декомпенсація. Обгрунтовано класифікацію клінічних варіантів КР. Розвинуто методологію оцінки ефективності лікування даних хворих. Доведено, що клінічна ефективність препарату "Амізон" визначається особливістю мішеней модуляції впливу, власним імуномодулювальним ефектом та зростанням функціональної впорядкованості компенсаторних систем.

  • Вивчення змін показників тезиграфії сироватки крові у хворих на екзему в динаміці комплексного лікування екземи із застосуванням мікрохвильової резонансної терапії

             Проведене комплексне клініко-лабораторне обстеження 120 хворих на справжню й мікробну екзему із застосуванням тезиграфічного, газохроматографічного визначення ліпідів й імунологічного методів. Показано, що у хворих на екзему спостерігається виражене порушення показників тезиграфії сироватки крові, наявність імунодефіцитного стану з підвищенням рівня ЦІК, а також зміни жирнокислотного спектра сироватки і плазми крові. Виявлені кореляційні зв'язки, переважно середньої сили, між дослідженими показниками. Результати проведених досліджень переконують, що тезиграфічний метод може бути застосованим у якості допоміжного діагностичного тесту при екземі, а також як прогностичного - в динаміці терапії дерматозу. Розроблений новий комплексний метод лікування екземи із застосуванням МРТ і місцевого крему "Дермазин", який вміщує сульфадиазин срібла, що суттєво підвищує ефективність лікування і подовжує строки ремісії дерматозу.

  • Особливості перебігу бронхіальної астми у дітей з харчовою алергією

             Визначено клінічні особливості, розроблено алгоритм діагностичного пошуку та запропоновано прогностичні критерії щодо виявлення замаскованої харчової алергії (ХА) в дітей, хворих на бронхіальну астму (БА). З урахуванням клініко-анамнестичних і параклінічних ознак створено констеляційну диференційно-діагностичну таблицю для виявлення замаскованої ХА в дітей з БА. Проаналізовано лікувальну тактику та виявлено, що діти з ХА частіше отримували комплексне лікування з включенням глюкортикостероїдів, а у разі монотерапії лікування дітей з БА проводилось з застосуванням сальбутамолу. За результатами катамнестичного спостереження установлено, що у пацієнтів I групи приступи астми виникають у кількості 5 і більше разів на рік, а ХА вірогідно збільшує ризик частих приступів БА.

  • Клініко-параклінічні особливості і оптимізація лікувально-реабілітаційних заходів при функціональних диспепсіях та хронічному гастриті у дітей з харчовою алергією

             Досліджено питання оптимізації діагностичних і лікувально-реабілітаційних заходів у дітей з функціональною диспепсією (ФД) і хронічним гастритом (ХГ) на фоні харчової алергії (ХА). Вивчено особливості клінічного перебігу, вегетативної нервової системи (ВНС), ендоскопічної та цитоморфологічної картини слизової оболонки шлунка, реакцій перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) і антиоксидантного захисту (АОЗ) у крові та шлунковій слизі, а також стану імунітету у дітей з ФД або ХГ і ХА. Встановлено, що у даній групі дітей у разі більш тяжкого перебігу захворювань гастродуоденальної зони (ГДЗ) існують особливі реакції з боку ВНС і слизової оболонки шлунка, а також активізації процесів ПОЛ, імунної системи, послаблення АОЗ. Проаналізовано дані особливості, які є інформативними маркерами алергічного процесу у дітей з патологією ГДЗ, з метою встановлення характеру запалення верхніх відділів шлунково-кишкового тракту з обгрунтуванням диференційного використання прокінетиків ІІ і ІІІ генерацій.

  • Стан кісткової тканини у дітей, хворих на хронічний гастродуоденіт

             Шляхом вивчення ранніх проявів порушення мінеральної щільності кістки, мінерального обміну досліджено стан кісткової системи у дітей, хворих на хронічний гастродуоденіт. Встановлено клініко-параклінічні особливості перебігу хвороби у дітей з різною мінеральною щільністю кісткової тканини та виділено чинники ризику виникнення остеопенічного синдрому, зумовлені вказаною патологією. Показано, що у хворих на хронічний гастродуоденіт з остеопенічним синдромом, тривалість якого більше трьох років, захворювання супроводжувалося затримкою фізичного та статевого розвитку, зниженою кислоутворювальною функцією шлунка дуоденогастральним рефлюксом, субатпрофічними й атрофічними змінами слизової шлунка, дисбактеріозом II ступеня тяжкості. У дітей, хворих на хронічний гастродуоденіт, остеопенічний синдром спостережено у 50,2 %, причому в хлопчаків остеопенію діагностовано на 15,3 % частіше, ніж у дівчаток. Запропоновано та впроваджено методики клінічної та прараклінічної діагностики, корекції остеопенії та остеропорозу дітей, хворих на хронічний гастродуоденіт. З'ясовано, що корекція остеопенії препаратами кальцію ефективна лише у дітей молодшого віку. Серед дівчаток 12 - 15 років позитивний ефект мав місце лише у разі комплексного застосування препаратів кальцію та "Відеїну 3", а для поліпшення стану хлопчиків доцільно застосовувати препарати, що позитивно впливають на стан кісткової тканини та активізують руховий режим.

  • Стан слухової та вестибуларної функції у хворих на розсіяний склероз

             Розглянуто стан слухової та вестибулярної функції у хворих на розсіяний склероз (РС) на підставі вивчення взаємозв'язку між електроакустичними, вестибулометричними та нейрофізіологічними даними залежно від стадії, ступеня тяжкості та тривалості захворювання. Обстежено 100 хворих на РС цереброспінальну форму з достовірним діагнозом за критеріями Mc.Donald (2005) (43 чоловіка, 57 жінок) та 25 здорових осіб, вік обстежених 17 - 55 років. На підставі досліджень встановлено, що за даними тональної порогової аудіометрії у 74 % хворих на РС слух на тони в конвенціональному діапазоні частот знаходиться в межах нормальних величин, але у 82 % з них спостерігали зниження слуху (до 55 дБ) в розширенному діапазоні частот, лише у 26 % обстежених хворих зниження порогів слухових відчуттів має місце як в конвенціальному, так і в розширенному діапазоні частот. У 95 % хворих на РС виявлено ураження на рівні стовбурових структур слухового аналізатора та виявленно центральні вестибулярні розлади різного ступеня тяжкості від І до ІІІ. Виявлено невідповідність між тяжкістю вестибулярної дисфункції (ВДФ) та вираженістю статичної рівноваги за всіх ступенів РС. Зазначено, що застосування пульс-терапії кортикостероїдів у хворих на РС у стадії екзацербації демієлінізувального процесу дозволяє коригувати порушення слухової та вестибулярної функції.

  • Стан кістково-суглобової системи у хворих на цукровий діабет

             Встановлено клінічні особливості, механізми розвитку ускладнень з боку кістково-суглобової системи у хворих на цукровий діабет (ЦД). Показано високу частоту специфічного ускладнення ЦД - синдрому обмеження рухливості у хворих I (46 %) так II (34 %) типів захворювання. Ураження суглобів у хворих на ЦД обумовлене з виникненням дегенеративно-дистрофічних змін у навколосуглобових структурах внаслідок порушення метаболізму загальних глікозаміногліканів. Показано, що для ЦД характерні системні зміни кісткової тканини, які полягають у зменшенні щільності та порушенні еластичності, переважно, її трабекулярної частини. Встановлено відмінність в механізмах розвитку остеопорозу у хворих на ЦД I та II типів. Завдяки результатам дослідження поглиблено уявлення про патологічні механізми розвитку ураження кістково-суглобової системи у хворих на ЦД, обгрунтовано підходи до діагностики даних ускладнень.

  • Стан антиендотоксинового імунітету у хворих при різних формах поліпозного риносинуситу

             Здійснено клініко-імунологічне обгрунтування диференційованих підходів до лікування хворих поліпозним риносинуситом (ПР) та оцінено стан антиендотоксинового імунітету. Досліджено питання стосовно цілеспрямованого призначення топічних стероїдів (альдецину), бактерійних лізатів (ІРС-19), сучасного імуномодулятора "Манакс", а також прогнозування рецидивів поліпозного процесу. Наведено результати клінічних спостережень, обстеження та лікування 112-ти хворих на ПР (поліпозну, гнійно-поліпозну форми, у період ремісії), а також лабораторні дані оцінки стану антиендотоксинового імунітету, аутоантитіл до однониткової ДНК класів M і G, загальних імуноглобулінів трьох класів, цитоморфологічних досліджень поліпів та бактеріологічних досліджень вмісту порожнини носа. Установлено наявність переважання зниженого рівня антиендотоксинових антитіл разом зі зниженим вмістом загальних імуноглобулінів однойменних класів у сироватці крові, що вказує на виражені порушення у гуморальній ланці імунітету. Відзначено, що зміни рівня антиендотоксинових антитіл у сироватці крові не взаємопов'язані з цитоморфологічними особливостями поліпів. З'ясовано підвищений вміст аутоантитіл до однониткової ДНК класів M і особливо G за різних форм ПР і у період ремісії, що може бути використано як прогностичний критерій запального процесу. На підставі клініко-імунологічної характеристики з урахуванням змін стану антиендотоксинового імунітету у хворих на ПР обгрунтовано диференційоване призначення топічних стероїдів (альдецину), бактерійних лізатів (ІРС-19) і манаксу. Через 1,5 роки після лікування встановлено зменшення числа рецидивів захворювання в 4 рази після обгрунтованого застосування топічних стероїдів, 4,7 разів - ІРС-19, у 7 разів - комплексного призначення ІРС-19 і манаксу. Оцінено безпосередні результати лікування та віддалених спостережень у катамнезі та підтверджено доцільність диференційованого підходу до вибору медикаментозних препаратів.

  • Стан агрегації тромбоцитів у хворих на хронічні запальні захворювання легень

             Доведено, що показники агрегації тромбоцитів характеризуються слабкою відтворюваністю. За результатами дослідження агрегації тромбоцитів in vitro препаратів "Фенспірид", "Сорбілакт" і "Реосорбілакт" доведено їх антиагрегаційний ефект. Запропоновано використовувати метод лазерної агрометрії з метою вивчення антиагрегаційних властивостей лікарських препаратів. Доведено, що у хворих на гострі неспецифічні запальні захворювання легень, туберкульоз з вираженими ознаками активності запального процесу, злоякісні новоутворення легень наявна значна частота випадків підвищення агрегаційної здатності тромбоцитів. У хворих на хронічні обструктивні захворювання легень поза загострень та ідеопатичний фіброзуючий альвеоліт з супутньою гіперагрегацією тромбоцитів установлено значну кількість зниження агрегаційної здатності тромбоцитів. Запропоновано використовувати метод лазерної двоканальної агрегометрії для проведення діагностики порушень агрегаційної здатності тромбоцитів у хворих на хронічні запальні захворювання легень. Доведено, що підвищена агрегаційна здатність тромбоцитів наявна у пацієнтів зі збільшенням гемоконцентрації. Запропоновано здійснювати інфузійну терапію таким хворим.

  • Стан зовнішньосекреторної функції підшлункової залози у хворих на цукровий діабет

             Розглянуто підвищення якості діагностики та лікування зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози (ЗСНПЗ) у хворих на ЦД І та ІІ типів. Обстежено та проліковано 220 пацієнтів віком 18 - 60-ти років: з ЦД І типу - 68 хворих, з ЦД ІІ типу - 152 пацієнти, 60 осіб без діабету. Визначено, що чутливість і специфічність методу визначення фекальної еластази-1 (ФЕ-1) у діагностиці ЗСНПЗ склали 90 і 95 % відповідно та перевищували для тесту Лунда (85 - 90 % відповідно). У більшості (51,8 %) хворих на ЦД І та ІІ типів виявлено ЗСНПЗ різного ступеня. Зауважено, що через 3 міс. внаслідок корекції цукрознижувальної терапії, що проводилася індивідуально, показники компенсації ЦД поліпшилися. Розкрито, що метод діагностики ЗСНПЗ шляхом визначення ФЕ-1 має переваги, зокрема, високу чутливість і специфічність, простоту виконання, відсутність необхідності у спеціальній дієті та міжнародну стандартизацію.

© 2007-2018 vbs.com.ua