От партнеров

Заказать работу

От партнёров


Счетчики
    Желаете получить информацию о том, где можно найти и СКАЧАТЬ не отходя от своего компьютера бесплатные журналы, обзоры, научные и аналитические статьи, статистические данные, книги, учебники, официальные документы государственных органов? Тогда воспользуйтесь нашим новым сервисом "Полезная ссылка"!

    Как это работает? Очень просто! Вы получаете полезную ссылку, нажав на которую, скачиваете документ с первоисточника в электронном виде.

Поиск рефератов на Linksdir.com.ua!
Раздел каталога

Научные статьи и авторефераты по сельскому хозяйству

Название

Пролонгована епідуральна анестезія у собак і кіз : Автореф. дис... канд. вет. наук: 16.00.05 / Д.В. Слюсаренко; Харк. зооветеринар. ін-т. — Х., 2001. — 20 с.: рис. — укp.

Коротко

Пролонгована епідуральна анестезія у собак і кіз

СсылкаСкачать в архиве
Добавлено2008-08-15 02:57:24

Харківський зооветеринарний інститут




СЛЮСАРЕНКО Дмитро Вікторович


УДК: 619:616-089.636.39.7






ПРОЛОНГОВАНА ЕПІДУРАЛЬНА АНЕСТЕЗІЯ

У СОБАК І КІЗ




16.00.05 – ветеринарна хірургія






АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук









Харків – 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі хірургії Харківського зооветеринарного інституту Міністерства аграрної політики
України


Наукові керівники:

кандидат ветеринарних наук Воронін Іван Іванович, Харківський зооветеринарний інститут, доцент кафедри
хірургії

кандидат ветеринарних наук Юрченко Леонід Іванович, Харківський зооветеринарний інститут, завідувач кафедри
хірургії, доцент


Офіційні опоненти:

доктор ветеринарних наук, професор Фоменко Григорій Миколайович, Харківський зооветеринарний інститут,
завідувач кафедри анатомії свійських тварин,

кандидат ветеринарних наук Тихонюк Леонід Андрійович, Білоцерківський державний аграрний університет, доцент
кафедри хірургії


Провідна установа: Національний аграрний університет, кафедра хірургії Кабінету Міністрів України, м. Київ


Захист відбудеться ____21 травня____________ 2001 р. о _10__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради
Д 64.070.01 при Харківському зооветеринарному інституті (62341, аудиторія №2, п/в Мала Данилівка,
Дергачівський район, Харківська область).


З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського зооветеринарного інституту (п/в Мала Данилівка,
Дергачівський район, Харківська область)


Автореферат розісланий “19” __квітня____________ 2001 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, доцент Савенко М.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Серед методів знеболювання епідуральна анестезія займає далеко не останнє місце. Вона добре відома
ветеринарним фахівцям, клінічно використовується десятки років, хоча в нашій країні в дрібних тварин не
одержала належного розповсюдження. У той же час при вивченні клінічних і фізіологічних особливостей
епідуральної блокади виявлено багато цікавого, і було б справедливим висунути ці дослідження в розряд важливих
наукових направлень у сучасній анестезіології.

У ветеринарній і гуманітарній медичній літературі є повідомлення про використання катетеризації епідурального
простору з подальшою кількаразовою ін’єкцією розчину анестетика через катетер. За цими повідомленнями дана
методика може використовуватись як метод пролонгованого знеболювання під час оперативних втручань, як метод
післяопераційного знеболювання і як різновид патогенетичної терапії. Відомо її використання у великої рогатої
худоби (R.T. Skarda, W.W. Muir, 1979; S.C. Hussian, A. Kumar, 1989; R. T. Skarda, W. W. Muir, J. A. E. Hubbel,
1989), у коней (E.M. Green, R.C. Cooper, 1984; T.L.Grubb, T.W.Reibold, M.J.Huber, 1992; R. T. Skarda, W. W.
Muir, 1994), у овець (С.Д. Рамазанов, 1993) і собак (A.M. Klide, L.R. Soma, 1968; A.M. Klide, 1971; K. Bonath,
K. Gerlach, W. Gilbert, 1985; J.C. Thurmon, W.J. Tranquilli, G.J. Benson, 1996; Р. Пульняшенко, 1997; Ж.
Хозгуд та ін., 2000). Літературні дані, які вказують про катетеризацію епідурального простору з подальшим
кількаразовим уведенням місцевого анестетика в кіз, відсутні.

Позитивні результати при вивченні пролонгованої епідуральної анестезії можуть значно спростити виконання
ветеринарних маніпуляцій та оперативних втручань при наявності достатнього ступеня знеболювання і практично в
будь-яких умовах без використання дорогого спеціального обладнання. Це може розширити можливості застосування
епідуральної анестезії й мати економічну ефективність для клінічної ветеринарії України в сучасних умовах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася відповідно до плану
науково-дослідних робіт ХЗВІ за ініціативною тематикою (номер державної реєстрації 0198U000625). Автор
проводив дослідження в напрямку розробки методики, направленої на вдосконалення лікувальних заходів у
клінічній ветеринарній практиці.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи було опрацювання методики знеболювання у собак та кіз шляхом
двократного послідовного введення 2 %-ного розчину лідокаїну гідрохлориду через катетер, що знаходиться в
епідуральному просторі після його люмбосакральної пункції, тобто пролонгованої епідуральної анестезії. Згідно
з метою роботи були поставлені такі завдання для дослідження:

Об’єкт дослідження: собаки, кози, клініко-фізіологічні показники організму.

Предмет дослідження: потенційована пролонгована епідуральна анестезія у собак, пролонгована епідуральна
анестезія у кіз, вплив анестезії на організм собак і кіз і окремо введених рометару внутрішньом’язово та
лідокаїну епідурально на організм собак.

Практичне значення одержаних результатів у тому, що на основі експериментальних і клінічних досліджень
доведено доцільність використання пролонгованої епідуральної анестезії при оперативних втручаннях тривалого

См. также:
  • Анестезія та інтенсивна терапія при трансплантації нирок та печінки

             Вперше розроблено комплексну програму анастезії та фармакологічного протиішемічного та протиреперфузійного захисту трансплантантів нирки та печінки. Обгрунтовано застосування блокаторів кальцієвих каналів і манітолу, які дозволили істотно зменшити число випадків відстроченої функції ниркових трансплантатів. Встановлено цільовий рівень центрального венозного тиску перед реперфузією ниркового трансплантата, яким визначається об'єм керованої інфузійної терапії кристалоїдами. Вивчено особливості кисневого режиму в ранньому післяопераційному періоді, динаміки змін продуктів перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантної системи. Досліджено їх роль залежно від типу початкової функції ниркового трансплантата. Запропоновано анастезію та інтраопераційну інтенсивну терапію за умов ортотропної трансплантації печінки. Наведено методику та тактику керування гемодинамікою вазоактивними препаратами та інфузійно-трансфузійною терапією з застосуванням селсейвера та системи швидкодії інфузії на добезпечінковому, безпечінковому етапах, а також у реперфузійну фазу післябезпечінкового етапу ортотропної трансплантації печінки без веновенозного обходу.

  • Анестезія на основі пропофолу в дитячій щелепно-лицьовій хірургії

             Зазначено, що після щелепно-лицьових операцій в дітей під анестезією на основі пропофолу, зі знеболенням фентанілом або регіональними блоками, самостійне дихання відновлювалося у 2,6 рази, а притомність - у 3,9 рази швидше на відміну від кетамін-фентанілового наркозу; крім того, блювання спостерігалося в 13,6 разів рідше. Відзначено, що після анестезії пропофолом зі знеболенням регіональними блоками блювання не було, значного пригнічення пропофолом клітинної складової імунної відповіді не виявлено. Після анестезії пропофолом знеболення регіональними блоками було значно меншим у порівнянні з кетамін-фентаніловим і пропофол-фентаніловим наркозом, крім того, і пригнічення когнітивних функцій було значно меншим і коротшим.

  • Пролонгована регіональна внутрішньоартеріальна інфузія в інтенсивній терапії гострого панкреатиту важкого ступеня

             Оптимізовано методи діагностики, моніторингу перебігу й інтенсивної терапії гострого панкреатиту тяжкого ступеня з метою покращання якості та результатів лікування і зменшення кількості летальних випадків. Проведено комплексне оцінювання тяжкості стану та системної запальної реакції у 57-ми хворих на гострий панкреатит. Досліджено патогномонічність і клінічну значущість вмісту С-реактивного протеїну та цитокінів (фактора некрозу пухлини-, інтерлейкіну-10) сироватки крові для об'єктивного оцінювання тяжкості гострого панкреатиту. Досліджено вплив пролонгованої регіонарної внутрішньоартеріальної інфузійної терапії з катетеризацією черевного стовбура на перебіг першої фази (панкреатогенної токсемії) гострого панкреатиту. Доведено, що застосування внутрішньоартеріального шляху введення антибактеріальних і антипротеазних засобів сприяє запобіганню інфекційним ускладненням, що дозволяє знизити рівень пізньої летальності у пацієнтів з тяжким перебігом гострого панкреатиту. З'ясовано, що включення до складу інтенсивної терапії внутрішньоартеріальної інфузії 0,5 % розчину прокаїну (новокаїну), а також здійснення епідуральної аналгезії 0,5 % розчином бупівакаїну дозволяє значно покращити результати знеболення.

  • Регіонарна внутрішньоартеріальна комбінована пролонгована терапія при комплексному лікуванні хворих із нейропатично-інфікованою та змішаною формами синдрому стопи діабетика

             Вперше оцінено ефективність застосування внутрішньоартеріальної довготривалої медикаментозної терапії сумісно з лазерним опроміненням ран у комплексному лікуванні нейропатично-інфікованої та змішаної форм синдрому стопи діабетика. Експериментально обгрутовано та клінічно апробовано вплив низькоенергетичного лазерного випромінювання хвиль різної довжини на чутливість мікрофлори до антибактеріальних препаратів. Розроблено метод пролонгованої регіонарної внутрішньоартеріальної комбінованої терапії у комплексному лікуванні нейропатично-інфікованої та змішаної форм синдрому стопи діабетика. Вивчено динаміку показників рівня ендогенної інтоксикації, імунного захисту організму та вільнорадикального окиснення ліпідів у хворих з нейропатично-інфікованою та змішаною формами синдрому стопи діабетика у разі застосування методу пролонгованої регіонарної внутрішньоартеріальної комбінованої терапії.

  • Атопічний дерматит у собак

    : Автореф. дис... канд. вет. наук: 16.00.05 [Електронний ресурс] / К.С. Медведєв; Білоцерків. держ. аграр. ун-т. — Біла Церква, 2000. — 16 с. — укp.

  • Бабезіозний увеїт собак

             Вивчено увеїт, зумовлений бабезіозом у собак. З'ясовано, що бабезіозний увеїт собак виникає у східноєвропейських вівчарок (27,8 %) і, рідко, у безпородних собак (16,7 %), найчастіше - собак після 12-місячного віку (58,8 %), вірогідно зумовленому посиленням сенсибілізації з віком. У разі слабкого прояву запалення війкового тіла виявлено міоз, світлобоязнь, сльозотечу та незначні зміни райдужки та рогівки, преципітати у передній камері ока, за тяжкого ступеня циліарного запалення має місце перикорнеальна ін'єкція судин, гіфема, сильний біль у ділянці війкового тіла, фібрин у передній камері ока, задні синехії, глаукома. Вміст у крові еритроцитів, гемоглобіну, лейкоцитів, показників лейкограми, вміст білка, його фракцій, білірубіну, АСТ і АЛТ, сечовини, креатиніну та бабезіозу, неускладненого увеїтом, ідентичні таким показникам ускладненого увеїтом бабезіозу, що доводить патогенетичну роль інших чинників у виникненні запалення війкового тіла. Відзначено, що кількість лейкоцитів, T- і B-лімфоцитів, T-хелперів, T-супресорів, показник імунорегуляторного індексу, вміст IgG, M у разі бабезіозу, ускладненого увеїтом, більші у порівнянні з цими показникамии за умов базіозу, неускладненого увеїтом, що зумовлює патогенетичну роль імунологічних порушень у виникненні запалення війкового тіла. Відзначено, що лікування бабезіозного увеїту раціональне у разі застосування на тлі базіозної терапії мідріатів (найчастіше 1 %-й розчину атропіну), нестероїдних протизапальних препаратів, зокрема, диклофенаку за дози 0,5 мг/кг маси тіла, а також тималіну (як імуномодулятора та стимулятора фагоцитозу) за дози 5 - 20 мг/ кг маси тіла тварин залежно від тяжкості перебігу запалення судинної оболонки очного яблука.

  • Екстракапсулярна екстракція катаракти у собак і котів

    : автореф. дис... канд. вет. наук: 16.00.05 [Електронний ресурс] / Олег Олегович Петренко; Білоцерківський держ. аграрний ун-т. — Біла Церква, 2007. — 17 с. — укp.

  • Патоморфологічні зміни шкіри при демодекозі собак

             На основі використання методів гістології і гістохімії вперше проведено детальне вивчення патоморфологічних змін у шкірі собак у разі виникнення демодекозу. Визначено особливості локалізації збудника хвороби, гістохімічні та морфометричні параметри різних шарів епідермісу, дерми і придатків шкіри. На підставі їх аналізу та співставлення з морфологічними і гістохімічними показниками шкіри клінічно здорових собак встановлено нові дані щодо патогенезу даного акародерматозу. Виявлено, що весь цикл збудника хвороби відбувається у волосяних фолікулах і залозах шкіри. Визначено, що її руйнування зумовлене двома механізмами: автоімунною реакцією у шкірі та механічною дією кліщів. Під час проведення епізоотологічних досліджень встановлено відсутність вираженої сезонності хвороби і залежність захворюваності собак даним акародерматозом від породи і віку. Виявлено, що за умов великого міста для тварин характерні локальна і генералізована форми демодекозу. Детально описано гістологічну будову і гістохімічний склад шкіри клінічно здорових собак. Надано кількісну характеристику клітин, що інфільтрують шкіру, досліджено гістохімічний склад кожного з її шарів.

  • Удосконалення методів зажиттєвої діагностики бабезіозу собак

             Розроблено й одержано антиген для серологічної діагностики бабезіозу собак. Вивчено динаміку титру антитіл за експериментального зараження тварин збудником бабезіозу та за умов застосування протибабезіозної гіперімунної сироватки крові з профілактичною та лікувальною метою. Досліджено морфологічні зміни крові за умов бабезіозу собак для їх можливого використання у процесі діагностики та для прогнозування зазначеного протозоозу. Проведено порівняльну характеристику за показниками активності, специфічності й антикомплементарними властивостями виготовленого антигену з антигенами, виготовленими за іншими методиками. З використанням одержаного антигену вивчено динаміку антитілоутворення за умов експериментального бабезіозу та у разі застосування собакам виготовленої гіперімунної протибазезіозної сироватки. Доведено, що застосування цієї сироватки крові зумовлює циркуляцію комплементозв'язувальних антитіл у крові протягом трьох тижнів, що доводить їх лікувально-профілактичні властивості.

  • Гемостаз та його корекція при хірургічній інфекції у собак

             Уперше у вітчизняній ветеринарній хірургії теоретично та клініко-експериментально обгрунтовано патогенетичну роль системи гемостазу у розвитку хірургічної інфекції у собак та розроблено ефективні методи її корекції з застосуванням мазей на гідрофільній основі, тіотриазоліну та пентоксифіліну. Доведено, що у собак з хірургічною інфекцією зміни гемостазіологічних параметрів залежать не лише від характеру та величини травми, а й від видового складу ранової мікрофлори. Установлено, що у разі інфікування ран анаеробними та грамнегативними мікроорганізмами істотно порушується метаболізм фібриногену (одночасне накопичення в плазмі крові розчинного фібрину ат продуктів розщеплення фібрину/фібриногену), знижується активність природних антикоагулянтів та фібринолізу, що зумовлює коагулопатію та ускладнений перебіг гнійно-запального процесу. Водночас, за умов інфікування асоціаціями грампозитивних мікробів розвивається помірна гіперкоагуляція, цілком контрольована антикоагулянтами. Доведено діагностичну та прогностичну цінність у випадку хірургічної інфекції у собак фібриногену, розчинного фібрину, фактора XIII, антитромбіну-III, тканинного активатора плазміногену. У разі сприятливого перебігу кількість метаболітів фібриногену динамічно знижується, а активність фактора XIII і антитромбіну -III - підвищується. Установлено, що пік активності фактора XIII і тканинного активатора плазміногену має місце у періоді інтенсивного формування грануляційного бар'єра. Одержано дані щодо бактерицидних властивостей нейтрофілів та динаміки циркулюючих імунних комплексів у випадку хірургічної інфекції у собак. Виявлено, що у період інтенсивних деструктивних змін у тканинах знижується бактерицидний потенціал мікрофагів та накопичуються у кровоносному руслі імунні комплекси, що зумловлює неповноцінність біологічних бар'єрів, особливо у разі анаеробної та грамнегативної ранової інфекції. Обгрунтовано й апробовано раціональні та ефективні засоби лікування хірургічної інфекції у собак: багатокомпонентні мазі на гідрофільній основі, які прискорюють очищення гнійно-запальних вогнищ та формування повноцінного грануляційного бар'єра, завдяки чому відбувається нормалізація гемостазіологічних показників та неспецифічної імунологічної реактивності; тіотриазолін та пентоксифілін, які сприяють швидкій нормалізації метаболізму фібриногену, активності мієлопероксидази, кількості лізоциму та імунних комплексів, зростанню фактора XIII і антитромбіну-III.

  • Діагностика та лікування черепно-мозкових травм у собак

             Встановлено, що у разі консервативного лікування черепно-мозкових травм (переважно струсу, удару, субдуральної гематоми, набряку мозку) показано кровоспинні (3 - 5 %-й розчин іхтіолу в дозі 5 - 7 мг/кг, 1 %-ний розчин вікасолу - 1 мл 1 - 2 рази на добу, 2,5 %-й розчин етамзилату 2 - 4 мл 2 - 3 раз на добу, 10 %-й розчин кальцію хлориду в/в), осмотерапевтичні (15 - 20 %-й розчин маніту - 2 г/кг, в/в), сечогінні (1 %-й розчин фуросеміду 1 - 2 мл), протизапальні (дексаметазон в дозі 1 - 4 мг, в/в кожні 4 - 8 год), протисудомні (20 %-й розчин натрію оксбутирату в дозі 50 - 100 мг/кг, в/в; дроперидол у дозі 3 мг/кг на добу в/м) препарати. За умов оперативного лікування черепно-мозкових травм (удару мозку, субдуральної гематоми, здавлювання та переломів черепа, гострого набряку мозку тощо) доцільно проводити декомпресійну краніотомію, трепанацію тім'яної кістки. Доведено, що цистернальна пункція з видаленням частини ліквору у разі підвищення внутрішньочерепного тиску загрожує грижею намету мозочка.

  • Бабезіоз собак (епізоотологія, патогенез та заходи боротьби)

             Викладено матеріали щодо розповсюдження бабезіозу собак в Україні. Наведено дані динаміки захворювання цих тварин протягом року та їх сприйнятливості до збудника залежно від віку, статі та породи. Проведено морфологічні та біохімічні дослідження крові собак як у випадку спонтанного, так і експериментального бабезіозу, а також дослідження сечі хворих тварин. Доведено наявність морфофункціональних змін у печінці, підшлунковій залозі, нирках. З'ясовано, що порушення мінерального обміну в організмі тварин проявляються гіпонатріє-, каліє-, магніє- хлоремією. Показано, що у хворих на бабезіоз собак в перший період гострої фази хвороби розвивається імунодефіцитний стан як клітинної, так і гуморальної ланок імунітету. Вивчено білковий обмін у хворих на бабезіоз собак, що свідчить про розвиток диспротеїнемії та фоні гіпоальбумінемії. На базі патолого-морфологічних досліджень виявлено ураження серця, печінки, підшлункової залози, нирок. Доведено, що терапевтично ефективною та безпечною для тварин дозою диміназен ацетурату є 1,75 мг/кг маси тіла в 3,5 % водному розчині. Запропоновано спосіб комплексного лікування бабезіозу собак. Розроблено методику одержання гіперімунної протибабезіозної сироватки крові та доведено, що її профілактичне застосування запобігає розвитку гострого перебігу хвороби у собак.

  • Параанальний аденіт у собак (патогенез і патогенетичні методи лікування)

             Доведено, що в собак, хворих на парааденіт, особливо на хронічну форму, мають місце зміни у секреторному апараті залоз, які призводять до затримки виведення секрету назовні, а, отже, всмоктування його в організм і, відповідно, алергізації організму продуктами секрету. Це викликає значні зміни в системі неспецифічного захисту організму, які проявляються у зниженні активності факторів клітинного та гуморального імунітету. Вперше під час лікування парааденіту використано комплексний метод лікування, який полягає у застосуванні магнітолазеротерапії, поряд з видаленням секрету з залоз, застосуванням ректальних супозиторіїв, антигістамінних препаратів та новокаїнової блокади ділянки залоз та анусу.

  • Діагностика та консервативне лікування хвороб хребта у собак і котів

             Вивчено поширення та клінічні особливості різних форм хвороб хребта у собак і котів, удосконалено їх діагностування шляхом розробки й апробації методів неврологічних, рентгенологічних і мієлографічних досліджень. Здійснено клініко-експериментальне обгрунтування методів медикаментозної терапії. Хвороби хребта у собак і котів є досить поширені. З 1 592-х тварин, які надходили до амбулаторного прийому, вони були виявлені у 191-го (12 %), зокрема, у 87-ми (5,46 %) собак та 104-х (6,54 %) котів. Серед хвороб хребта діагностовано переломи та вивихи хребців, атланто-аксіальний підвивих, зміщення міжхребцевих дисків, спондилопатію та дискоспондиліт. Як найчастіші виявлено хвороби хребта у поперековому відділі. Опрацьовано методи діагностики хвороб хребта, а саме: неврологічні дослідження, які враховують певні симптоми функціональних порушень спинного мозку та дозволяють швидко визначати локалізацію ураженої його ділянки, можливу причину захворювання та прогноз; рентгенологічні дослідження; мієло-графічні дослідження шляхом атланто-окципітальної та люмбо-сакральної пункції. Визначено ефективність консервативного лікування зазначених хвороб, яке передбачає іммобілізацію тварин і медикаментозну терапію та спрямовану на зниження невропатичного болю, усунення набряку тканин, покращання циркуляції крові у місцях пошкодження спинного мозку та стимулювання у них відновних процесів. Доведено, що лікування тварин фуросемідом, ветофлюксином та ретиноєвою кислотою є більш адекватним, ніж дексаметазоном, пірацетамом і пентоксифіліном. Воно ефективніше впливає на відновлення захисно-пристосувальних реакцій організму, про що свідчить динаміка змін морфологічних і імунобіохімічних показників крові (кількості еритроцитів, лейкоцитів і змін у лейкограмі, вмісту гемоглобіну, загального білка, альбуміну та фракцій імуноглобулінів).

© 2007-2019 vbs.com.ua