От партнеров

Заказать работу

От партнёров


Счетчики
    Желаете получить информацию о том, где можно найти и СКАЧАТЬ не отходя от своего компьютера бесплатные журналы, обзоры, научные и аналитические статьи, статистические данные, книги, учебники, официальные документы государственных органов? Тогда воспользуйтесь нашим новым сервисом "Полезная ссылка"!

    Как это работает? Очень просто! Вы получаете полезную ссылку, нажав на которую, скачиваете документ с первоисточника в электронном виде.

Поиск рефератов на Linksdir.com.ua!
Раздел каталога

Научные статьи и авторефераты диссертаций по медицине

Название

Функціональна діагностика, клініка та лікування парафункцій жувальних м'язів : Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.22 / О.В. Добровольський; Укр. мед. стоматол. акад. — Полтава, 2000. — 18 с. — укp.

Коротко

Функціональна діагностика, клініка та лікування парафункцій жувальних м'язів

СсылкаСкачать в архиве
Добавлено2008-08-15 05:08:17

Українська медична стоматологічна академія




На правах рукопису







Добровольський Олександр Володимирович




УДК 616.742.7:613.863





14.01.22 – стоматологія



Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук











Полтава 2000



Дисертацією є рукопис.



Офіційні опоненти: - доктор медичних наук, професор Гризодуб Василь Іванович, Харківська медична академія
післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри ортопедичної стоматології та ортодонтії;

- кандидат медичних наук, доцент Мірза Олександр Іванович, Київський медичний інститут Асоціації народної
медицини, завідувач кафедри ортопедичної стоматології


Провідна установа: - Львівський державний медичний університет ім. Данила Галицького, кафедра ортопедичної та
хірургічної стоматології удосконалення лікарів-стоматологів



З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Української медичної стоматологічної академії за адресою: 36024,
м.Полтава, вул. Шевченка, 23.



Автореферат розісланий 26 травня 2000 року.




Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради

кандидат медичних наук, доцент Головко Н.В.



Загальна характеристика роботи.

Актуальність теми. Однією з причин, що призводять до виникнення функціональних змін у зубощелепній системі,
прийнято вважати підвищену активність жувальних м'язів – парафункцію. У спеціальній літературі цей стан
нервово-м'язового апарату часто об'єднують терміном "бруксизм", який розвивається внаслідок впливу загальних
або місцевих чинників. Серед перших звичайно називають розлади ЦНС або ендокринної системи, нейрогуморальні
порушення. Місцеві чинники тісно пов'язані з оклюзійним дисбалансом (Н.В.Калинина, 1975; Е.И.Гаврилов,
В.Д.Пантелеев, 1987; Ю.А.Петросов, Л.А.Скорикова, 1988).

Клінічно парафункції досить різноманітні і виражаються в нічному скреготінні зубами, безхарчовому жуванні,
мимовільному стиску щелеп. Різним формам властива певна клінічна картина. Водночас, загальним їхнім проявом
варто вважати незвичайне за силою і тривалістю функціональне перевантаження тканин пародонта, що дозволяє
віднести бруксизм до пускового механізму виникнення не тільки первинного травматичного синдрому, але і
запальних захворювань пародонта, патологічного стирання твердих тканин зубів, дисфункціональних порушень у
СНЩС.

Частота парафункціональних проявів у дорослих досить велика, але наявні з цього питання дані літератури дуже
суперечливі. Окремі автори стверджують, що бруксизм властивий усьому населенню Землі, зустрічається в
будь-якому віці і може виявлятися під час сну або під впливом психоемоційних чинників (S.C.Nadler, 1968). За
даними інших авторів, випадки бруксизму можуть складати від 5 до 81% (Lipke Posselt, 1960; B.Thompson,
B.Blount, T.Krumholz, 1994). Досить докладно в літературі описана клініка парафункцій, хоча систематика
клінічних ознак різних форм захворювання відсутня. Звідси і різний підхід до класифікації порушень у жувальних
м'язах, пов'язаних функціонально з їхньою підвищеною активністю.

Поліетиологічний характер, прихований перебіг хвороби значною мірою утруднюють її діагностику. Останнім
часом в стоматології віддана перевага функціональним методам дослідження, зокрема, електроміографії. Однак,
відсутність конкретних даних про методику досліджень, принципи аналізу одержуваних записів не дозволяють
ідентифікувати дані різних авторів.

Ось чому багато авторів схильні вважати етіологію парафункцій не з‘ясованою, діагностику утрудненою,
лікування і профілактику малоефективними. На цій підставі проблему парафункцій варто визнати актуальною.

Зв‘язок роботи з науковими програмами. Робота є самостійним фрагментом ініціативної теми: "Механізми
пошкодження зубощелепної системи, резистентність організму і обгрунтування методів профілактики, терапії та
реабілітації основних стоматологічних захворювань". Держреєстраційний № 01970018550.

Завдання дослідження.

Вивчити поширеність парафункцій та їх зв'язок з психоемоційним станом досліджуваних.

Визначити зв'язок парафункціональних проявів із станом зубощелепної системи.

Встановити ступінь функціональних змін у жувальних м'язах при парафункціональних порушеннях.

Розробити показання до вибору оптимального комплексного лікування парафункцій.

См. также:
  • Структурно-функціональна характеристика кардіогенних інсультів, їх діагностика, лікування, прогноз

             На основі комплексного клініко-інструментально-біохімічного обстеження хворих на кардіогенний інсульт виявлено характерні клінічні особливості, топічні варіанти та інші нейровізуалізаційні зміни залежно від захворювання серця. Проаналізовано патогенетичну роль зниження систолічної функції міокарда в формуванні клінічних проявів кардіогенних інсультів. Встановлено, що порушення внутрішньосерцевої гемодинаміки, коагуляційної системи, обміну електролітів, мікроелементів, біогенних моноамінів взаємопов'язані, взаємозумовлені та є ланками в низці патогенетичних механізмів формування інфаркту мозку в хворих із патологією серця. Доведено патогенетичну доцільність застосування антикоагулянтів прямої дії у лікуванні кардіоемболічного інсульту. Обгрунтовано схеми діагностики та профілактики кардіоемболічного інсульту.

  • Флегмони шиї та їх ускладнення: клініка, діагностика, лікування

             Наведено результати лікування та наукового дослідження 173-х хворих на флегмони шиї (ФШ) за період 1985 - 2003 рр. Розглянуто проблеми діагностики та лікування пацієнтів з різними формами ФШ, профілактики їх ускладнень. З'ясовано основні структурно-епідеміологічні характеристики ФШ. Визначено основні причини та механізми розвитку ускладнень ФШ, незадовільних результатів традиційної діагностики та лікування хворих на ФШ. Вперше розроблено класифікаційну схему ФШ, яка поєднує топографо-анатомічну локалізацію флегмон з особливостями клінічного перебігу, причинами їх розвитку та характером можливих ускладнень. Створено алгоритм діагностики ФШ та їх ускладнень. Оцінено інформаційність клінічних та допоміжних методів діагностики цієї патології, зокрема допплеросонографії, яка дозволяє виявляти гемоциркуляційні порушення в основних судинах шиї внаслідок їх екстравазальної компресії запальним інфільтратом. Запропоновано алгоритм вибору анестезіологічного забезпечення в разі ФШ. Оптимізовано способи хірургічного лікування різних форм ФШ. Стверджено показання до "відкритого" та "закритого" методу лікування ФШ, нові методи дренування та закриття ран.

  • Клініка, діагностика та лікування опіків IV ступеню

             Дисертацію присвячено маловивченим питанням патогенезу, клініки та діагностики опіків IV ступеню, а також лікуванню потерпілих з такими опіками. Автором розроблено класифікації опікових ран за глибиною поразки та їх ускладнень. Визначено фактори виникнення і перебігу опіків IV ступеню. На основі морфо-функціональних і експериментальних досліджень встановлена головна роль первинної судинної альтерації, яка призводить до тромбоутворення, розвитку субфасціального набряку, ішемії тканини і вторинного некрозу в ранах. Розроблено електрофізіологічні способи визначення життєздатності, глибини і розповсюдженності пошкодження м'язової і кісткової тканин. Запропоновано метричний та комп'ютерно-томографічний засоби обчислення обсягу пошкоджених тканин при опіках IV ступеню. Обгрунтовано показання і строки виконання декомпресивних операцій, а також операцій, спрямованих на вилучення некротичних тканин. Опіки IV ступеню обличчя, черепу, кистів, суглобів є прямим показанням для хірургічної реваксулярізації. Різноманітність застосованих методик пересадки комплексів тканин і дермотензійних клаптів дозволяє вибрати найбільш оптимальний варіант операції. Розроблена система ранніх методів діагностики та хірургічної тактики дозволила знизити число ускладнень, зменшити летальність і значно покращити функціональні результати лікування хворих з опіками IV ступеню.

  • Передменструальні розлади: клініка, діагностика, прогнозування та лікування

             На підставі результатів клініко-параклінічних досліджень доведено, що передменструальні розлади (ПР) є проявами захворювань, а саме: передменструального синдрому (ПМС) і передменструальних дисфоричних розладів (ПМДР), для яких характерним є віковий градієнт тяжкості. Установлено, що у більшості пацієнток з ПМС захворювання розвинулося за дії стресіндукувальних факторів у результаті проградієнтного перебігу передменструальних симптомів на тлі запальних захворювань різної локалізації, за цього превалюють фізикальні розлади, спричинені дисімунним станом, порушеннями вегетативної регуляції з помірною симпатикотонією за відсутності активації вагальної та центральної ланки вегетативної нервової системи, що зумовлює розгляд ПМС як соматопсихічну патологію, яка розвивається у фазі компенсації дистрес-синдрому. Доведено, що МДР є психосоматичним захворюванням, яке характеризується превалюванням психопатологічної симптоматики та вегетативною дисфункцією з вираженою симпатикотонією та гіперактивацією надсегментарної ланки вегетативної нервової системи та розвивається на тлі імуносупресії в акцентуйованих за істероїдним чи сенситивним типом осіб з високии рівнем реактивної й особистісної тривожності під впливом стресогенних факторів у разі декомпенсації дистрес-синдрому. Виявлено, що однією з ланок розвитку передменструальних порушень є гіпофункція яєчників, яка у випадку ПМС є первинною і здебільшого має запальний генез, для ПМДР характерний вторинний гіпогонадизм, обумовлений зниженням продукції гонадотропінів і гіперпролактинемією внаслідок зриву компенсації стреслімітувальних систем. На підставі виявлених особливостей клінічного перебігу та механізмів розвитку ПР розроблено критерії диференціальної діагностики та патогенетично обгрунтовано комплексні методи лікування різних їх форм. Створено алгоритм і математичну модель прогнозування розвитку ПМС і ПМДР та визначено фактори ризику їх розвитку з урахуванням ступеня ймовірності виникнення.

  • Порушення спінального кровообігу. Клініка, діагностика, лікування

             На підставі комплексних клініко-інструментальних досліджень одержано нові дані щодо патогенетичних механізмів виникнення спінальних судинних порушень і систематизовано типи порушень спінального кровообігу. Здійснено оцінку клінічної картини спінальних судинних порушень за допомогою стандартизованої бальної шкали неврологічної симптоматики та математичних програм статистичної обробки. На підставі клініко-статистичного аналізу виділено клінічні типи порушень спінального кровообігу. З'ясовано ступінь неврологічних порушень та їх регрес після лікування залежно від типу патології. Обгрунтовано новий системний підхід щодо розробки нових діагностичних методик. Встановлено інформативність сучасних методів діагностики. Розроблено діагностичний алгоритм і критерії визначення спінальної судинної патології. На підставі дослідження механізмів виникнення порушення спінального кровообігу обгрунтовано базові принципи патогенетичного лікування. Проаналізовано перспективи неврологічного відновлення залежно від рівня ураження, характеру перебігу та давності захворювання і втрачених функцій, а також типу судинної патології, що зумовила виникнення порушення спінального кровообігу. Вперше на основі статистичного аналізу доведено кореляцію між результатами лікування та глибиною неврологічних симптомів до проведення терапевтичних заходів і типом порушення спінального кровообігу.

  • Синдром стопи діабетика. Клініка, діагностика, лікування

             Розглянуто проблему оптимізації результатів хірургічного лікування хворих на синдром стопи діабетика шляхом розробки комплексних патогенетичних диференційованих схем та алгоритмів багатокомпонентної терапії зазначеної патології. Наведено детальний опис особливостей клінічного перебігу синдрому стопи діабетика залежно від патогенетичної форми та глибини ураження. Вивчено варіанти порушень магістрального та локального кровообігу нижніх кінцівок, рентгенологічні та денситометричні критерії діабетичних остеоартропатій, морфологічні зміни тканин, особливості мікробіоценозів шкіри та ранових дефектів у хворих на синдром стопи діабетика. На підставі одержаних результатів розроблено комплексні патогенетичні схеми та алгоритми лікування, запропоновано оригінальну методику трансметатарзальної ампутації стопи, обгрунтовано доцільність використання субіотиків (А-бактерину), лімфостимулювальної терапії, керованого абактеріального середовища у лікуванні даної патології. Розроблено показання та техніку ранньої аутодермопластики ранових дефектів стоп. Запропоновано хірургічну класифікацію синдрому стопи діабетика.

  • Ліпоменінгоцеле у дітей (клініка, діагностика та хірургічне лікування)

             Вивчено патоморфологічні особливості ліпоменінгоцеле та запропоновано її нову класифікацію, що враховує вид спинномозкової грижі та поширення ліпоми. Визначено особливості клінічних проявів різних форм ліпоменінгоцеле у дітей і частоту розвитку синдрому натягнутого спинного мозгу залежно від віку пацієнта. Впроваджено оптимальний комплекс обстеження хворих на ліпоменінгоцеле, який забезпечує точну діагностику рівня, характеру та поширення паталогічних процесів, а також методи профілактики розвитку синдрому натягнутого спинного мозку в післяопераційний період, завдяки чому знижено вдвічі частоту його виникнення. Апробовано диференційовану тактику хірургічного лікування різних форм ліпоменінгоцеле з використанням збільшувальної оптики та мікрохірургічної техніки, яка дозволяє уникнути летальних випадків, поліпшити результати лікування, знизити частоту післяопераційних ускладнень на 11,6 - 14,2 %.

  • Невротичні депресії (клініка, патогенез, діагностика та лікування)

             На підставі комплексного клініко-психопатологічного, патопсихологічного, електрофізіологічного та біохімічного вивчення 120 хворих отримано дані про клінічний поліморфізм, психопатологічні різноманітності невротичних депресій, описано варіанти їх проявлень та динаміку розвитку. З'ясовано причини та умови формування невротичних депресій. Встановлено провідну роль емоційних розладів у формуванні клінічної картини різних варіантів невротичних депресій та її залежність від характеру психогенних впливів (ізольованих або поєднаних). Вивчено деякі патопсихологічні, біохімічні та нейрофізіологічні механізми патогенезу невротичних депресій. Науково обгрунтовано критерії диференційної діагностики та принципи терапії невротичних депресій.

  • Цитомегаловірусна інфекція у дітей (клініка, діагностика, лікування)

             Досліджено клініко-патогенетичні особливості цитомегаловірусної інфекції (ЦМВІ) у дітей, її діагностику та розроблено оптимальну тактику етіологічної терапії. Під спостереженням було 516 хворих віком від 1 місяця до 12 років. Подано клінічну оцінку застосування методів цитоскопії, ІФА і ДНК-гібридизації для діагностики ЦМВІ у дітей. Показано високу інформативність методу ДНК-гібридизації та його спроможність виявляти субклінічну форму ЦМВІ. Встановлено, що інфікованість ЦМВ хворих з неврологічною симптоматикою становила 39,8%, ураженням шлунково-кишкового тракту - 51,5%, мононуклеозоподібною формою захворювання - 8,7%. Виділено ряд клініко-патогенетичних форм ЦМВІ: гостру, хронічну, реактивовану і субклінічну (латентну). Визначено клінічні прояви вродженого ураження ЦНС і структурні зміни головного мозку (за даними магнітно-резонансної томографії), зв'язок судом із ЦМВ. На підставі комплексного дослідження хворих із клінічною картиною ГКІ виявлено гастроентероколітну форму ЦМВІ та описано її клінічні прояви, вивчено особливості поєднання ЦМВІ з ГКІ. Досліджено клінічні та рентгенологічні особливості ураження легень при ЦМВІ, констатовано збереження зміненого малюнка цього органа у реконвалесцентів. Обгрунтовано терапевтичну ефективність лаферону при ЦМВІ у дітей, його противірусну та імуномодулюючу дію. Запропоновано раціональну схему застосування препарату в комплексі з патогенетичними засобами.

  • Патогенетичні механізми амбліопії (клініка, діагностика та лікування)

             Розглянуто питання підвищення ефективності діагностики та лікування хворих на амбліопію шляхом застосування комплексу існуючих та нових терапевтичних і діагностичних методів. Вивчено патогенетичні механізми амбліопії. Для вибору оптимальної тактики лікування та прогнозу його результатів створено класифікацію та визначено симптомокомплекс функціональних порушень, специфічних для різних типів амбліопії. Вивчено особливості функції центральних (Р) і периферичних (М) відділів монокулярних каналів ретино-кортикальних зв'язків та їх взаємодію у дітей з різними формами амбліопії. На підставі одержаних результатів створено класифікацію за типами амбліопії (зокрема, виділено сенсорну, моторну, змішану) та розроблено схему лікування. Виявлено й охарактеризовано чинники, які впливають на результати підвищення гостроти зору у дітей з амбліопією після лікування, на підставі яких розроблено багатофакторні моделі, що дозволяють прогнозувати вірогідність підвищення гостроти зору на 0,2 і більше. Проведено оцінку ефективності розроблених терапевтичних методів (способів лікування амбліопії, бінокулярного та стереоскопічного зору, а також електростимуляції окорухових м'язів). Показано, що їх застосування дозволило підвищити ефективність лікування амбліопії у дітей, які раніше лікувалися безуспішно за традиційною методикою.

  • Лейоміома матки (клініка, патогенез, діагностика та лікування)

             Досліджено питання зниження частоти лейоміоми матки та її ускладнень. Виявлено нові ланки патогенезу, клініко-патогенетичні варіанти розвитку пухлини й оптимізації тактики її органозберігального лікування. За результатами проведеного дослідження виділено два клініко-патогенетичні варіанти розвитку лейоміоми матки - ізольований і поєднаний з дисгормональною патологією молочної та щитовидної залози, які суттєво відрізняютьтся за механізмами розвитку, темпом росту, морфологічною структурою, особливостями клінічного перебігу й ехокардіографічними характеристиками. Встановлено, що як провідні ланки у патогенезі першого визначено запальний процес, переважно бактеріальної етіології, та локальну дигормонемію, а другого - дистрес, системні дисгормональні порушення, метаболічні й аутоімунні розлади. Вдосконалено методи діагностування виділених клініко-патогенетичних варіантів лейоміоми матки та запропоновано етапну систему їх диференційованого лікування з використанням патогенетично обгрунтованої терапії на першому етапі та застосуванням удосконаленого комплексу органозберігальних технологій - на другому.

  • Клініка, діагностика та лікування закритого ушкодження діафрагми

             Проаналізовано результати обстеження і лікування 42 потерпілих із закритим ушкодженням діафрагми у гострому періоді травми, а також 34 хворих з посттравматичною діафрагмальною грижею та релаксацією діафрагми. Розглянуто особливості етіології, клініки, діагностики та лікування різних варіантів закритого ушкодження діафрагми. Визначено показання та протипоказання щодо застосування різних методів діагностики закритого ушкодження діафрагми, вдосконалено методики їх більш безпечного виконання у гострому періоді травми. Наведено клініко-морфологічну класифікацію закритого ушкодження діафрагми, запропоновано алгоритми обстеження потерпілих відповідно до тяжкості стану та характеру ушкодження діафрагми. Визначено особливості оперативної тактики за умови його поєднання з травмою інших органів, тяжкого стану пацієнтів.

  • Клініка, діагностика та лікування гіпоплазії легень у дітей

             Оптимізовано методи діагностики та лікування кістозної та простої гіпоплазії легень у дітей з урахуванням клініко-функціональних змін органів дихання та кровообігу та віддалених результатів лікування. Наведено порівняльну клініко-параклінічну характеристику та розроблено діагностичні критерії кістозної та простої гіпоплазії легень. Виділено варіанти перебігу простої гіпоплазії. Встановлено залежність змін зональної вентиляції та кровообігу від форми гіпоплазії легень. Запропоновано використовувати показник зонального кровонаповнення для визначення незворотних змін у легенях. Встановлено особливості центральної та легеневої гемодинаміки за різних форм недорозвинення легень. Одержано дані про динаміку зворотного розвитку клінічної симптоматики, змін зональної вентиляції та кровообігу, центральної, легеневої гемодинаміки залежно від форми гіпоплазії, способу лікування та тривалості захворювання. Обгрунтовано тактику лікування хворих з різними формами та варіантами перебігу гіпоплазії легень.

  • Клініка, діагностика та лікування проникаючих ушкоджень стравоходу та їх ускладнень

             Розглянуто питання діагностики та лікування проникаючих ушкоджень стравоходу та їх ускладнень. Описано семіотику проникаючих ушкоджень стравоходу, встановлено причини можливих діагностичних помилок. Проведено порівняльний аналіз діагностичної цінності ендоскопічних і променевих методів. Розроблено діагностичний алгоритм. Вивчено гістологічні зміни стінки стравоходу залежно від етіології його ушкоджень. Систематизовано підходи щодо вибору консервативного й оперативного лікування, доступу й обсягу хірургічного втручання. Обгрунтовано клінічне значення ушивання дефекту стравоходу незалежно від часового чинника. Показано особливості передопераційної підготовки та післяопераційного ведення хворих, запропоновано нові способи лікування. Встановлено, що застосування диференційованого підходу щодо діагностики та лікування проникаючих ушкоджень стравоходу та їх ускладнень сприяє зниженню летальності у 2,9 рази, з 62,9 % у групі порівняння до 21,9 % в основній групі.

© 2007-2017 vbs.com.ua