От партнеров

Заказать работу

От партнёров


Счетчики
    Желаете получить информацию о том, где можно найти и СКАЧАТЬ не отходя от своего компьютера бесплатные журналы, обзоры, научные и аналитические статьи, статистические данные, книги, учебники, официальные документы государственных органов? Тогда воспользуйтесь нашим новым сервисом "Полезная ссылка"!

    Как это работает? Очень просто! Вы получаете полезную ссылку, нажав на которую, скачиваете документ с первоисточника в электронном виде.

Поиск рефератов на Linksdir.com.ua!
Раздел каталога

Научные статьи и авторефераты диссертаций по медицине

Название

Стан імунної реактивності та фетоплацентарного бар'єру при герпесвірусних інфекціях : Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.13 / В.О. Бойко; АМН України. Ін-т епідеміології та інфекц. хвороб ім. Л.В.Громашевського. — К., 2007. — 20с. : рис. — укp.

Коротко

Стан імунної реактивності та фетоплацентарного бар'єру при герпесвірусних інфекціях

СсылкаСкачать в архиве
Добавлено2008-08-15 05:34:09

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

ім. Л.В.ГРОМАШЕВСЬКОГО






БОЙКО ВАЛЕНТИНА ОЛЕКСАНДРІВНА






УДК 616.523 + 616.98:578.825.12:612.017.1:616.36 + 618.2/3






СТАН ІМУНОЇ РЕАКТИВНОСТІ ТА ФЕТОПЛАЦЕНТАРНОГО БАР'ЄРУ ПРИ ГЕРПЕСВІРУСНИХ ІНФЕКЦІЯХ






14.01.13 – інфекційні хвороби






Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук











Київ – 2007







Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Кримському державному медичному університеті ім.. С.І. Георгіївського МОЗ України.


Науковий керівник:

кандидат медичних наук, доцент Аршинов Павло Спиридонович,

Кримський державний медичний університет ім. С. І. Георгіївського,

завідувач кафедри інфекційних хвороб та епідеміології.


Офіційні опоненти:

Доктор медичних наук, професор Руденко Антоніна Олексіївна, Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім.
Л.В. Громашевського АМН України, завідувачка відділу нейроінфекцій.

Доктор медичних наук, професор Романенко Тамара Григорівна, Національна медична академія післядипломної освіти
ім.. П.Л. Шупика, кафедра акушерства, гінекології та перінатології;


Провідна установа:

Одеський державний медичний університет МОЗ України, кафедра інфекційних хвороб


Захист відбудеться 22.02.2007р. об _11_годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.614.01 по захисту
кандидатських дисертацій при Інституті епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України
за адресою 01015, м. Київ, вул.. Січневого повстання, 23


З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.
Громашевського АМН України (03038, м. Київ, вул.. Миколи Амосова,5)


Автореферат розісланий 19.01.2007р.


Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук Панасюк О.Л.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність проблеми. В останнє десятиріччя сформувалась проблема так званих “опортуністичних інфекцій”, які
розвиваються на тлі порушення імунної системи. Унікальність цих інфекцій заключається як в частоті
поширеності, так і в особливостях клінічного перебігу, різної відповіді на проводиму терапію. Із цієї групи
інфекцій важливу роль відводять цитомегаловірусній інфекції (ЦМВІ) і інфекції, спричиненої вірусом простого
герпесу 1 та 2 типів (ВПГ –інфекція). Зниженню резистентності організму до цих інфекцій сприяють різке
погіршення екологічної обстановки в світі і збільшення психоемоційного напруження у людей. Паралельно
загальному зростанню інфікованості населення в останні роки спостерігається зростання захворюваності
(Коломійцева А.Г. зі співавт. 2001, Никонов А.П. зі співавт. 2003, Brown Z.A. et al., 1997).

Абсолютна більшість хворих герпесвірусними інфекціями в структурі захворюваності – особи, котрі мають ту або
іншу ступінь імунодефіциту. Вагітність також сприяє росту інфекції в зв’язку з фізіологічною імуносупресією,
глибокими гормональними порушеннями (підвищення вмісту прогестерону і естрогенів, підвищення продукції
кортикостероїдів, поява хоріонічного гонадотропіну), зміненою імунолологічною реактивністю (Александровский
А.В. с соавт., 2003, Вдовиченко Ю.П. зі співавт., 2001, Дикий Б.М. зі співавт., 2002).

Численні дані літератури вказують на тісний взаємозв’язок особливостей імунної відповіді з тривалою

См. также:
  • Стан фетоплацентарного комплексу при цитомегаловірусній та герпетичній інфекціях в динаміці терапії

             Удосконалено основні діагностичні параметри стану плаценти, навколоплідних вод і плода за материнських герпесвірусних інфекцій, які дозволяють більш точно діагностувати можливе вірусне ураження ФПК. Вперше виділено групи ризику розвитку критичної судинної плацентарної недостатності та перинатальних ускладнь на підставі визначення церебро-плацентарного коефіцієнту, який характеризує інтегральне значення плодово-плацентарного та плодового кровоплинів. Визначено механізми порушення метаболізму навколоплідних вод, пов'язані з різним вмістом колагенів у послідах за цитомегаловірусної (ЦМВІ) та герпетичної інфекцій (ГІ). Вперше запропоновано метод цитологічної діагностики ЦМВІ, який дозволяє підвищити цінність визначення цитомегаловірусного метаморфозу клітин більше ніж у 2 рази.

  • Стан системи гемостазу та імунної реактивності організму у хворих на нестабільну стенокардію та інфаркт міокарда у поєднанні з хламідофільною інфекцією

             Уперше встановлено роль хламідофільної інфекції в патогенезі інфаркту міокарда (ІМ) та нестабільної стенокардії (НС). У хворих на ІМ і НС проведено комплексну оцінку клітинного, гуморального та неспецифічного імунітету, системи гемостазу, вивчено взаємозв'язок між ними. Досліджено поширеність антихламідофільних антитіл за серологічними критеріями гострого, хронічного та персистуючого інфекційного процесу. Установлено, що ІМ і НС в інфікованих хворих виникають за меншої кількості класичних факторів ризику ішемічної хвороби серця у молодому віці та мають ускладнений перебіг, на відміну від неінфікованих пацієнтів. Уперше описано зміни імунної реактивності та параметрів гемостазу у хворих на ІМ і НС у поєднанні з гострою або хронічною та персистуючою хламідофільною інфекцією. Доведено, що у розвитку порушень клітинного та гуморального імунітету, а також гемостазіологічних зрушень у хворих на ІМ і НС значну роль відіграє інфікування Chlamydophila pneumoniae.

  • Динаміка імунної реактивності при післяпологовому ендометриті в процесі лімфотропної терапії

             Уперше у хворих на пуерперальний ендометрит визначено особливості неспецифічних факторів захисту та імунної реактивності їх організму, які притаманні різним формам зазначеної патології. Виявлено фактори, що визначають виникнення ендометриту. Обгрунтовано застосування лімфотропної імунокоригувальної терапії хворим на післяпологовий ендометрит. Розроблено методику даної терапії для кожної його форми. Установлено, що за різних форм ендометриту, а також у процесі терапії є взаємозв'язок між характером мікрофлори піхви, станом загальної та місцевої імунологічної реактивності. Уперше на підставі результатів вивчення динаміки факторів неспецифічного захисту та імунної реактивності проведено порівняльний аналіз ефективності лімфотропної імунокоригувальної терапії та традиційного лікування.

  • Особливості перебігу та ефективності лікування гломерулонефриту залежно від інфікованості імунної реактивності хворих

             Встановлено, що у випадку нефротичного варіанту гострого та хронічного гломерулонефриту мають місце висока інфікованість сечі та слизових оболонок уретри бактеріями, молікулітами, хламідіями та визначається наявність діагностично значущих титрів антитіл до перенесених вірусних інфекцій. Доведено залежність характеру клінічного перебігу й ефективність його лікування від зазначених показників. Показано, що гострий гломерулонефрит (ГГН) частіше переходить у хронічний (ХГН) у хворих, інфікованих мікоплазмами. За умови наявності мікст-інфекцій погіршується перебіг та знижується ефективність лікування хворих на ХГН. Встановлено, що активація В-ланки імунітету в період закінчення лікування ГГН є прогностично несприятливою ознакою для хворого та свідчить про активність процесу та ймовірності розвитку рецидиву захворювання або переходу його у хронічну форму. Експериментально доведено, що антиагрегант дипіридамол стимулює продукцію пізнього інтерферону. Запропоновано комплекс методів обстеження хворих на гломерулонефрит, за результатами яких є можливим прогнозування ефективності лікування хворих на ГГН нефротичного варіанту.

  • Гломерулонефрит зі супутньою HBV-інфекцією: особливості клінічного перебігу, стану імунної реактивності та метаболічних зрушень

             Встановлено, що частота HBV-інфекції у пацієнтів з гломерулонефритом (ГН) значно перевищує таку в здорових і практично однакова серед пацієнтів з гострим та хронічним перебігом захворювання. Уточнено роль HBV-інфекції у патогенезі та симптоматиці ГН. Встановлено, що за супутньої HBV-інфекції у пацієнтів з ГН спостерігаються особливості клінічного перебігу недуги (частіший розвиток набрякового, інтоксикаційного та больового синдромів, більш глибокі зміни сечового осаду, порушення концентраційної та фільтраційної функцій нирок, ознаки ураження печінки), вища частота хронізації гострого гломерулонефриту (ГГН). Підтверджено особливості змін імунної реактивності у пацієнтів з ГН, розглянуто зміни імунітету у пацієнтів з супутньою HBV-інфекцією. Виявлено, що супутня HBV-інфекція поглиблює вторинний імунодефіцит та синдром ендогенної інтоксикації. Встановлено, що рівень ендогенної інтоксикації за ГН перебуває у прямому кореляційному зв'язку з показниками гуморальної та зворотному - з показниками клітинної ланок імунітету. Доведено, що супутня HBV-інфекція є фактором ризику розвитку остеопенії у пацієнтів з ГН. Рекомендовано усім хворим на гломерулонефрит проводити дослідження крові на наявність маркерів вірусу гепатиту B.

  • Порушення імунної реактивності, обміну жирних кислот і їх корекція при хірургічному лікуванні хворих з гнійними ускладненнями калькульозного холециститу

             Розглянуто питання діагностики та хірургічного лікування хворих з гнійними ускладненнями калькульозного холециститу. Вивчено спектр жирних кислот сироватки крові у хворих калькульозним холециститом та його ускладненнями методом газової хроматографії. Виявлено виражені зміни співвідношення жирних кислот сироватки крові у разі розвитку гнійного холангіту та перивезикальних абсцесів. Визначено динаміку показників імунологічної реактивності у хворих з гнійними ускладненнями калькульозного холециститу за різних видів хірургічного лікування: лапаротомній та лапароскопічній холецистектомії. Запропоновано новий неінвазивний метод діагностики гнійного холангіту, що підвищує точність його діагностики перед оперативним втручанням. Розроблено спосіб профілактики та лікування післяопераційних гнійно-запальних ускладнень у разі хірургічних втручань в гепатобіліарній зоні.

  • Роль імунної системи і неспецифічної реактивності організму в патогенезі отруєнь фосфороорганічними пестицидами і синтетичними регуляторами росту рослин

             Здійснено експериментально-теоретичне обгрунтування ролі імунної системи і неспецифічних факторів захисту організму в токсичній дії фосфорорганічних пестицидів (ФОП) і синтетичних регуляторів росту рослин (РРР), а також патогенезі віддаленої нейротоксичної дії (ВНД) фосфорорганічних речовин. Розроблено нові підходи щодо профілактики віддалених нейропатій і регламентування кількості пестицидів в об'єктах навколишнього середовища за імунологічними критеріями шкідливої дії. Встановлено різні напрямки впливу ФОП і РРР на активність ферментів монооксигеназної системи (МОГС) і вміст цитохрому Р-450 в печінці щурів залежно від дози та часу впливу досліджуваних препаратів. Відзначено характерність їх інгібуючої дії на МОГС за умов гострих і хронічних інтоксикацій, а у випадку підгострої дії препаратів - індукуючий вплив. Показано, що в токсикогенній стадії реакція імунної системи на стресорний вплив ФОП і РРР полягає в утворенні великодисперсних циркулюючих імунних комплексів, метаболічній активації нейтрофілів та елімінації імунних комплексів клітинами макрофагальної системи. Виявлено, що у період активного антитілогенезу у щурів знижується імунна відповідь на вплив ФОП, що призводить до збільшення їх токсичності, антихолінестеразної та кумулятивної дії. Відзначено, що за умов хронічної дії ФОП - циклофос і РРР - симарл викликають імунодефіцит за Т-типом і гальмують імунну відповідь на додатковий антигенний стимул (еритроцити барана). Встановлено, що патогенез ВНД афоса та триортокрезилфосфата обумовлений порушенням аутоімунних реакцій організму (зниженням кількості T- і B-лімфоцитів, NK-клітин, Т-супресорів, збільшенням Т-хелперів, посиленням функціональної активності B-лімфоцитів, підвищенням рівня дрібнодисперсних імунних комплексів і титрів аутоантитіл до антигену з нервових тканин). Виявлено пряму залежність між ступенем аутоімунних порушень та вираженістю клінічних ознак ВНД. Показано, що імунодепресант циклофосфан і гемокарбоперфузія гальмують розвиток ВНД, зокрема зменшують виразність клінічних ознак інтоксикацій і попереджають розвиток парезів і паралічів. Поглиблено уявлення щодо ролі неконвалентного зв'язку ФОП з білками сироватки крові та процесу сорбції на мембранах ФОП і РРР в їх токсичності. Обгрунтовано оптимальні норми регламентації хімічних речовин в об'єктах навколишнього середовища за імунологічними критеріями їх шкідливої дії.

  • Зміни бронхіальної прохідності, імунної реактивності та електролітного складу крові у гірників вугільних шахт різних професійних груп

             Встановлено початкові зміни функції зовнішнього дихання за змішаним типом, розкрито можливі причини змін бронхіальної прохідності у практично здорових гірників. Вивчено взаємозв'язки між показниками імунного статусу та інтерлейкінами. Розроблено оптимальний метод корекції виявлених зрушень з застосуванням вітчизняного препарату "Антраль", який має протизапальні та імунокоригувальні властивості.

  • Зміни імунної реактивності і скоротливої функції серця та їх корекція вобензимом і кандесартаном у хворих на інфаркт міокарда з післяінфарктним синдромом

             Здійснено клініко-патогенетичне обгрунтування ефективності та безпеки застосування комплексної ензимотерапії та блокатора ангіотензину II у лікуванні хворих на інфаркт міокарда з післяінфарктним синдромом. За результатами дослідження встановлено, що автоімунні ускладнення у підгострому періоді захворювання погіршують клінічний перебіг хвороби, модифікують інтракардіальну гемодинаміку, супроводжуються дисбалансом у клітинній і гуморальній ланках імунітету, посиленням процесів перекисного окиснення ліпідів і порушенням систем антиоксидантного захисту організму. Установлено, що у хворих з післяінфарктним синдромом вобензим у добовій дозі 6 драже ефективно корегує порушення імунного статусу та процесів вільнорадикального окиснення ліпідів, справляючи імуномоделювальний, антиоксидантний і мембраностабілізувальний впливи. За цих умов додаткове включення до комплексної терапії кандесартану по 4 - 8 мг на добу сприяє зворотньому розвитку дилатації порожнини лівого шлуночка, покращує його систолічну та діастолічну функції, а також має позитивний клінічний ефект у 86,7 % хворих.

  • Стан фетоплацентарного комплексу при багатоводді бактеріального генезу

             Встановлено, що у разі багатоводдя вагітних інфікування плоду відбувається аеробно-анаеробною мікрофлорою, переважно висхідним шляхом з урогенітального тракту з максимальною колонізацією в навколоплідних водах і амніоні. Максимальну чутливість мікрофлора виявляє до цефалоспоринів II - III покоління, серед яких особливе місце займає цефуроксим. Визначено, що гістологічним еквівалентом бактеріального багатоводдя є нейтрофільна інфільтрація амніону, профілерація епітеліоцитів, посилення метаболічних процесів в амніоцитах і, як наслідок, посилення продукції та порушення резорбції навколоплідних вод, що призводить до багатоводдя. Застосування цефуроксиму в комбінації з препаратом системної ензімотерапії дозволяє більш ефективно, ніж традиційна терапія, елімінувати збудника з фетоплацентарного комплексу й амніон-цитотрофобласт-децидуальної тканини, зменшити об'єм навколоплідних вод; покращити гормональну функцію плаценти, ліквідувати явища внутрішньоутробної гіпоксії плоду.

  • Стан фетоплацентарного комплексу у вагітних з ендокринною патологією

             Удосконалено методи діагностики порушень стану фетоплацентарного комплексу у вагітних з інсулінзалежним цукровим діабетом (ІЗЦД) і дифузним токсичним зобом (ДТЗ) і розроблено алгоритм ведення вагітності й пологів, спрямований на зниження перинатальних ускладнень. Встановлено особливості клініко-функціональних взаємозв'язків у фетоплацентарному комплексі у вагітних з ендокринною патологією. Вперше визначено послідовність пригнічення біофізичних показників стану плода у разі ІЗЦД і ДТЗ у вагітних. Вивчено результати магніто-резонансної томографії у разі фізіологічної вагітності, ІЗЦД і ДТЗ. Наведено комплексну характеристику стану фетоплацентарного кровотоку, уточнено значення судинних порушень у вагітних з ІЗЦД, досліджено вплив ДТЗ на матково-плодову гемодинаміку. На підставі порівняльного вивчення результатів ультразвукового й доплерометричного досліджень і магніто-резонансної топографії виявлено характерні для ендокринопатій зміни, які виникають на тлі компенсаторно-пристосувальних реакцій фетоплацентарного комплексу. Розроблено принципово новий метод діагностики плацентарної дисфункції у жінок з ІЗЦД і захворюваннями щитоподібної залози. Удосконалено сучасні підходи щодо ранньої діагностики, лікування та профілактики перинатальних ускладнень у жінок з даною ендокринною патологією. Встановлено, що впровадження в акушерську практику об'єктивних діагностичних критеріїв, удосконалених методів лікування ускладнень вагітності, правильний вибір методів і термінів розродження зменшує частоту порушень стану фетоплацентарного комплексу у вагітних з ендокринною патологією у 1,8 рази, що сприяє зниженню перинатальних ускладнень і покращанню перебігу неонатального періоду.

  • Стан фетоплацентарного комплексу та корекція його порушень при невиношуванні вагітності

             Комплексно вивчено стан системи мати - плацента - плід у разі невиношування вагітності на органному, тканинному та клітинному рівнях. Проаналізовано причини виникнення фетоплацентарної недостатності (ФПН) і невиношування вагітності, виявлено особливості перебігу вагітності та пологів, стану плода та новонародженого, процесів адаптації новонародженого в ранньому неонатальному періоді, вивчено функціональний стан плода за допомогою кардіомоноторного дослідження та визначення біофізичного профілю плода. З'ясовано морфо-функціональні особливості плацент у разі невиношування вагітності та проведено комплексний клініко-морфологічний аналіз стану новонароджених у пологах і перебігу раннього неонатального періоду. Визначено типи гормональної адаптації фетоплацентарного комплексу (ФПК) в жінок з невиношуванням вагітності. Виявлено значні порушення стану ФПК вагітних на рівні специфічних білків, циклічних нуклеотидів та факторів росту. Доведено, що існує тісна кореляційна залежність між рівнем гормонів, станом плода та вивченими маркерами. Розроблено критерії доклінічної діагностики ФПН, запропоновано та впроваджено до практики охорони здоров'я патогенетично обгрунтований спосіб його корекції у разі невиношування вагітності з застосуванням інстенону та АТФ-лонгу.

  • Вплив бактеріальної та вірусної інфекції на перебіг вагітності та стан фетоплацентарного комплексу

             Досліджено вплив бактеріальних і вірусних збудників на перебіг гестаційного процесу, стан фетоплацентарного комплексу. Проведено комплексне клініко-лабораторне обстеження вагітних з різними видами інфекційної патології, визначено їх імунний статус, надано оцінку стану внутрішньоутробного плоду. Проведено комплексне морфологічне, імуноморфологічне обстеження послідів у післяпологовому періоді. Визначено чинники ризику розвитку перинатальних ускладнень з боку матері та плоду, виявлено особливості порушень в імунній системі організму, встановлено зміни у фетоплацентарному комплексі. Для поліпшення функціонального стану фетоплацентарного комлексу, зменшення перинатальних ускладнень розроблено комплексну терапію лікування вагітних з використанням імуномодулятора "Тимоген", який сприяє нормалізації імунного статусу.

  • Стан мозкової гемодинаміки та цереброваскулярної реактивності у хворих на хронічні порушення мозкового кровообігу

             Наведено результати доплерографічного дослідження стану мозкової гемодинаміки та цереброваскулярної реактивності (ЦВР), що є інтегральним показником стану регуляції мозкового кровотоку. Обстежено 156 хворих з різними стадіями хронічних порушень мозкового кровообігу (ХПМК), обумовленими гіпертонічною хворобою (ГХ) і церебральним атеросклерозом (ЦА). Порушення ЦВР на ранніх стадіях ХПМК проявляються у вигляді гіперреактивності у хворих на ГХ та ЦА. На пізніх стадіях ХПМК у хворих на ГХ та ЦА відзначено виражену гіпореактивність, навіть до ареактивності. Застосування пірацетаму покращує показники ЦВР на ранніх стадіях ХПМК, прийом тромбонілу більш ефективно впливає на ЦВР у хворих з пізніми стадіями ХПМК. Показано необхідність дослідження ЦВР у хворих на ХПМК з метою оптимізації діагностики та лікування.

© 2007-2017 vbs.com.ua