От партнеров

Заказать работу

От партнёров


Счетчики
    Желаете получить информацию о том, где можно найти и СКАЧАТЬ не отходя от своего компьютера бесплатные журналы, обзоры, научные и аналитические статьи, статистические данные, книги, учебники, официальные документы государственных органов? Тогда воспользуйтесь нашим новым сервисом "Полезная ссылка"!

    Как это работает? Очень просто! Вы получаете полезную ссылку, нажав на которую, скачиваете документ с первоисточника в электронном виде.

Поиск рефератов на Linksdir.com.ua!
Раздел каталога

Научные статьи и авторефераты диссертаций по медицине

Название

Клініко-імуногістохімічна характеристика бічних кіст шиї : Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.22 / К.Ю. Дьоміна; Вищ. держ. навч. закл. України "Укр. мед. стоматол. акад.". — Полтава, 2007. — 17 с. — укp.

Коротко

Клініко-імуногістохімічна характеристика бічних кіст шиї

СсылкаСкачать в архиве
Добавлено2008-08-15 07:42:56

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ здоров'я УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКРАЇНИ

“Українська медична стоматологічна академія”





ДЬОМІНА Катерина Юріївна


УДК 616.743-006.5-07-089





КЛІНІКО-ІМУНОГІСТОХІМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

БІЧНИХ КІСТ ШИЇ



14.01.22 – стоматологія





АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук









Полтава – 2007


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Вищому державному навчальному закладі України “Українська медична стоматологічна академія”
МОЗ України, м. Полтава.

Наукові керівники:

– доктор медичних наук, професор Митченок Віктор Іванович, Вищий державний навчальний заклад України
“Українська медична стоматологічна академія” МОЗ України, м. Полтава, завідувач кафедри пропедевтики
хірургічної стоматології з реконструктивною хірургією голови та шиї;

– доктор медичних наук, професор Ткаченко Павло Іванович, Вищий державний навчальний заклад України
“Українська медична стоматологічна академія” МОЗ України, м. Полтава, завідувач кафедри дитячої хірургічної
стоматології і пропедевтики хірургічної стоматології з реконструктивною хірургією голови та шиї.


Офіційні опоненти:

– доктор медичних наук, професор Гасюк Анатолій Петрович, Вищий державний навчальний заклад України
“Українська медична стоматологічна академія” МОЗ України, м. Полтава, завідувач кафедри патологічної
анатомії;

– доктор медичних наук, професор Шувалов Сергій Михайлович, Вінницький національний медичний університет ім.
М.І. Пирогова МОЗ України, завідувач кафедри хірургічної стоматології.


Провідна установа: Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, Інститут
стоматології, кафедра стоматології.


Захист відбудеться 15.05.2007 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 44.601.01 при Вищому
державному навчальному закладі України “Українська медична стоматологічна академія” МОЗ України (36024, м.
Полтава, вул. Шевченка, 23).


З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Вищого державного навчального закладу України “Українська
медична стоматологічна академія” МОЗ України за адресою: 36024, м. Полтава, вул. Шевченка, 23.

Автореферат розісланий 13.04.2007 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 44.601.01,

доктор медичних наук, професор Т.О. Дев’яткіна


загальна характеристика роботи


Актуальність теми. Частота виникнення бічної кісти шиї (БКШ) складає 25% від усіх кіст м'яких тканин
щелепно-лицевої ділянки (О.О. Тимофєєв, 2003). Незважаючи на однотипність клінічних проявів і морфологічних
характеристик їх, відносно постійну локалізацію і топографічну анатомію, помилки в діагностиці становлять від
20%до 63% (М.П. Черенько, 1993; Л.Я. Литвинова, 1994). Такий досить вагомий відсоток помилкових діагнозів
можна пояснити як складністю будови шиї, так і недостатністю інформації з деяких питань гістогенезу (U.M. Hadi
et al., 2001; C. Bocciolini et al., 2006).

Крім того, до цього часу не розроблені чіткі критерії стосовно послідовності проведення діагностичних заходів,
особливо використання ультразвукового дослідження і спостереження за пересуванням пункційної голки в порожнині
кісти під його контролем залежно від її розташування, структурних ознак стінки та індивідуальних особливостей.
Не існує також чітких рекомендацій відносно вибору безпечної траєкторії пункційного каналу (Н.В. Нуднов, 1995;
Г.І. Кунцевіч, 1999; А.Г. Надточий, 1999).

У роботах вітчизняних і закордонних авторів вже доведена важливість значення системи локального імунітету при
різних стоматологічних захворюваннях (А.І. Булгакова, 2001; Л.І. Волошина, 2001; І.П. Кайдашев та співавт.,
2003; Н.М. Лохматова, 2005; E. Gemmel, G.J. Seymour, 1995;

K. Kawahara et al., 1995; N. Gurses et al., 1996). Не дивлячись на існування на сьогоднішній день тверджень
про те, що морфологічна структура бічних кіст шиї нагадує лімфоїдну тканину (U.M. Hadi et al., 2001),
обґрунтованих доказів щодо ролі лімфоїдної субстанції у формуванні адаптивного імунітету, складу і
представництва субпопуляцій імунних клітин безпосередньо в стінці бічних кіст шиї в науковій літературі не
наведено.

У зв'язку із вищевикладеним, виникає необхідність в узагальненні клінічного досвіду ведення хворих, проведенні
порівняння морфологічних і імуногістохімічних особливостей архітектоніки стінок кіст бічної ділянки шиї,
визначенні критеріїв диференційної діагностики та розробці алгоритму діагностичних заходів, що і вказує на
актуальність дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно з планом
науково-дослідних робіт Вищого державного навчального закладу України “Українська медична стоматологічна
академія”: “Розробка і вдосконалення методів діагностики, лікування, реабілітації та профілактики вроджених та
набутих захворювань, дефектів та деформацій щелепно-лицевої ділянки” (номер державної реєстрації 0105U004081)
та “Вивчення імунологічного апарату м'яких тканин порожнини рота при генералізованому пародонтиті та

См. также:
  • Клініко-морфологічні особливості фолікулярних кіст щелеп і одонтогенних кератокіст

             Висвітлено проблему прогнозування несприятливого клінічного перебігу фолікулярних кіст щелеп (ФК) і, близьких до них за клінічними проявами, одонтогенних кератокіст (ОКК). За одержаними даними ФК складають 15 % від одонтогенних кіст щелеп, ОКК - 4,2 %. Досліджено 175 фолікулярних кіст щелеп і 49 одонтогенних кератокіст з метою виявлення клініко-морфологічних особливостей, які визначають їх перебіг і прогноз. Розглянуто клінічні, рентгенологічні, пагістологічні критерії диференціальної діагностики ФК і ОКК. Встановлено морфологічні особливості, що зумовлюють несприятливий клінічний перебіг і прогноз ФК і ОКК.

  • Порівняльна оцінка ефективності відновлення бічних зубів методом inlay-onlay та прямої реставрації (клініко-лабораторне дослідження)

             Наведено результати клінічних та лабораторних досліджень, комплексну оцінку фотополімерних відновлень бічних зубів, виконаних за прямою і непрямою (вкладка-накладка) методиками. На основі клінічних досліджень поширено рекомендації щодо застосування методів прямого та непрямого відновлення бічних зубів фотополімерними матеріалами відповідно до показників руйнування оклюзійної поверхні та фізіологічного стану зубів. Обгрунтовано необхідність додаткової герметизації інтактних фісур після відновлення каріозного дефекту за "сендвіч"-методикою з метою профілактики вторинного карієсу у дорослих пацієнтів. На підставі лабораторних випробувань доведено можливість застосування альтернативних матеріалів для виготовлення непрямої (inlay-onlay) реставрації та необхідність її фіксації за системою подвійного бондингу.

  • Імуногістохімічна діагностика та оцінка клітинного імунітету при сальмонельозі курей

             Досліджено сучасні методи імуногістохімії, що застосовуються для вивчення імунного стану курей після інфікування та щеплення атенуйованою вакциною проти сальмонельозу, обгрунтовано шляхи поліпшення методів діагностики захворювання. Проведено імуногістохімічне вивчення субпопуляцій (кластерів) T- та B-лімфоцитів і макрофагів: CD3, CD4, CD8, TcR1, TcR2, CVI, IgM, IgG та IgA, визначено участь даних клітин у формуванні імунної відповіді. Визначено особливості формування імунітету у разі зараження курчат Salmonella enteritidis та щепленні протисальмонельозною вакциною. Розроблено новий імуногістохімічний метод діагностики сальмонельозу курей, який дозволяє виявляти специфічний сальмонельозний антиген у тканинах і органах хворої на сальмонельоз птиці та сальмонелоносіїв.

  • Клініко-морфологічна характеристика ураження нирок при інфекційних захворюваннях та нефропатіях бактеріальної і вірусної етіології (клініко- експериментальне дослідження)

             Вивчено патогенетичні механізми ураження нирок у разі захворювань бактеріальної та вірусної етіології. Увагу приділено адгезії та колонізації мікроорганізмів до епітелію сечовивідних шляхів з метою створення методів діагностування, лікування та профілактики запальних та інфекційних захворювань. За результатами проведених еспериментальних досліджень показано, що зміна проникності слизової сечового міхура та порушення покривного її захисного шару слизу призводить до розвитку максимально виражених патологічних змін за присутності уропатогенної флори. Виділення мікрофлори, введеної в сечовий міхур з тканини нирок і печінки, у тварин зумовлено наявністю рефлюксу сечі та наступної транслокацією мікрофлори. Потрапляючи в сечові шляхи, умовно патогенна мікрофлора призводить до їх колонізації та розвитку спочатку циститу, а потім - пієлонефриту. Введення в сечові шляхи аерококів не спричиняє запального процесу. Результати посівів свідчать про тривале перебування аерококів у сечових шляхах експериментальних тварин, що свідчить про наявність їх колонізації. З урахуванням даних про здатність ерококів до колонізації слизових і ранових поверхонь за можливого витиснення та придушення патогенної флори розроблено метод лікування та профілактики сечової інфекції з використанням введення аерококів у сечові шляхи. У разі введення аерококів у сечовий міхур (по катетеру, епіцистостомічному дренажу) є можливим нівелювання патогенної мікрофлори з їх наступною колонізацією слизової. Відзначено, що застосування даного підходу дозволяє переривати ланку патогенезу висхідного пієлонефриту. Застосування введення аерококів у порожнинну систему нирок з метою лікування пієлонефриту по нефростомічному дренажу, сечовивідному катетеру. Транслокація аерококів не призводить до патологічних змін. Зазначено, що інстиляція в сечовий міхур суспензії аеjркоків призводить до пролонгованої колонізації слизової сечового міхура, що супроводжується незначно вираженою запальною реакцією. На основі адгезивного механізму в експерименті на щурах розроблено ефективний метод профілактики сечової інфекції з використанням А-бактерину.

  • Клініко-морфо-функціональна характеристика тиреотоксичного ентерального синдрому при хірургічному лікуванні хворих на тиреотоксичний зоб (клініко-експериментальне дослідження)

             Встановлено, що надлишок тиреоїдних гормонів значно погіршує травну функцію тонкої кишки та зумовлює патологічні зміни в її будові. Доведено, що усунення тиреоїдинового токсикозу та застосування індукторів синтезу мембранних ферментів у щурів сприяє відновленню травної функції кишки. З'ясовано. що гіпертиреоїдизм викликає зміни активності амілолітичних та ліполітичних ферментів порожнинного, а також мембранного травлення. У випадку легкого тиреотоксикозу їх активність підвищується, а середнього і тяжкого ступенів - прогресивно знижується. У хворих з клінічними проявами тиреотоксичної ентеропатії, незалежно від ступеня тяжкості тиреотоксикозу, активність ферментів знижена. Виявлено, що у хворих на тиреотоксичний зоб наявна перебудова структури слизової оболонки дванадцятипалої кишки. Ддані зміни залежать від тяжкості тиреотоксикозу та є морфологічною основою тиреотоксичного ентерального синдрому. Науково обгрунтовано доцільність застосування медикаментозної корекції тиреотоксичної ентеропатії у передопераційній підготовці та післяопераційній реабілітації хворих.

  • Розвиток і становлення топографії бічних шлуночків головного мозку в пренатальному періоді онтогенезу людини

             З використанням адекватних морфологічних методів уперше досліджено морфогенез і динаміку топографо-анатомічних взаємовідношень бічних шлуночків головного мозку в пренатальному періоді онтогенезу та у новонароджених. Уточнено термін закладки та з'ясовано особливості формування цих шлуночків з урахуванням морфогенезу прилеглих структур. Простежено динаміку зміни їх форми, визначено періоди можливого виникнення уроджених вад. Запропоновано новий підхід до проблем ембріонального розвитку головного мозку.

  • Клініко-патогенетична характеристика артропатій у хворих з гіпотиреозом

             Вивчено патогенетичні механізми розвитку артропатій на підставі аналізу клініко-імунологічних показників у хворих з тиреоїдною чи супутньою патологією суглобів - остеоартрозом і ревматоїдним артритом. Застосування нестероїдних протизапальних препаратів і хондропротекторів за умов комплексного лікування хворих на гіпотиреоз з артропатіями покращує результати лікування, сприяє нормалізації імунних показників і цитокінового профілю.

  • Клініко-біохімічна характеристика сполучнотканинної дисплазії в підлітків

             Досліджено особливості клінічної симптоматики та обміну колагену й еластину в підлітків зі сполучнотканинною дисплазією - з ізольованим ураженням серцево-судинної системи та системною дисплазією сполучної тканини. За різних клінічних форм дисплазії сполучної тканини встановлено найхарактерніші порушення в метаболізмі сполучнотканинних структур у вигляді високої активності протеолітичних ферментів, рівня оксипроліну та змін у системі протеази-антипротеази, вираженість яких залежить від ступеня поширення диспластичного процесу. Виявлено коливання вмісту мінеральних речовин, мікроелементів та вітамінів, які беруть участь в обміні колагену й еластину. Розроблено критерії прогнозування несприятливих щодо наслідків варіантів дисплазії сполучної тканини серця. Обгрунтовано принципи диспансерного спостереження за підлітками з різними формами сполучнотканинної дисплазії з урахуванням клінічних особливостей та даних біохімічних методів дослідження.

  • Діагностика та хірургічне лікування кіст крижового каналу

             На підставі даних діагностування та лікування 68-ми хворих з кістами крижового каналу (ККК) віком від 21-го до 71-го років досліджено проблему покращання результатів їх хірургічного лікування. Хворих було розподілено за типом кіст, а саме: перинервальних, або Тарловських - у 46-ти (67,6 %) пацієнтів, екстрадуральних менінгіальних - у 5-ти (7,4 %), менінгіальних дивертикул - у 11-ти (16,2 %), інтрадуральних лептоменінгіальних (арахноїдальних) у трьох (4,4 %), сакрально-пресакральних кіст у складі тріади Currarino - у трьох (4,4 %) хворих. Проведено клініко-неврологічне дослідження пацієнтів з використанням стандартних збірників питань, рентгенографії попереково-крижового відділу хребта у двох проекціях і магніто-резонансної томографії цієї ділянки, а також магніто-резонансної мієлографії та електронейроміографії з метою верифікації радикулопатії. Виконано оперативне лікування з використанням заднього доступу шляхом амінекомії крижової кістки. За технічної можливості кісти видалялися повністю. За наявності нервових волокон корінця у стінці кісти Тарлова здійснювали резекцію її стінок на рівні ганглія, нервові корінці прикривали гемостатичною гукою чи пластинами тахокомбу. Утворена порожнина заповнювалася аутожировою клітковиною. Безпосередньо після оперативного втручання покращання неврологічного статусу визначено у 33-х (91,7 %) хворих. Повний регрес неврологічних симптомів досягнуто у 26-ти (72,2 %) хворих. У віддаленому післяопераційному періоді рецидивування кіст не зареєстровано. За умов консервативного лікування ККК спостережено значну позитивну динаміку неврологічної симптоматики, особливо больового синдрому. У віддаленому періоді у всіх хворих відзначено відновлення попередньої симптоматики. За результатами дослідження зроблено висновок, що консервативна терапія дає лише тимчасовий ефект.

  • Оптимізація діагностики і лікування простих кіст нирок

             Проведено клініко-лабораторне та рентгенультразвукове обстеження 186 пацієнтів з простими кістами нирок. Під час профілактичного УЗ-дослідження 10367 пацієнтів прості кістинирки виявлено в 5,29 % осіб, причому, у 91 % випадків кісти не потребували себе клінічно та не вимагали лікування. На відстрочених знімках знайдено рентгенопозитивні кістограми (псевдокісти) у 16 % хворих з рідинними утвореннями нирок і больовим поперековим синдромом, які від загальної кількості хворих на прості кісти нирок складають 2,8 %. З використанням методу ультразвукової кольорової доплерографії ниркових судин встановлено, що за випорожнення кісти спостерігається венозна гіперемія нирки через що збільшується ймовірність кровотечі під час інструментально-оперативного лікування та в післяопераційний період. Конкретизовано терміни остаточного завершення облітерації кісти нирки після пункційної склеротерапії. Розроблено спосіб хірургічного видалення кісти, який зменшує ймовірність кровотечі. Запропоновано високочутливі тести для ранньої діагностики перебігу запального процесу в нирці.

  • Клініко-імунологічна характеристика новонароджених з внутріутробною цитомегаловірусною інфекцією

             Дисертацію присвячено проблемам діагностики клінічних, імунологічних, нейросонографічних особливостей різних стадій перебігу внутріутробної цитомегаловірусної інфекції (ЦМВІ) у новонароджених. Надано оцінку методам специфічної лабораторної діагностики ЦМВІ. З'ясовано, що діагностика інфекції потребує використання не менше 2 - 3 специфічних лабораторних тестів (морфологічного, серологічного, молекулярно-біологічного). Визначено особливості церебральних та вісцеральних уражень, а також нейросонографічних ознак у випадках гострої, підгострої та хронічної стадій перебігу ЦМВІ. Виявлено особливості імунних реакцій (аутоімунні механізми ураження центральної нервової системи). Математично спрогнозовано найбільш вірогідні виходи інфекції: затримка психомоторного розвитку, дитячий церебральний параліч, дебілізм, вторинний імунодефіцит, які створюють велику медико-соціальну проблему. Запропоновано діагностичні критерії, які спроможні допомогти діагностиці захворювання на етапі раннього неонатального періоду та запобіганню розвитку ускладнень та інвалідизації у новонароджених, хворих на внутріутробну ЦМВІ. Визначено групи ризику щодо інвалідизації хворих на внутріутробну ЦМВІ. Удосконалено класифікацію внутріутробної ЦМВІ, яку доповнено виділенням підгострої стадії перебігу, форм, ускладнень та виходів інфекції.

  • Клініко-інструментальна характеристика ідіопатичних кардіоміопатій у дітей та їх виходи

             Обстежено 110 дітей віком до 15 років, хворих на кардіоміопатію (КМП). Серед них - 41 хворий на гіпертрофічну кардіоматію (ГКМП), 54 - дилатаційну кардіоміопатію (ДКМП) і 15 - на фіброеластоз ендокарда (ФЕ). Проведено поглиблене клініко-анамнестичне та інструментальне обстеження хворих і з'ясовано варіанти перебігу захворювання. Установлено критерії діагностики та диференційної діагностики КМП у дітей раннього віку. У 37,2 % хворих зафіксовано несприятливий перебіг захворювання. За результатами поглибленого патоморфологічного дослідження з застосуванням гістохімічних та імуноморфологічних методів зроблено висновок, що різні форми КМП у дітей раннього віку є фетопатією, яка мала розвиток внаслідок впливу несприятливих факторів на плід у різні періоди онтогенезу.

  • Клініко-гормональна характеристика та удосконалення терапії невиношування при гіперпролактинемії

             Запропоновано удосконалену методику лікувальних заходів для вагітних з гіперпролактинемією з використанням алколоїдів ріжок. Встановлено, що застосування бромокриптину у комплексі лікувальних заходів сприяє поліпшенню клінічного перебігу вагітності, припиненню галактореї, зменшенню самовільного переривання вагітності до 17,8 % та покращанню закінчення вагітності для матері та плода.

  • Неврологічні прояви ентеробіозу у дорослих (клініко-діагностична характеристика)

             На основі використання сучасних методів дослідження вперше визначено основні неврологічні синдроми, стан біоелектричної активності мозку та церебральної гемодинаміки, проведено аналіз варіабельності серцевого ритму та психофізіологічних процесів й імунологічного статусу у дорослих, хворих на ентеробіоз. Встановлено взаємозв'язок між тривалістю ентеробіозної інвазії та клініко-неврологічними, електрофізіологічними, психофізіологічними та імунологічними показниками. Проведено порівняльний аналіз клініко-параклінічних показників у хворих з первинною та повторною ентеробіозною інвазією до та після проведення курсу специфічної терапії. Виявлено, що у пацієнтів з повторною інвазією спостерігаються більш виразні зміни досліджуваних показників, ніж у пацієнтів з первинною інвазією. Обгрунтовано способи корекції порушень нервової системи у хворих на ентеробіоз з урахуванням тривалості інвазії.

© 2007-2017 vbs.com.ua