От партнеров

Заказать работу

От партнёров


Счетчики
    Желаете получить информацию о том, где можно найти и СКАЧАТЬ не отходя от своего компьютера бесплатные журналы, обзоры, научные и аналитические статьи, статистические данные, книги, учебники, официальные документы государственных органов? Тогда воспользуйтесь нашим новым сервисом "Полезная ссылка"!

    Как это работает? Очень просто! Вы получаете полезную ссылку, нажав на которую, скачиваете документ с первоисточника в электронном виде.

Поиск рефератов на Linksdir.com.ua!
Раздел каталога

Научные статьи и авторефераты диссертаций по медицине

Название

Вплив секрекції аглютиногенів системи АВО (секреторства) на перебіг та лікування інфекцій сечостатевих шляхів у чоловіків : автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.06 / О.В. Кнігавко; Держ. установа "Ін-т урології АМН України". — К., 2007. — 19 с. — укp.

Коротко

Вплив секрекції аглютиногенів системи АВО (секреторства) на перебіг та лікування інфекцій сечостатевих шляхів у чоловіків

СсылкаСкачать в архиве
Добавлено2008-10-29 09:51:40

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

“ІНСТИТУТ УРОЛОГІЇ АМН УКРАЇНИ”




Кнігавко Олександр Володимирович


УДК 616.64/.69-022-008.6-036-08


Вплив секреції групових аглютиногенів системи АВ0 (секреторства) на перебіг та лікування інфекцій
сечостатевих шляхів у чоловіків


14.01.06. - урологія



Автореферат

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата медичних наук







Київ - 2007



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ України.


Науковий керівник: Доктор медичних наук, професор

Лісовий Володимир Миколайович, Харківський державний медичний університет МОЗ України, ректор університету.


Офіційні опоненти:

Доктор медичних наук, професор Ухаль Михайло Іванович, Одеський державний медичний університет, професор
кафедри урології і нефрології.



Доктор медичних наук, старший науковий співробітник Гурженко Юрій Миколайович, Державна установа “Інститут
урології АМН України”, старший науковий співробітник відділу сексопатології та андрології.




Захист відбудеться “18” грудня 2007 о 14 30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.615.01 при
Державній установі “Інститут урології АМН України” за адресою: 04053, Київ, вул. Ю.Коцюбинського,9а.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Державної установи “Інститут урології АМН України” за адресою:
04053, Київ, вул. Ю.Коцюбинського,9а.



Автореферат розісланий 16 листопада 2007.



Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук Старцева Л.М.





загальна Характеристика Роботи


Актуальність теми. Інфекції сечостатевих шляхів у чоловіків (ІССШЧ) досить поширені на цей час, захворюваність
ними сягає 22-24% серед чоловіків сексуально-активного віку. Невеликі клінічні прояви та делікатний характер
захворювання ведуть до поширеності хронічних форм ІССШЧ, через що такі захворювання призводять до відчутних
змін у репродуктивній системі чоловіка. Так, на 70 % чоловіче безпліддя пов’язане саме з ІССШЧ та їхніми
наслідками.

Незважаючи на достатню кількість робіт, присвячених лікуванню ІCСШX, до цього часу майже не зверталася увага
на фактори, що впливають на етіопатогенез та хронізацію інфекцій. В літературі вказано, що жінки-несекретори
(тобто особи, в біологічних виділеннях яких не визначаються групові аглютиногени системи АВО) в 10 разів
частіше ніж секретори страждають на епізоди циститу. В той же час будь яких даних про зв'язок між ступенем
секреторства з одного боку, та захворюваністю й перебігом інфекцій чоловічого статевого шляху, з іншого боку
немає. Отже дослідження факторів, що впливають на захворюваність, перебіг, хронізацію інфекцій з метою
подальшої оптимізації терапії у осіб з хронічним перебігом є актуальною проблемою сучасної урології.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи
кафедри урології та андрології Харківського державного медичного університету за темою: “Етіопатогенетичні
фактори розвитку інфекцій чоловічого статевого шляху та формування чоловічої безплідності.” (№ державної
реєстрації 0104U002239). Тема дисертації затверджена вченою радою ХДМУ (протокол № 5 від 19 травня 2005).
Робота пройшла біотичну експертизу (протокол № 20 від 10 січня 2007).

Мета дослідження: підвищення ефективності лікування ІССШЧ на основі прогнозування перебігу інфекцій з оглядом
на ступінь секреторства чоловіками групових аглютиногенів системи АВО.

Задачі дослідження:

Дослідити зв’язок між ступенем секреторства й характером перебігу інфекційного захворювання.

Визначити біологічний субстрат (слина, піт, сеча, спермальна рідина), що є найінформативнішим для визначення
ступеня секреторства.

Розробити методику прогнозування перебігу ІССШЧ з оглядом на ступінь секреторства.

Дослідити протективний ефект секреторства відносно інфікування та хронізації ІССШЧ.

Визначити перспективність клінічного застосування речовин з антиадгезивною дією для відтворення протективного
ефекту секреторства.

Розробити удосконалену методику лікування ІССШЧ, яка виходить з визначення ступеня секреторства.

Об’єкт дослідження: 168 чоловіків з інфекційними захворюваннями сечостатевих шляхів та 41 чоловік без
запальної патології сечостатевого шляху.

Предмет дослідження: зв’язок між ступенем секреторства та захворюваністю й перебігом ІССШЧ, як основа для
прогнозування перебігу й оптимізації терапії захворювання.

Методи дослідження: клінічні, анамнестичні, серологічні, бактеріологічні, генетичні, спеціальні
інструментальні та статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше в клінічній практиці використано методику визначення ступеню
секреторства для визначення місцевого імунітету. Вперше з’ясований зв’язок між типом перебігу ІССШЧ та їх
здатності до хронізації з одного боку, та ступенем секреторства з іншого, а саме: встановлено, що секретори

См. также:
  • Вплив деяких інфекцій дихальних шляхів на серцево-судинну систему та можливості медикаментозної корекції

             Досліджено функціональний стан серцево-судинної системи у хворих на дифтерію, ангіни, кір, інфекційний мононуклоез та епідемічний паротит у період загострення та одужання. Встановлено, що вказані захворювання супроводжуються змінами функцій серцево-судинної системи з розвитком міокардиту в 39,5 % хворих на дифтерію, 5,7 % - на ангіни, 5,4 % - на кір, 5,0 % - на інфекційний мононуклеоз (загальна кількість хворих становила 211 осіб). Запропопоновано комплексне застосування базисної терапії, рибоксину, тіотриазоліну й ацебутололу у випадку появи міокардиту, що сприяло швидшій нормалізації функції серцево-судинної системи, усуненню порушень реполяризації, метаболізму міокарда, ритму та провідності.

  • Діагностика та лікування хронічних інфекцій сечової системи у жінок репродуктивного віку

             Досліджено проблему вдосконалення діагностики та лікування хронічних інфекцій сечової системи у жінок репродуктивного віку. Проведено вивчення та порівняльний аналіз особливостей клінічного перебігу, ультрасонографічних і доплерографічних змін, етіологічного спектра, імунологічного стану в жінок даного віку з хронічною інфекцією сечової системи, а також визначено характерні клінічно-параклінічні ознаки, встановлені у разі поєднання хронічної інфекції цієї системи та запалення геніталій. Вивчено особливості перебігу хронічних інфекцій сечової системи в жінок репродуктивного віку, наведено клініко-діагностичні критерії, побудовані за результатами мікробіологічних, імунологічних досліджень (аналізу індивідуальних імунограм), запропоновано проводити лікування за певними етапами (після проведення антибактеріальної терапії) з використанням препарату імуномодулювальної дії "Протефлазід".

  • Вплив нейроімуноендокринних факторів і HLA-системи на клінічний перебіг вагітності та пологів

             Порушення нейроімуноендокринних взаємозв'язків у вагітної реалізується вже у 1-му триместрі гестації дезадаптацією організму жінки до вагітності у вигляді змін імунологічної реактивності та толерантності вагітної до антигенів трофобласту, дизрегуляції гіпоталамус-гіпофіз-наднирковозалозної системи та секреції інсуліну, формування первинної плацентарної недостатності. Дезадаптація організму жінки до вагітності генетично детермінована головним комплексом гістосумісності з різним ступенем експресивності та пенетрантності. Кожен з локусів A, B, DR HLA-системи є окремо значущим маркером ризику розвитку акушерської патології. Дезадаптація організму жінки до вагітності прогресує протягом 2-го та 3-го триместрів і реалізується у вигляді будь-якої акушерської патології з різним ступенем її тяжкості. Сумісність подружжя по одному та/або декількох локусах HLA-системи асоційовано з високим ризиком розвитку акушерської патології та супроводжується формуванням у вагітної синдрому поліорганної недостатності - гестозу другої половини вагітності, насамперед, прееклампсії.

  • Вплив раннього хірургічного лікування на перебіг і наслідки опікової хвороби у дорослих

             Проаналізовано вплив раннього хірургічного втручання на рівень ендогенної інтоксикації у разі опікової токсемії, на зміни показників природної резистентності, а також на клінічний перебіг опікової хвороби. Відзначено, що раннє хірургічне висічення некротичних тканин призводить до зниження рівня токсемії: зниження рівня кислого протеолізу, що нормалізує відносини протеїназних і антипротеїназних систем, зниження цитолітичної активності аутологічної сироватки та її фракцій на лейкоцити периферичної крові хворих. Зазначено, що раннє хірургічне втручання призводить до зниження рівнів інтоксикаційного пошкодження фагоцитів. Запропоновано нову систему лікування глибоких поширених опіків для знищення субстрату гістогенної інтоксикації, зниження рівня мікробної інтоксикації, покращання клінічного перебігу опікової хвороби.

  • Вплив поліморфізму гену ангіотензинперетворюючого ферменту на клінічний перебіг та ефективність лікування у хворих на гіпертрофічну кардіоміопатію

             Розглянуто проблему визначення клініко-гемодинамічних особливостей гіпертрофічної кардіоміопатії (ГКМП) залежно від поліморфізму гену ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та впливу цього фактора на ефективність лікування захворювання. Наведено результати обстеження 70-ти хворих на ГКМП, яке свідчить, що поєднання тяжких проявів цієї патології асоціюється з найбільш "небезпечним" DD-генотипом, підтверджених клініко-анамнестичними даними, вираженими змінами у стані трансмітрального потоку, показниками ехо-кардіографії та рівнем плазмової активності АПФ. Виявлено, що застосування комбінованої терапії сартанами та бета-блокаторами у хворих на ГКМП обумовлює покращення клініко-гемодинамічних показників і суб'єктивне поліпшення стану. Найбільш значущі позитивні зміни відзначено у хворих з DD-генотипом, переважно з обструктивною формою.

  • Вплив блокаторів кальцієвих каналів на клінічний перебіг різних варіантів судинної легеневої гіпертензії, стан NO-системи та вільнорадикальні процеси ліпопереокислення

             Вивчено клінічну ефективність і переносимість блокаторів кальцієвих каналів дилтіазему та ніфедипіну у комплексній терапії хворих на ідіопатичну легеневу гіпертензію (ІЛГ) та вроджені вади серця (ВВС) у фазі синдрому Ейзенменгера (СЕ) з різним ступенем тяжкості серцевої недостатності (СН) за умов довготривалого спостереження. Обгрунтовано доцільність використання у лікуванні цих хворих дилтіазему та ніфедипіну на підставі оцінки їх впливу на патогенетичні ланки легеневої гіпертензії (ЛГ) та серцевої недостатності (СН) - зміни стану NO-системи, процесів пероксидації ліпідів, жирнокислотного (ЖК) складу ліпідів, стану антиоксидантної системи крові. Установлено, що в еритроцитах і тромбоцитах крові хворих на ІЛГ з вираженою СН відбуваються зміни стану NO-системи, що можуть свідчити про гальмування синтезу NO з вазодилататорними властивостями. Виявлено, що за умов довготривалого, протягом 6-ти місяців, лікування цих хворих з включенням блокаторів кальцієвих каналів у еритроцитах та тромбоцитах підвищується початкова знижена активність конститутивної NO-синтетази та пул нітрит-аніону в еритроцитах, що може свідчити про нормалізацію синтезу NO з вазодилататорними властивостями. З'ясовано, що у хворих на судинну ЛГ з різним ступенем СН активуються процеси ліпідної пероксидації, знижується активність антиоксидантної системи, відбуваються суттєві зміни у ЖК складі ліпідів еритроцитів та плазми крові, які проявляються збільшенням умісту насичених і зменшенням ненасичених жирних кислот. Відзначено, що вираженість цих змін у хворих на ІЛГ та СЕ є однаковою і збільшується зі зростанням важкості СН за критеріями NYHA. Зазначено, що на тлі лікування блокаторами кальцієвих каналів у хворих на ІЛГ та ВВС у фазі СЕ відбувається однаково виражена позитивна динаміка показників пероксидації ліпідів, антиоксидантної системи та ЖК складу ліпідів плазми й еритроцитів.

  • Патогенетичне значення порушень лімфатичної системи при обструкції верхніх сечових шляхів і запальних захворюваннях нирок та їх лікування (клініко-експериментальне дослідження)

             Уперше встановлено патогенетичну значушість порушення відтоку лімфи у розвитку запального процесу нирки, некротичного папіліту та розроблено експериментальну модель пієлонефриту, головним чинником якого є порушення відтоку лімфи від нирки. Експериментально показано визначальну роль змін цього відтоку у розвитку сполучної тканини навколо кровоносних судин паренхіми з облітерацією внутрішньоорганних лімфатичних судин і формуванні склерозу нирки. Доведено, що лігування лімфатичних судин нирки призводить до розвитку у ділянці воріт нирки фіброзно-склеротичного процесу (педункуліту), який є додатковим екстраренальним чинником погіршення лімфодинаміки. З'ясовано, що у експериментальних тварин на фоні лімфостазу та внутрішньовенного введення культури бактерій порушується азотовидільна, водовидільна й електролітовидільна функції нирки, що супроводжується підвищенням активності маркерів деструкції - цитоплазматичних, лізосомальних ферментів і рівня глікозаміногліканів сечі. Розроблено експериментальну модель піонефрозу, головним чинником якого є поєднане хронічне порушення відтоку лімфи та пасажу сечі від нирки за умов інфікування. Доведено, що у хворих з гострою обструкцією верхніх сечових шляхів і запальними ускладеннями порушуються загальна та регіонарна лімфодинаміка нирки. Показано, що препарати з лімфостимулювальною властивістю у хворих з гострою обструкцією верхніх сечових шляхів і запальними захворюваннями підвищують загальну та регіонарну лімфодинаміку нирки. Розроблено новий методичний підхід до хірургічного лікування гнійних форм пієлонефриту зі збереженням поверхневої лімфатичної системи фіброзної капсули нирки, що дозволило зберегти анатомо-фізіологічну цілісність нирки, покращити функціональний стан і лімфодинаміку нирки та зменшити інтоксикацію організму хворого. Доведено, що хірургічне втручання зі збереженням поверхневої лімфатичної системи фіброзної капсули нирки та проведення лімфостимулювальної терапії дозволили підвищити показники імунітету хворих, що позитивно вплинуло на ефективність лікування.

  • Стан фетоплацентарної системи у вагітних при наявності урогенітальних інфекцій

             Вивчено особливості перебігу вагітності та пологів у жінок з урогенітальними інфекціями. Проведено дослідження стану фетоплацентарного комплексу, зокрема вивчено зміни кількісного й якісного складу фосфоліпідів і проникливості плазматичних мембран епітеліальних клітин ворсинкового хоріону плаценти. Досліджено вплив запропонованих лікувальних заходів на стан місцевого імунітету, розвиток фетоплацентарної недостатності, зміни у кількісному й якісному складі фосфоліпідів, зміни проникливості плазматичних мембран епітеліальних клітин, морфологічні зміни у посліді. Розроблено та клінічно апробовано систему профілактики акушерських і перинатальних ускладнень, визначено принципи лікування вагітних з урогенітальними інфекціями. Показано, що впровадження нових лікувально-діагностичних і профілактичних заходів сприяє зниженню частоти виникнення акушерської та перинатальної патології.

  • Ураження органів сечостатевої системи у чоловіків грибами роду Candida

             Комплексно досліджено особливості патогенезу кандидних уражень органів сечостатевої системи у чоловіків, що розвиваються на фоні порушень антимікробної резистентності організму та виникнення синдрому вторинного імунодефіциту, а запальний процес набуває характеру тривалого хронічного перебігу з частними рецидивами та стертими проявами клінічних симптомів. Розроблено концептуальні підходи до диференціювання кандидоносійства та власне кандидозу на підставі порівняльного аналізу різних методів дослідження. Науково доведено доцільність застосування діагностичного комплексу, який передбачає проведення бактеріологічного, бактеріоскопічного, серологічного (імуноферментного аналізу), імунологічного (клітинного та гуморального ланцюгів) і полімеразної ланцюгової реакції досліджень. Установлено імуносупресивний вплив на хворих грибів роду Candida й асоційованої з ними інфекції нижніх сечових шляхів і статевих органів, який супроводжується нейтропенією та зменшенням концентрації CD3- і CD8-лімфоцитів і науково обгрунтовано використання імунотропних лікарських засобів за умов комплексної терапії. Установлено високу місцеву розповсюдженість грибів у тканині передміхурової залози у хворих на доброякісну гіперплазію з їх локалізацією у м'язовому прошарку залози, а її морфогенез має прояв як фіброз, склероз і кальцифікація. На підстаі вивчення характеру структурних змін передміхурової залози за умов вісцерального кандидозу науково обгрунтовано доцільність емпіричної терапії антимікотиками антибіотикорезистентних форм інфекційно-запальних захворювань нижніх сечових шляхів і статевих органів.

  • Вплив еубіотиків на перебіг та наслідок ранового процесу

    : Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.03 [Електронний ресурс] / Алій Саітович Тугушев; Харківський держ. медичний ун-т. — Х., 2002. — 18 с.: табл. — укp.

  • Ефективність комплексного лікування інфекцій нирок із використанням канефрону та хофітолу

             Вивчено ефективність лікування хронічного пієлонефриту (ПН) з застосуванням препаратів канефрон і хофітол з метою впливу на синдром ендогенної інтоксикації, процеси перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) і антиоксидантного захисту (АОСЗ), показники клітинного та гуморального імунітету. Виявлено взаємозв'язки між активацією процесів ПОЛ, ступенем пригнічення клітинного імунітету та цитокінового дисбалансу з наростанням ендотоксикозу, а також між зазначеними процесами й активністю запального процесу у разі пієлонефриту. Визначено кращі результати комплексного лікування з застосуванням канефрону та хофітолу щодо зворотнього розвитку симптомів загострення хронічного ПН й інтоксикації у порівнянні з традиційним лікуванням. Установлено, що використання канефрону сприяє більш швидкій позитивній динаміці змін, виявлених за результатами аналізів сечі, зменшенню больового синдрому та дизурії у разі загострення хронічного ПН. Виявлено, що призначення хофітолу сприяє більш швидкому покращанню загального стану, зменшенню проявів інтоксикації. Комплексне лікування з використанням обох препаратів забезпечує кращу динаміку показників ендотоксемії, має антиоксидантний та імуномодулювальний вплив. Це дозволяє скоротити тривалість стаціонарного лікування пацієнтів і зменшити частоту рецидивів недуги. За результатами проведених досліджень обгрунтовано доцільність використання за умов лікування хворих на хронічний ПН у фазі загострення рослинних препаратів канефрон і хофітол.

  • Обгрунтування ефективності трансуретральних методів лікування звужень сечівника у чоловіків

             Показано можливість підвищення ефективності лікування звужень сечовивідного протоку у чоловіків шляхом використання трансуретальних втручань. Проведено клінічне обстеження 251-го хворого, яким виконано 275 ендоуретральних втручань з приводу звуження сечівника. Встановлено високу ефективність трансуретальних втручань, які є альтернативою відкритим оперативним втручанням. Обгрунтовано доцільність використання трансуретальних втручань для лікування чоловіків зі звуженнями сечівника. Обгрунтовано концепцію диференційного підходу щодо лікування хворих зі звуженнями сечівника, яка базується на основних клінічних критеріях - протяжності звуження та стані парауретральних тканин. Запропоновано алгоритм діагностики та лікування досліджуваної патології. Показано, що його використання сприяє оптимізації й індивідуалізації лікування залежно від протяжності звуження, стану парауретральних тканин, що в кінцевому результаті зменшує частоту рецидивів, подовжує тривалість безрецидивного періоду та покращує якість життя хворих.

  • Вплив ультразвуку на перебіг запалення скелетного м'язу при експериментальній травмі

             Вивчено вплив ультразвуку низької інтенсивності на перебіг травми скелетного м'яза. На підставі результатів проведеного дослідження певних показників, які характеризують різні аспекти травматичного процесу з'ясовано закономірності перебігу запалення у разі експериментальної травми та характер дії ультразвуку на ці процеси. Вперше виявлено залежність ефекту терапевтичного лікування від фази запального процесу. Визначено, що параметри регуляторного статусу та загального прояву запалення за умов дії терапевтичного лікування через 4 год після травми відображають початок загострення запалення, а також його прискорене завершення. Активність вільнорадикальних процесів і антиоксидантної системи різко знижується та перебуває у межах норми продовж усього періоду запалення на фоні підвищення активності глутатіонредуктази, що характеризує загальну антиоксидантну здатність тканини. Після терапевтичного впливу ультразвуку через 24 год після травми у тканині розвивається регуляторний дисбаланс, що призводить до пролонгованого перебігу запального процесу. Запропоновано гіпотезу, яка дозволяє з'ясувати залежність ефектів ультразвуку від фази запалення.

  • Клініко-епідеміологічна характеристика та лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом, у ВІЛ-інфікованих

             Вивчено клініко-епідеміологічні особливості інфекцій, що передаються статевим шляхом у ВІЛ-інфікованих хворих. Розроблено методику лікування сифілісу на підставі вивчення клінічних і серологічних особливостей перебігу зазначеної хвороби. Установлено, що інфекції, які передаються статевим шляхом, виявляються у 84 % ВІЛ-інфікованих, у 78 % з них діагностуюється змішане інфікування. ВІЛ-інфекція більшою мірою має місце в осіб молодого віку, неодружених і тих, що не мають постійного місця роботи та розпочинають статеві відносини у віці до 17-ти років, у ВІЛ-інфікованих виявляються вірусні інфекції, а саме: вірусний гепатит C, герпес і цитомегаловірус, а також трихомоніаз, кандидоз, хламідіоз і сифіліс. Частота вірусних інфекцій зростає за умов зниження кількості CD4-лімфоцитів та спостерігається частіше в осіб, що споживають наркотичні речовини. Показано, що для ВІЛ-інфікованих хворих на сифіліс характерна різноманітність клінічних проявів вторинного періоду, низький титр реагинів у РЗК й уповільнення негативації серологічних реакцій. З урахуванням одержаних даних розроблено методику лікування хворих на вторинний рецидивний і прихований ранній сифіліс з одночасним призначенням бензілпеніциліну натрієвої солі у дозі 1 млн ОД 8 разів на добу протягом 18-ти днів і цефтріаксону 1,0 г на добу протягом 10-ти днів - внутрішньом'язово. Ефективність нової методики підтверджено даними клініко-серологічного спостереження. Стійка негативація серологічних реакцій відбулась у 83,3 % хворих на вторинний рецидивний і у 78,3 % хворих - на прихований ранній сифіліс.

© 2007-2018 vbs.com.ua