От партнеров

Заказать работу

От партнёров


Счетчики
    Желаете получить информацию о том, где можно найти и СКАЧАТЬ не отходя от своего компьютера бесплатные журналы, обзоры, научные и аналитические статьи, статистические данные, книги, учебники, официальные документы государственных органов? Тогда воспользуйтесь нашим новым сервисом "Полезная ссылка"!

    Как это работает? Очень просто! Вы получаете полезную ссылку, нажав на которую, скачиваете документ с первоисточника в электронном виде.

Поиск рефератов на Linksdir.com.ua!
Раздел каталога

Научные статьи и авторефераты диссертаций по медицине

Название

Аліментарна реабілітація хворих, що перенесли інфаркт міокарда, в санаторно-курортних закладах : Автореф. дис... д-ра мед. наук: 14.02.01 / В.І. Пономаренко; Нац. мед. ун-т ім. О.О.Богомольця. — К., 1999. — 37 с. — укp.

Коротко

Аліментарна реабілітація хворих, що перенесли інфаркт міокарда, в санаторно-курортних закладах

СсылкаСкачать в архиве
Добавлено2008-10-30 19:16:34

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


ім. О.О.БОГОМОЛЬЦЯ










Пономаренко Владислав Іванович






УДК 616.127.-005.8-036.8/838-085.838










Аліментарна реабілітація


хворих, що перенесли інфаркт міокарда,


в санаторно-курортних закладах








14.02.01- Гігієна, медичні науки










Автореферат


дисертації на здобуття наукового ступеня


доктора медичних наук




















Київ - 1999








Дисертацією є рукопис


Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії Міністерства охорони здоров'я України






Науковий консультант: Ванханен Володимир Вiльямович, професор, доктор медичних наук, професор кафедри гігієни
і екології з курсом гігієни харчування Дніпропетровської державної медичної академії





См. также:
  • Дозозалежний вплив інгібіторів АПФ та бета-адреноблокаторів на функцію ендотелію та процеси ремоделювання міокарда у хворих, що перенесли інфаркт міокарда

             Установлено, що позитивний вплив інгібітору АПФ лізиноприлу на функцію ендотелію посилюється практично пропорційно збільшенню дози препарату. Виявлено, що вплив на систолічну функцію ЛШ також залежить від дози препарату, але суттєвих розбіжностей в ефектах середніх доз та доз, наближених до цільових, немає. З'ясовано, що на масу міокарда ЛШ найбільший вплив здійснюють цільові дози, а малі та середні дози однаково впливають на цей показник. Виявлено, що антиоксидантна активність карведилолу та його вплив стосовно ендотелійзалежних вазодилаторів у разі підвищення дози не посилюється.

  • Значення операції аортокоронарного шунтування для ефективності реабілітації хворих, які перенесли інфаркт міокарда, в залежності від структурно- функціональних особливостей міокарда

    : автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.11 [Електронний ресурс] / Олена Павлівна Погурельська; АМН України; Національний науковий центр "Інститут кардіології ім. акад. М.Д.Стражеска". — К., 2009. — 20 с. — укp.

  • Особистісні особливості хворих, які перенесли інфаркт міокарда із зупинкою кровообігу

             Розглядаються психологічні характеристики хворих, які перенесли стан клінічної смерті. За допомогою батареї з 6 психодіагностичних методик було досліджено три експериментальні групи (хворі, які перенесли інфаркт міокарду з зупинкою кровообігу; хворі, які перенесли гострий інфаркт міокарду, не ускладнений зупинкою кровообігу; практично здорові досліджувані). Загальна кількість досліджуваних склала 90 осіб. На підставі проведеного дослідження проаналізовано особистісні особливості хворих, які перенесли інфаркт міокарду з зупинкою кровообігу, зроблено рекомендації щодо постреабілітаційних заходів та заходів з вторинної профілактики хвороби для цієї категорії індивидів.

  • Гемодинамічні детермінанти електричної нестабільності серця у хворих на ІХС, які перенесли інфаркт міокарда

             Обстежено 258 хворих на ІХС (201 на гострий інфаркт міокарда, 57 на післяінфарктний кардіосклероз) з проведенням програмованої стимуляції шлуночків серця та двомірної ехокардіографії. Виявлені клінічні та гемодинамічні фактори, що сприяють виникненню електричної нестабільності серця у даної категорії хворих. Уточнені показання до проведення програмованої стимуляції шлуночків серця.

  • Варіабельність ритму серця у хворих, які перенесли Q-інфаркт міокарда, з артеріальною гіпертензією

             Встановлено, що у хворих, які перенесли Q-інфаркт міокарда, з артеріальною гіпертензією виникає вегетативна дисфункція, яка характеризується вираженою стресорною напругою вегетативної регуляції з превалюванням тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи та значним зниженням парасимпатичної активності. Доведено, що ступінь вегетативної дисфункції вище у ранній період захворювання та тісно корелює з локалізацією Q-інфаркту міокарда та величиною фракції викиду лівого шлуночка. Встановлено, що незважаючи на те, що обробка 5-ти-хвилинних ділянок електрокардіограми (ЕКГ) виявляє тіж самі тенденції, що й аналіз 24-х-годинного запису, ці дані не можна поєднувати в межах однієї групи, а у разі порівняння результатів, одержаних під час обробки різних за тривалістю ділянок ЕКГ, необхідно враховувати їх залежність від часу доби, коли було проведено дослідження. Обгрунтовано доцільність використання аналізу варіабельності ритму серця у хворих, які перенесли Q-інфаркт міокарда з артеріальною гіпертензією з метою оцінки ефективності проведеної медикаментозної терапії та її можливої корекції.

  • Оцінка ризику несприятливого перебігу ІХС за даними неінвазивних маркерів у хворих, які перенесли гострий інфаркт міокарда

             Наведено вирішення актуального наукового завдання кардіології - виявлення найбільш вагомих факторів ризику (ФР) ускладнень госпітального періоду гострого інфарктного міокарду (ГІМ) та несприятливого перебігу ішемічної хвороби серця (ІХС) в віддаленому періоді після інфаркту міокарда (ІМ) і їх пріоритетності. Розроблено шкалу оцінки ризику (ШОР) серцево-судинної смерті (ССС) протягом п'яти років після ІМ. На підставі комплексного аналізу клініко-анамнестичних даних, показників гемодинаміки, даних лабораторного обстеження, усередненої ЕКГ високого підсилення (ВП), магнітокардіографії (МКГ) виділено провідні ФР розвитку ранньої постінфарктної стенокардії, рецидиву ІМ, формування аневризми лівого шлуночка (ЛШ), розвитку шлуночкових тахіаритмій в госпітальному періоді ІМ, розвитку повторного ІМ та ССС протягом 5-річного періоду після ІМ. Визначено їх пріоритетність в оцінці ризику несприятливого перебігу ІХС після перенесеного ІМ. Встановлено, що електрокардіограма (ЕКГ) високого підсилення може використовуватися для оцінки ризику ССС протягом п'яти років після ІМ у хворих віком до 56-ти років. Доведено придатність МКГ для оцінки наявності ішемічних змін в міокарді та виділення хворих низького ризику їз наступним скороченням терміну перебування їх в стаціонарі.

  • Прогностичне значення показників варіабельності ритму серця та добових коливань артеріального тиску у хворих, які перенесли інфаркт міокарда

             Досліджено прогностичне значення показників варіабельності ритму серця (ВРС) та добових коливань артеріального тиску у хворих, які перенесли інфаркт міокарда (ІМ). На підставі спостереження доведено доцільність оцінки показників ВРС та проведення добового моніторування артеріального тиску у хворих на ІМ на 7 - 10-ту добу через шість місяців після перенесеного захворювання з метою стратифікації післяінфарктного ризику. Виявлено найбільш інформативні показники ВРС для прогнозування несприятливого перебігу післяінфарктного періоду. Уточнено особливості впливу медикаментозної терапії на показники ВРС в динаміці та підтверджено доцільність сумісного тривалого призначення інгібіторів ангіотензин-перетворювального ферменту та бета-адреноблокаторів у хворих на ІМ. Встановлено, що підвищений ступінь добових коливань систолічного артеріального тиску через 6 місяців після початку захворювання понад 16 мм.рт.ст. асоціюється з більшою ймовірністю виникнення ускладнень під час подальшого спостереження.

  • Особливості перебігу, предиктори і прогнозування наслідків ішемічної хвороби серця у хворих, які перенесли інфаркт міокарда, за даними дворічного спостереження

             Досліджено особливості перебігу постінфарктного періоду протягом дворічного терміну у 351 хворого, які перенесли інфаркт міокарда, відповідно до анамнестичних, клінічних, гемодинамічних чинників, толерантності до фізичного навантаження, функціонального класу стенокардії, порушень ліпідного складу крові. Наведено результати лікування хворих, які перенесли зазначену хворобу на різних етапах дворічного терміну спостереження, з урахуванням застосування первинної коронарної ангіопластики та аорто-коронарного шунтування. Визначено найбільш інформативні детермінанти перебігу захворювання та на їх основі створено математичну модель ближчого (чотиримісячного), а також віддаленого (річного) прогнозу захворювання.

  • Вплив системної ензімотерапії на показники ліпідного обміну, імунозапальні реакції та гемодинамічні параметри на етапі довготривалого спостереження хворих, що перенесли інфаркт міокарда

             Обстежено 118 осіб, з них 93 хворих - після перенесеного інфаркту міокарда (ІМ). Визначено ефекти довготривалого впливу системної ензимотерапії (СЕТ) на етапі відновлювального лікування. Вперше доведено ефективність довготривалого використання СЕТ, як коректора змінених вихідних гемодинамічних, імунозапальних і ліпідемічних факторів. Запропоновано індивідуальні схеми корекції імунного статусу та ліпідного спектра крові, у хворих, що перенесли ІМ з урахуванням вихідного рівня клітинних факторів, ступеня імунозапальних реакцій та дилятацій лівого шлуночка на основі СЕТ.

  • Клініко-діагностичне та патогенетичне значення поліморфізму гена рецептора ангіотензину II першого типу та В-натрійуретичного пептиду у хворих на гіпертонічну хворобу, які перенесли інфаркт міокарда та мозковий інсульт

             Уперше проведено комплексне вивчення поліморфізму генотипу рецептора ангіотензину II першого типу (АТIР), рівня B-натрійуретичного пептиду (BНП) та взаємопов'язаних з ними структурно-функціональних змін міокарда та судинорухової функції ендотелію у чоловіків, хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ), які перенесли інфаркт міокарда або мозковий інсульт. Установлено, що наявність алелі C в генотипі рецептора ангіотензину II першого типу у мешканців м.Вінниця та Вінниччини є одним зі спадкових чинників, що асоціюється з захворюваністю на ГХ. З'ясовано, що носії алелі C мають більш значні структурні зміни у серці у вигляді збільшення індексу маси міокарда лівого шлуночка (іММЛШ). Виявлено, що у всіх носіїв алелі C частіше виникають порушення судинорухової функції ендотелію у вигляді вазоконстрикторної реакції. Показано, що у чоловіків, хворих на ГХ, які перенесли інфаркт міокарда, концентрація BНП вища у порівнянні з особами, в яких діагностовано неускладнений перебіг ГХ, та тими, які перенесли мозковий інсульт. У цілому плазмова концентрація BНП зростала у носіїв генотипів AC та CC. Доведено взаємозв'язок рівня пептиду з виразністю структурної та фукціональної перебудови міокарда.

  • Реактивність організму у хворих на інфаркт міокарда

             Розглянуто питання діагностики змін клітинного, гуморального та неспецифічного імунітету хворих на інфаркт міокарда (ІМ) у гострому і підгострому періодах у процесі загальноприйнятого лікування з використанням імуностимуляторів. Розроблено оптимальний імунодіагностичний комплекс, який забезпечує можливість оцінки реактивності організму. У хворих на ІМ у гострому та підгострому періодах захисна здатність організму змінюється неоднозначно. Виникає дисбаланс імунокомпетентних клітин (T-лімфоцитів, їх субпопуляцій, B-лімфоцитів, імуноглобулінів, адгезивної та фагоцитарної активності нейтрофілів), що сприяє виникненню ускладнень. У післяінфарктному періоді стабілізуються показники імунологічного статусу, встановлюються сильні корелятивні взаємозв'язки між імунокомпетентними клітинами. Запропоновано лікувальну програму ІМ із урахуванням необхідності корекції показників імунної системи, що покращує перебіг захворювання та сприяє зменшенню кількості ускладнень.

  • Характеристика, прогнозування та лікувальна тактика при шлуночкових порушеннях ритму серця у хворих, які перенесли інфаркт міокарду

             З'ясовано, що у хворих які перенесли інфаркт міокарду (ІМ) існує зв'язок розвитку життєнебезпечних шлуночкових порушень ритму (ШПР) з рівнями ангіотензину II, альдостерону, передсердного натрійуретичного гормону та норадреналіну в плазмі крові. Вперше встановлено, що підвищення вмісту в плазмі крові ангіотензину II і норадреналіну, а також альдостерону та передсердного натрійуретичного гормону є фактором ризику розвитку епізодів шлуночкової тахікардії та фібриляції шлуночків у строки відповідно до 15 - 18-ти днів і до 6 - 8-ми місяців від початку ІМ. На підставі даних проспективного спостереженння розроблено й обгрунтовано критерії вибору ефективних підходів до корекції та запобігання розвитку життєнебезпечних ШПР. Встановлено більш високу ефективність і достатню безпеку використання в купірованні епізодів стійкої мономорфної ШТ у хворих, які перенесли ІМ, доз аміодарону більш 1 200 мг/добу порівнянні з його більш низькими дозуваннями.

  • Застосування мезодіенцефальної електромодуляції на санаторно-курортному етапі реабілітації хворих, які перенесли ішемічний інсульт

             Наведено клініко-патогенетичне обгрунтування доцільності використання методу мезодіенцефальної електромодуляції (МДМ) у процесі санаторно-курортного лікування під час реабілітації хворих, які перенесли ішемічний інсульт. Доведено, що використання даного методу лікування сприяє позитивним змінам у клінічній картині захворювання, покращанню рухової та побутової активності хворих, зменшенню обсягу медикаментозної терапії. Встановлено значну пато- та саногенетичну спрямованість методу МДМ, застосування якого покращує стан мозкового кровообігу, біоелектрогенез головного мозку, ліпідний обмін, реологічні властивості крові та імунної системи. Виявлено особливості патогенетичних механізмів дії методу МДМ у ранньому та пізньому відновлювальних періодах. Розроблено методики проведення процедур МДМ у хворих залежно від тривалості захворювання та наявності супутньої патології. Зазначено, що використання нового фізіотерапевтичного методу у реабілітаційному комплексі сприяє підвищенню ефективності відновлювального лікування хворих, які перенесли ішемічний інсульт, підвищує якість життя та рівень їх працездатності.

  • Застосування гіпоксично-гіперкапнічних і фізичних тренувань в реабілітації хворих на інфаркт міокарда

             Обгрунтовано застосування фізіотерапевтичних чинників у процесі реалібітації хворих на інфаркт міокарда працездатного віку в підгострій стадії як гіпоксично-гіперкапнічних тренувань. Доведено, що раннє застосування тренувань на велогометрі призводить до суттєвого збільшення коронарного та міокардіального резервів, оптимізації гемодинаміки та вегетативної регуляції серцевої діяльності. Розроблено алгоритм індивідуального підбору оптимального рівня гіпоксії-гіперкапнії для проведення гіпоксично-гіперкапнічних тренувань хворих на інфаркт міокарда. Встановлено, що об'єктивним критерієм ефективності впливу гіпоксії-гіперкапнії з використанням дихання крізь додатковий "мертвий простір" зі змінним його об'ємом є позитивізація вихідних негативних зубців T на ЕКГ.

© 2007-2018 vbs.com.ua